Переваги і недоліки лізингу

В усьому світі лізинг визнаний як один з найбільш ефективних і надійних методів інвестування засобів в устаткування. Його переваги в порівнянні з фінансуванням інвестицій за рахунок звичайних банківських позик полягають у наступному:

1. Інвестування у формі устаткування знижує в порівнянні з грошовим кредитом ризик неповернення засобів, тому що за лізингодавцем зберігаються права власності на передане устаткування. застави матеріальних цінностей.

2. Лізинг припускає 100 % фінансування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фонди, здобувати дороге устаткування. При використанні звичайного кредиту підприємство повинне частина вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів.

3. Лізинговий контракт може містити в собі додаткові послуги по обслуговуванню устаткування: замовлення матеріалів, керування постачаннями, сервісне обслуговування і ремонт устаткування, установка запасних частин, а також повна чи часткова заміна старого устаткування на нове.

4. Лізингова угода більш гнучка, чим позичка, тому що надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після одержання виторгу від реалізації товарів, зроблених на узятому в лізинг устаткуванні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і що плавають.

5. Для лізингоотримувача зменшується ризик морального і фізичного зносу й застаріння устаткування, тому що майно не здобувається у власність, а береться в тимчасове користування. Крім того, лізингове майно не числиться в нього на балансі, що не збільшує його активи.

6. Лізингове майно не числиться в лізингоотримувача на його балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно.

7. Лізингові платежі відносяться на витрати виробництва і звертання (собівартість) лізингоотримувача і, відповідно, знижують оподатковуваний прибуток.

8. Наявність амортизаційних і податкових пільг для лізингодавця, якими він може «поділитися» з лізингоотримувачем шляхом зменшення розміру лізингових платежів.

9. Виготовлювач устаткування одержує додаткові можливості для збуту своєї продукції.

10. З народногосподарської точки зору лізинг служить засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, упровадження науково-технічного прогресу, створення нових робочих місць. Тому держава зацікавлена в заохоченні і розширенні лізингових операцій.

Недоліками лізингу є:

1. На лізингодавця лягає ризик морального старіння устаткування й одержання лізингових платежів, а для лізингоотримувача вартість лізингу більше, ніж ціна чи покупки банківського кредиту. Тому лізинговій угоді передує велика попередня робота з її експертизи.

2. Лізингоотримувач, що не є власником своїх основних засобів, не може надати їх як заставу в разі потреби банківської позики, що знижує його шанси до одержання такої позики на більш вигідних умовах.

Позитивних моментів, властивому лізингу, набагато більше, ніж негативних, а історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль у відновленні виробництва, розширенні збуту продукції й активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг стає з уведенням податкових і амортизаційних пільг.

Можна виділити 3 основні категорії ризиків, кожному з який лізингодавець підданий у тім чи іншому ступені:

1. Загальні чи глобальні ризики;

2. Ризики, зв'язані зі станом галузі, у якій працює фірма-лізингоотримувач;

3. Ризики, зв'язані з конкретним чи клієнтом операцією.

Усі ризики також можна розділити на дві великі групи в залежності від можливості їхнього страхування: страхуємі і нестрахуємі. Лізингова компанія може частково перекласти ризик на інші суб'єкти економіки, у даному випадку — на страхові компанії.

Розглянемо кожен вид ризику окремо.

Загальні ризики Загальні ризики виникають з неможливості для лізингової компанії впливати на економічне середовище, у якій функціонує лізингоотримувач. Ці ризики зв'язані, головним чином, з можливістю політичних і економічних криз.

Галузевий ризик. Галузевий ризик — це імовірність втрат у результаті змін в економічному стані галузі, у якій працює лізингоотримувач.

Ризики, зв'язані з конкретним чи клієнтом конкретною операцією. Цей тип ризиків, на відміну від усіх перерахованих вище, виникає лише в зв'язку з конкретною операцією, тобто в зв'язку з конкретним клієнтом і конкретним фінансуємим активом. Відповідно він може бути розділений на двох категорій ризиків:

1. Клієнтський ризик, безпосередньо зв'язаний з фінансовим станом клієнта, його кредитоспроможністю, а також з його технологічним рівнем і ступенем довіри до сумлінності його керівництва.

2. Ризик по фінансуємому активу, що є специфічним ризиком, властивим саме лізингової операції як тим, що тягнуть за собою відносини власності на майно, що здається в лізинг. Саме цей тип ризику є тим елементом, що відрізняє ризикованість лізингових операцій від ризикованості надання звичайного банківського кредиту. Саме здатність фінансуємого активу зберігати свою вартість і виробничі якості як можна довше обумовлює ступінь його ризикованості для лізингодавця.

Дата добавления: 2014-01-07