Метод мозкового штурму

Метод сканування

Цей метод використовується при першому усвідомленні проблеми в широкому діапазоні ідей та підходів для її вирішення. Він використовується для попереднього вивчення нових проблем, стосовно котрих відсутній досвід практичного розв’язку.

В основу методу сканування покладена наступна процедура:

§ створення групи експертів – фахівців в широкій області, до якої відноситься проблема, що вивчається;

§ кожний експерт мусить генерувати ідею стосовно способу рішення даної проблеми або принаймні охарактеризувати можливі підходи до її рішення;

§ особи, які мусять приймати рішення (дехто з них може відноситися до групи експертів), розглядаючи всі анотації експертів, розподіляють по групам (по кластерам) усі генеровані ідеї та судження;

§ особи, які приймають рішення, із усієї множини кластерів відбирають так звані конструктивні, котрі ретельно вивчаються й надалі використовуються.

Це один із популярних методів висування творчих ідей у процесі вирішення наукової або технічної проблеми. Метод призначений для глибокого та інтенсивного вивчення проблеми у вузьких напрямах, діапазонах або фокусах ідей та підходів. Спочатку визначаються вузькі напрямки, наприклад, шляхом використання методу сканування. Сеанси „мозкового штурму” мають стимулювати творче мислення. У процесі сеансу реалізується поступовий логічний підхід до проблеми. Для проведення сеансу комплектується спеціальна група із представників науково-дослідних, конструкторських, виробничих та інших підрозділів фірми – переважно від 6 до 10 чоловік. Назначається керівник групи, який мусить добре володіти технікою застосування методу мозкового штурму. У групу, як правило, входять 1 – 2 особи, які взагалі не знайомі із проблемою і являються спеціалістами в інших областях науки та техніки. Сеанс проходить у два етапи.

На першому етапі допускається (навіть заохочується) висування навіть абсурдних, на перший погляд, ідей за принципом: „Чим більше ідей, тим краще”. Критика ідей забороняється: вважається, що передчасна оцінка їх може вбити творчий ентузіазм (особливо у неспеціалістів). Увесь хід сеансу реєструється.

На другому етапі усі висунуті ідеї вивчаються та аналізуються висококваліфікованим спеціалістами – експертами та оцінюються за допомогою спеціальних зараннє розроблених таблиць критеріїв. При цьому відбираються найбільш цінні ідеї, що у найбільшому ступені відповідають критеріям. Ефективність методу мозкового штурму знижується при постійному залучанню до сеансів одних й тих же осіб, наявність у групі диктатора, невисокої кваліфікації залучених спеціалістів, а також при великій кількості учасників сеансу.

6.3. Дельфійський метод

Наступним кроком у розвитку методів колективної експертної оцінки з’явилося розроблення дельфійського методу (за назвою древнє грецького міста Дельфи, де при храмі Аполлона, згідно легенди, існував дельфійський оракул). Спочатку цей метод був запропонований О. Хелмером та його колегами як ітеративна процедура при проведенні мозкового штурму, що сприяла б зниженню дії психологічних факторів та факторів впливу при проведенні повторних засідань та підвищенню об’єктивності результатів. Однак, майже одразу ці процедури стали методом підвищення об’єктивності експертних опитувань при опрацюванні сценаріїв. У вітчизняній літературі дельфійський метод відомий як метод експертних оцінок. За більш ніж сорокарічну історію свого існування він отримав значний розвиток, різні інтерпретації та широке практичне застосування.

Дельфійський метод припускає відмову від прямих колективних обговорень. Дебати замінюються розробленою програмою послідовних індивідуальних опитувань у формі заповнення таблиць експертної оцінки. Основна ідея цього методу полягає у тому, що критика благотворно впливає на експерта, якщо вона психологічно не зв’язана із персональною конфронтацією. Тому, якщо проводити оцінку альтернатив у декілька турів, повідомляючи після кожного повні підсумки та зберігаючи анонімність учасників, то експерти схильні не тільки критикувати, але й прислуховуватися до критики, що відноситься до них особисто. Усування психологічних трудностей, що зв’язані з персональною критикою, придає самій критиці більшу діловитість, об’єктивність, вона легше сприймається. Практичне застосування дельфійського методу зводиться до виконання наступних етапів:

1) підбір групи експертів у відповідності з напрямком досліджуваної проблеми;

2) формулювання мети, яку передбачається досягти у результаті розв’язку проблеми;

3) розроблення форми опитування для сформованої групи експертів;

4) опитування експертів у відповідності із розробленою формою;

5) статистичне опрацювання даних опитування;

6) аналіз кожним експертом отриманих результатів та представлення йому можливості врахувати відповіді та висновки всієї групи;

7) у випадку корегування деякими експертами своїх висновків після пункту 6) виконується повторне опрацювання даних опитування у відповідності до пункту 5);

8) пункти 5) – 7) виконуються доти, поки експерти не припинять корегувати свої висновки. Отриманий після цього результат вважається консенсусним. Іноді після багатократного виконання пунктів 5) – 7) у висновках експертів не досягається стабільність. Це вказує на неможливість рішення сформульованої проблеми або на не зовсім вдалий підбір експертів. У таких випадках треба повторити пункти 1) – 8);

9) консенсусне рішення експерти додатково аналізують для його інтерпретації та опрацювання сценаріїв досліджуваної проблеми.

Уся робота проводиться під керівництвом окремої керуючої групи, в яку входить системний аналітик та повноважна особа; анонімність експертів зберігається до кінця роботи (а за бажанням експертів – й після її закінчення).

Отже, основними особливостями дельфійського методу як достатньо надійного інструменту опрацювання експертної інформації є наступне:

· анонімність висловлювань;

· обґрунтування думок експертів із граничними оцінками;

· наявність оберненого зв’язку, шляхом багатокрокового опитування.

Однак, ці особливості виключають появу нових підходів до розв’язання проблеми, що можуть виникнути у ході дискусії – альтернативні оцінки проблеми формулюються анонімно, хоча, з іншого боку, це виключає дію факторів впливу. Існує імовірність того, що достатньо суттєва інформація, якою може володіти член експертної групи, може бути невикористаною внаслідок обмеженості запитань анкети. Тому формування анкет повинно бути надзвичайно професійним та оперативним, щоби вчасно відреагувати на нову інформацію, отриману після чергового кроку опитування.

Для підсилення дельфійського методу його сполучають із елементами ділової гри: експерту пропонується виконати самооцінку, ставлячи себе на місце конструктора, який реально виконує проект, чи на місце працівника апарату керування, керівника відповідного рівня системи організаційного керування тощо.

Приклад. Група із п’яти експертів оцінила важливість трьох альтернативних варіантів розв’язку складної проблеми. Оцінювання проводилося методом попарних порівнянь альтернатив із наступним визначенням нормованого головного вектора для матриці попарних порівнянь кожного з експертів, що є вектором пріоритетів альтернатив. Результати зведені у наступну таблицю.

Таблиця 10.1. Значення векторів пріоритетів експертів

Альтер- натива	Експерт
	.2
	.2	.1	.1	.3	.1
	.3	.3	.5	.5	.1
	.5	.6	.4	.2	.8

Після опрацювання результатів аналітичною групою отримані наступні дані (Табл.10.2.)

Таблиця.10.2. Результати опрацювання експертного опитування

Альтер- натива	Зведені оцінки
Середнє значення	Середньо квадра- тичне відхилення	Узгодже- ність оцінок	Експерти	Нижній квартиль	Верхній квартиль
	.16	.08	.1		<.1	>.2
	.34	.15	.2		<.3	>.5
	.5	.2	.2	4; 5	<.4	>.6

Оскільки число експертів невелике, то значення квартилів розраховані наближено.

Отже, перед другим туром необхідно отримати пояснення від експертів: 4-й повинен пояснити, чому він дав оцінку.3 (завелику) для 4-ї альтернативи,.2 (замалу) для 3-ї; 5-й експерт мусить пояснити свої оцінки.1 (замалу) для 2-ї альтернативи та.8 (завелику) для 3-ї альтернативи.

На другому турі експерти отримують наступну інформацію: усереднені оцінки альтернатив (перші два стовпчики таблиці) та анонімні обґрунтування граничних оцінок альтернатив від 4-го та 5-го експертів (тобто, ведучий не оголошує, хто саме із експертів формулював обґрунтування) та корегують у відповідності до отриманої інформації попередні оцінки. Скорегована інформація опрацьовується аналітичною групою і наступні тури проводяться аналогічно.

Дата добавления: 2014-01-07