Поняття правової культури та її види

Правова культура - невід'ємна частина загальної культури народу, базується на її засадах, є відображенням рівня її розвитку, менталітету народу. Формування правової культури не є відокремлений процес від розвитку інших видів культури - політичної, моральної, естетичної. Це комплексна проблема. Їх об'єднує спільність завдання - створення морально-правового клімату в суспільстві, який гарантував би особистості реальну свободу поведінки в поєднанні з відповідальністю перед суспільством, забезпечував би її права, соціальну захищеність, повагу її гідності, тобто поставив би людину в центр економічних, соціальних, політичних, культурних процесів. Особливістю правової культури є її зв’язок з правом, правовою системою, з усіма правовими явищами.

Правова культура – це система правових цінностей (форм, норм, принципів та інститутів), уявлень і установок, які відповідають досягнутому рівню правового розвитку людства, суспільства і особистості.

Система правових цінностей – активність суб’єктів права у правовій сфері, добровільність виконання вимог правових норм, реальність прав і свобод громадян, ефективність правового регулювання, якісні закони, досконала законодавча техніка, розвинута правова наука, юридична освіта, єфективна юридична практика, стабільний правопорядок.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

1) правова культура суспільства;

2) правова культура особистості;

3) правова культура професійної групи.

Правова культура суспільства – система правових цінностей (форм, норм, принципів та інститутів), які були накопичені і постійно розвиваються юридичною наукою, освітою і практикою з метою забезпечення якісного стану правового життя особистості і суспільства.

Правові цінності будь-якого суспільства є втіленням засобів, способів і результатів юридичної діяльності. Розвиток правової культури – це постійне перетворення способів юридичної діяльності в її цілі і, навпаки, цілей в способи (прикладом може бути прийняття конституції: з однієї сторони, її мета – досягнення стабільності суспільства; з іншої – це спосіб вирішення конкретних правових питань). Правова культура суспільства є інструментом перетворення правової дійсності. Тільки творча активна життєва позиція громадян у правовій сфері, їх прагнення до вільного, ініціативного використання своїх прав, виконання обов’язків, дотримання заборон сприяють формуванню громадянського суспільства і побудові соціально-правової держави. Не можна вдосконалити суспільство, якщо громадяни не беруть участі в управлінні державними справами, ігнорують всеукраїнський і місцевий референдуми. Необхідне свідоме юридично грамотне відношення до реалізації права вільно обирати і бути обраним в органи державної влади і органи місцевого самоврядування. Громадяни в необхідній мірі повинні знати законодавство, постійно підвищувати юридичну самоосвіту.

Правова культура суспільства є результатом соціально-правової активності окремих особистостей, професійних груп, усіх суб’єктів права. Вона виступає базою для розвитку правової культури особистості.

Правова культура особистості – це обумовлена правовою культурою суспільства система правових знань, умінь і навичок, які визначають ступінь правового розвитку особистості і забезпечують її правомірну поведінку.

Високий рівень правосвідомості суспільства можливий тоді, коли правове мислення стане елементом культури кожної людини. Правова культура особистості означає не тільки знання і розуміння права, але і правові думки про нього як про соціальну цінність, а головне – активну роботу по його здійсненню, зміцненню законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура особистості – це її позитивна правова свідомість в дії, що породжує правомірну поведінку. Культурною у правовому відношенні не може вважатись особистість, яка знає зміст законів, але використовує ці знання у протиправних цілях. Така особистість, хоча і володіє певним рівнем правосвідомості, позбавлена правової культури.

Правова культура професійної групи – це система правових цінностей, властива спільності людей, яка професійно займається певною діяльністю, що вимагає спеціальної освіти і практичної підготовки.

Як правило, це культура робочої групи (медиків, фармацевтів, інженерів, юристів та ін.), члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури.

Виділяючи три види правової культури, слід пам'ятати, що в реальному житті вони тісно взаємопов'язані: правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особи, групи); вона є умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

Дата добавления: 2014-01-07