Основні принципи державної політики з охорони праці

Міжнародне законодавство про охорону праці являє собою систему міжнародно-правових актів, спрямованих на захист працівників від професійних ризиків. Цей термін Міжнародне бюро праці визначає як “ джерело небезпеки для життя і здоров’я працівника, з яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання ним своїх виробничих обов’язків ”. Закон України “ Про охорону праці ” забезпечує перевагу норм міжнародних договорів і угод, в яких бере участь Україна, над правовими нормами законодавства України. Тобто, коли міжнародним договором або угодою, в якому бере участь Україна, передбачені більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачені законодавством України, то виконуються правила міжнародного договору або угоди. Ця норма застосовується до всіх договорів, в яких бера участь Україна незалежно від їх форми і назви – договір, угода, конвенція, пакт, протокол або інші форми і які були ратифіковані Верховною Радою України.

Законодавство України про охорону праці складається із: Конституції України, Закону “ Про охорону праці ”, “ Кодексу законів про працю України ”, Закону “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ”, Закону України “ Про пожежну безпеку ”, “ Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97)” та інших нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини між різними суб’єктами права у сфері охорони праці

Нормування і контроль в галузі охорони праці

Значне місце в питаннях створення безпечних і здорових умов праці займає розробка і впровадження нормативної документації в області охорони праці. Це правила по техніці безпеки, норми по виробничій санітарії, вимоги вибухо-, пожежної безпеки, електробезпеки та ін.

Ці вимоги є юридично обов'язковими як для адміністрації, так і для робітників та службовців. При недотриманні цих правил і норм винні особи несуть юридичну відповідальність. Види відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, карна, матеріальна. Це ще одна причина, по якій вам, майбутнім керівникам необхідно ці норми і правила вивчити і неухильно виконувати.

За сферою дії правила і норми з техніки безпеки і виробничої санітарії діляться на:

а) загальні (єдині);

б) міжгалузеві;

в) галузеві.

Загальні, тобто єдині правила і норми поширюються на всі галузі народного господарства і закріплюють найважливіші гарантії безпеки та гігієни праці. Наприклад, всі гости системи стандартів безпеки праці.

Міжгалузеві правила і норми закріплюють гарантії безпеки або в декількох галузях або на окремих типах устаткування.

Галузеві правила і норми поширюються тільки на окрему галузь виробництва. Містять гарантії безпеки та гігієни праці, специфічні для даної галузі (залізничний, авіатранспорт і т.д.).

Вимоги з охорони праці регламентуються також державними стандартами України (ДСТУ) з питань безпеки праці, будівельними (ДБН) та санітарними нормами (СанПіН), правилами влаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування (НТП) та іншими нормативними актами виходячи з галузі їх дії. Держгірпромнагляд підготував і видав окремою книгою державний реєстр нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП), який містить перелік правил, норм, стандартів та інших документів з питань охорони праці.

Закон України “ Про охорону праці ” визначає положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи й організації або уповноваженим ним органом (далі – власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У “ Кодексі законів про працю України ” визначається правове регулювання охорони праці у главах “ Трудовий договір ”, “ Робочий час ”, “ Час відпочинку ”, “ Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю ”, “ Праця молоді ”, “ Праця жінок ”, “ Охорона праці ”.

Закон України “ Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення ” регулює відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права та обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідемічної служби і здійснення державного санітарно-епідемічного нагляду в Україні.

Закон України “ Про пожежну безпеку ”, визначає економічні, загальні правові та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, встановлює відносини юридичних і фізичних осіб, державних органів з пожежної безпеки незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Закон встановлює обов’язки установ, організацій, підприємств і громадян щодо забезпечення пожежної безпеки, а також обов’язки й права державного пожежного нагляду.

“ Норми радіаційної безпеки України ” встановлюють два принципово відмінні підходи до забезпечення протирадіаційного захисту – перший передбачається для усіх видів практичної діяльності за умов нормальної експлуатації індустріальних та медичних джерел випромінювання, другий – при втручанні, що пов’язано з опромінюванням населення за умов аварійного опромінення. Крім того, “ Норми радіаційної безпеки ” встановлюють три категорії осіб, які зазнають опромінення та визначають ліміти доз та допустимі рівні іонізуючого опромінення.

Конвенції Міжнародної Організації Праці, за якими Україна має міжнародне співробітництво у галузі поліпшення умов праці:

№115 – про захист працюючих від іонізуючої радіації,

№155 – про безпеку і гігієну праці та виробниче середовище,

№148 – про захист працівників від професійного ризику,

№174 – про обладнання машин захисними пристроями.

Пріоритет життя і здоров’я працівників означає, що в першу чергу слід дотримуватися вимоги нормативних актів про охорону праці, щоб працівник не зазнав погіршення здоров’я, не отримував травм, професійних захворювань, і лише тільки потім має звертатися увага на результати діяльності підприємства.

Комплексність розв’язання завдань охорони праці передбачає вирішення проблем безпеки праці комплексно з урахуванням всіх видів економічної та соціальної політики держави, здобутків науки і техніки. Коли питання охорони праці та навколишнього середовища перехрещуються – наприклад, захист від електромагнітних випромінювань, захист від шуму та ін., тоді ці завдання або проблеми повинні вирішуватися комплексно.

Встановлення єдиних норм і вимог з охорони праці означає, що вони повинні бути єдиними для всіх підприємств, організацій та установ незалежно від виду діяльності та форми їх власності його. Норми з охорони праці мають включати: норми комплектування робочих місць і працівників засобами індивідуального захисту; нормативи на умови праці на робочих місцях; нормативи з безпеки машин, обладнання, механізмів, технологічних процесів та інших засобів виробництва.

Соціальний захист працівників. Коли укладається трудовий договір працівник повинен бути повідомлений роботодавцем під розпис про умови праці на робочому місці де він буде працювати, а також про його права, пільги та компенсації при важких та шкідливих умовах праці.

Дата добавления: 2014-01-07