Знайомлення

Www.rozum.org.ua

Www.r2u.org.ua

Www.novamova.com.ua

Www.mova.info

Www.litopys.org.ua

Мова – найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності: галузі виробництва, побуту, обслуговування, культури, освіти, науки. Вона є однією з найістотніших ознак нації та реально існує як мовна діяльність членів відповідної етнічної спільноти.

Для формування менталітету, ділового іміджу сучасного українського інтелігента, ділової людини важлива роль відводиться правилам мовленнєвого етикету та їхнього використання у професійній діяльності (це правила ведення телефонних розмов, оформлення документів тощо).

Укр. нац. мова існує у вищій (сулм) і нижчій (територіальні, соціально-професійні діалекти) формах загальнонародної мови. Поняття «загальнонаціональна мова» значно ширше, ніж поняття «літ. м», оскільки загальнонаціональна мова охоплює різноманітні територіальні наріччя і говори, соціально-професійні діалекти певної мови (жаргони), а також літ. форму мови, яка виникла значно пізніше за діалекти.

Літературна мова – це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей. Вона характеризується уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів. І.П. Котляревський – зачинатель нової української літературної мови, а Т.Г. Шевченко – основоположник сум, оскільки у його творах вона постала в усій своїй багатофункціональності та унормованості з народно-розмовним підґрунтям у своїй основі.

Літ.м. реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літ.м. функціонує у сфері державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності. Усна форма літ.м. обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства.

У статті 10 Конституції України чітко окреслено, що «державною мовою України є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування укр.м. в усіх сферах суспільного життя на всій території України…». Укр.м. у своєму розвитку пройшла нелегкий шлях, адже від російського імператора Петра І і до партійно-комуністичного ідеолога М. Суслова вийшло близько 30 указів, постанов і т.д. про заборону або дискримінацію укр. мови і культури. Сучасна укр. літ.м. не поступається жодній з найбагатших і найрозвиненіших мов світу. В її лексичному запасі близько 4 мільйонів слів.

Улм характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв.

Мовна норма – це сукупність загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Мовні норми фіксуються правописом, словниками, довідниками, посібниками з укр.м.

Мовні норми укр. літ. мови:

- орфоепічні: правильна вимова звуків, звукосполучень

- акцентуаційні: правильне наголошення слів

- графічні: нормативна передача звуків на письмі

- лексичні та фразеологічні норми: вживання слів і фразеологізмів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні

- граматичні норми: правильне творення і вживання слів та їх форм, правильна побудова словосполучень і речень

- стилістичні норми: вживання мовних засобів відповідно до їх стилістичного забарвлення та стилю мовлення

- орфографічні норми: правильне написання слів

- пунктуаційні норми: правильна розстановка розділових знаків

Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю. Проте з часом літературні норми можуть змінюватися. Тому в межах норми співіснують мовні варіанти, наприклад, акцентні – алфа́віт і алфаві́т, лексичні – телефонна трубка і слухавка, масштаб і вимір.

«Органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури взагалі» є мовний етикет. Мовний етикет — це правила мовленнєвої поведінки, «сукупність словесних форм ввічливості», прийняті національним колективом мовців. Він охоплює стійкі формули спілкування (слова, словосполучення, мовні звороти-кліше) в ситуаціях установлення контакту із співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності. Ці засоби ввічливості «орієнтовані на вираження поваги до співрозмовника та дотримання власної гідності. Вони є органічною частиною культури спілкувальних взаємин, соціальної культури загалом». Мовний етикет визначається загальною культурою спілкування, а також соціальним статусом мовців, рівнем їхньої освіти й виховання, віком, статтю. Він відповідає національно-культурним традиціям суспільства або окремого соціуму. Мовний етикет моделює поведінку людини — спонукає її в певній ситуації поводитися у відповідний спосіб. Рівень дотримання мовного етикету, культури спілкування часом впливає на поведінку співрозмовників більшою мірою, ніж предметний зміст мовлення.

Існує чимало типових комунікативних ситуацій (етикетних, для яких характерна впорядкована система мовних знаків (формул), вибір яких є дуже важливим в етикетному мовленні.

Авторитетний фахівець з проблем мовного етикету Ярослав Радевич-Винницький чітко визначає ці стандартні етикетні ситуації й відповідно до них називає стереотипні словесні формули, якими варто послуговуватись у ситуаціях, що безліч разів повторюються у повсякденні.

Вітання та побажання

Доброго ранку!

Добрий день (добридень, здрастуйте, здорові будьте)!

Добрий вечір (добривечір)!

Доброго здоров'я!

Вітаю (тебе; Вас)!

Радий (тебе; Вас) вітати!

Моє шанування!

Дозвольте Вас привітати!

Слава Україні!

Хай живе...

З приїздом Вас!

Поздоровляю Вас!

Здоровлю з...

Зичу радості, успіхів!

Віншую Вас з...

Зі святом Вас!

Вітаю з днем народження!

Бажаю (зичу) щасливого Нового року!

Хай щастить у Новому році!

З Різдвом Христовим!

Бажаю (зичу) Вам здоров'я, щастя, успіхів!

Щасливих Вам свят!

Дозвольте вітати Вас від імені...

Наше щире вітання...

Прийміть мої співчуття!

Хай збудуться всі Ваші мрії!

Звернення до незнайомої людини

Стандартні фрази у розмові з незнайомою людиною можуть мати таку послідовність:

1. Вітання: Доброго ранку (Добрий день! Добрий вечір!).

2. Вибачення і прохання: Вибачте, що затримую Вас!

Скажіть, будь ласка,... (Будьте ласкаві, скажіть...; Чи не

могли б Ви сказати...).

3. Подяка: Щиро (сердечна) дякую Вам за... (Щиро

вдячний за...).

4. Вибачення: Пробачте, що затримав Вас (Даруйте,

що завдав Вам клопоту).

5. Прощання: До побачення! (Бувайте здорові! Усього

Вам найкращого! Хай щастить!).

Будьмо знайомі!

Я хочу (хотів би) з Вами познайомитися! Мені конче треба з Вами познайомитися! Ви не проти, щоб ми познайомилися?

Чому б нам не познайомитися? Дозвольте відрекомендуватися!

Після цих формул ідуть фрази самоназивання:

Моє ім'я...; Моє прізвище...; Мене звати...; Я-....

Знайомлення через посередника:

Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам

Дозвольте познайомити Вас із...;

Познайомтеся, це...;

Познайомтеся, будь ласка, це...;

Знайомтеся, будь ласка. Це мій....

Особа, якій відрекомендовують, може висловити свої почуття такими фразами:

Я вже чув про Вас; Дуже приємно! Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! Я радий знайомству з Вами!

Порада, пропозиція

Я дуже раджу Вам...; Я пропоную Вам...; Я би радив Вам...; Дозвольте порадити Вам...; Чи не спробувати Вам...; Може б, Вам, Вам слід (варто)....

Дата добавления: 2014-01-07