Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян

Значною мірою взаємовідносини держави і об’єднань громадян регулюються нормами адміністративного права, а саме Законом України «Про об’єднання громадян»[26], норми якого визначають їх правовий статус, а саме - сукупність прав та обов’язків, які реалізуються у правовідносинах, що виникають між об’єднаннями громадян і суб’єктами виконавчої влади. Передусім це стосується питань реєстрації об’єднань громадян. Іншими словами, держава офіційно визнає об’єднання громадян оформлює його правове становище.

Легалізація (офіційне визнання) об’єднань громадян є обов’язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об’єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

Реєстрація громадської організації здійснюється, відповідно Міністерством юстиції України, його територіальними органами, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

У разі реєстрації об’єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Основоположне значення у визначенні правового становища об’єднання громадян має його статут, який повинен містити:

- назву, мету та завдання об’єднання;

- умови і порядок прийому в члени об’єднання та виходу із нього;

- структуру, порядок створення та діяльності статутних органів об’єднання;

- права та обов’язки його членів;

- джерела надходження коштів та порядок здійснення видів діяльності, необхідних для виконання статутних завдань;

- порядок внесення змін і доповнень в статут;

- порядок реорганізації або ліквідації об’єднання;

- юридичну адресу.

Розглядаючи адміністративно-правовий статус об’єднання громадян слід зазначити, що державою, для здійснення своєї діяльності об’єднання громадян наділяються широкими правами. Вони можуть виступати учасниками суспільних правовідносин, набувати майнові і немайнові права, брати участь у розробленні державної політики та формуванні органів влади, проводити масові заходи тощо.

На рівні з нормативно-правовими актами, які регламентують їх діяльність, права об’єднань також деталізовано й Статутом об’єднання.

Так об’єднання має право:

1. представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів у державних органах та в неурядових організаціях;

2. одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своєї мети і завдань;

3. вносити відповідні пропозиції до органів державної влади та управління з питань діяльності об’днання;

4. на добровільних засадах засновувати спілки (організації) тощо, в тому числі міжнародні, укладати угоди про співробітництво і взаємодопомогу;

5. підтримувати прямі міжнародні контакти з організаціями громадян інших країн, укладає відповідні угоди та бере участь у міжнародних заходах з питань діяльності організації, що не суперечать міжнародним зобов’язанням України;

6. розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та мету;

7. засновувати засоби масової інформації;

8. укладати будь-які правочини цивільно-правового характеру, набувати майнові та немайнові права, необхідні для здійснення статутних завдань організації;

9. одержувати на умовах оренди або тимчасового безкоштовного користування будівлі, обладнання, транспортні засоби та інше майно, що необхідне для здійснення статутних завдань об’єднання;

10. здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність, в тому числі, шляхом створення установ і організацій зі статусом юридичної особи, заснування підприємств у порядку, встановленому законодавством;

11. відкривати рахунки у національній та іноземній валютах в установах банків;

12. розповсюджувати інформацію, пропагувати свої цілі та ідеї;публікувати наукові та методичні результати діяльності організації; проводити інформаційно-роз'яснювальну роботу;

13. проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації, тощо);

14. організовувати та проводити змагання, турніри інші форми спортивних заходів, лекторії, круглі столи, семінари, конференції, виставки, консультації із залученням представників громадськості, органів державної влади та місцевого самоврядування, експертів з різних галузей суспільного життя, в т.ч. міжнародних;

15. здійснювати розробку проектів рішень та проводити громадську експертизу проектів рішень;

16. здійснювати просвітницьку та учбово-методичну діяльність;

17. вступати у спілки, асоціації та інші об'єднання, що створюються на добровільній основі і сприяють виконанню статутних завдань, в тому числі з іноземними партнерами;

18. обмінюватися інформацією, досвідом та спеціалістами з організаціями зарубіжних країн;

19. мати власну символіку, яка підлягає державній реєстрації у порядку, визначеному законодавством України, популяризувати свою назву та символіку;

20. створювати та реалізувати різноманітні проекти, запроваджувати програми;використовувати інші форми діяльності, що не суперечать чинному законодавству тощо.

Щодо правосуб’єктності об’єднань громадян зауважимо, що склалося два шляхи її формування.

У першому випадку їх утворення та діяльність підпорядковані виключно нормам законодавчих актів – тобто, «Закону про об’єднання громадян», або іншим спеціальним законам. При цьому внутрішнє життя - організація, взаємовідносини членів, підрозділів, дисциплінарна відповідальність - регулюється корпоративними нормами, виробленими самими об’єднаннями на основі звичаїв, традицій, особливостей конкретних корпоративних зв’язків. Це наприклад, селянська та християнсько-демократична партії, органи місцевого самоврядування, адвокатура, Народний Рух України, добровільна народна дружина по охороні громадського порядку тощо. До об’єднань громадян цього типу відносимо також об’єднання, що мають на меті одержання прибутків (кооперативи, комерційні структури).

В іншому випадку об’єднання громадян формуються і діють виключно на базі норм самих об’єднань, тобто норм внутрішніх, закладених у статутних документах громадських формувань: ради директорів і підприємств, загальних зборів трудових колективів, власників майна, їхніх виборчих органів - рад і т.д., і т.п. Але в кожному разі зовнішні стосунки об’єднань громадян, що виникають стосовно використання засобів транспорту, зв’язку, автозаправних матеріалів, природних ресурсів, енергоносіїв тощо, регулюються адміністративно-правовими нормами.

На юридичному статусі об’єднань громадян позначається і те, що вони можуть мати у своїй власності грошові кошти, підприємства, будови, споруди, обладнання, інвентар, культурно-освітні фонди, майно, необхідне для забезпечення статутної діяльності. Управління ж ними здійснюється на підставі норм адміністративного та трудового права. У цій самій сфері органи держави можуть визначати межі та способи реалізації прав і обов’язків об’єднань громадян, що займаються виробничо-господарською діяльністю, у податковій справі, в питаннях адміністративно-дозвільної системи.

Суб’єктами права володіння, користування та розпорядження зазначених матеріальних цінностей є статутні органи управління об’єднань громадян. Звідси й право об’єднань виступати учасниками цівільно-правових відносин, захищати й представляти свої законні інтереси, інтереси своїх членів, набувати нових майнових і немайнових прав та обов’язків (такими правами не наділяються політичні партії).

До засновників об’єднань громадян законодавством також встановлено певні вимоги.

Так, політичні партії можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які не обмежені судом у дієздатності і не перебувають у місцях позбавлення волі.

Що стосується громадських організацій, то їх засновниками, крім громадян України, можуть бути іноземні громадяни та особи без громадянства, яким виповнилося 18 років.

Засновниками молодіжних та дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку (Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації»[27]).

Важливим чинником, що впливає на адміністративно-правовий статус об’єднань громадян, є встановлення державою обмежень на створення та діяльність об’єднань громадян.

Так, не підлягають легалізації такі об’єднання громадян, а діяльність легалізованих об’єднань громадян забороняється в судовому порядку, якщо їх метою є: зміна насильницьким шляхом конституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, створення воєнізованих формувань.(ст.4 Закону України «Про об’єднання громадян»[28]).

Держава не втручається в діяльність об’єднань громадян, надаючи їм широку автономію.

Законом України «Про об’єднання громадян» також закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об’єднання громадян, вимагати необхідні документи та одержувати у необхідних випадках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю сплати об’єднаннями громадян податків.

Зі свого боку об’єднання громадян повинні представляти фінансовим органам декларацію про свої прибутки та витрати.

Контроль за виконанням об’єднаннями громадян чинних норм і стандартів може здійснюватися екологічними, пожежними, санітарно-епідемічними та іншими органами державного нагляду і контролю.

За порушення законодавства об’єднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Дата добавления: 2014-01-07