Види усного ділового мовлення

Види усного ділового мовлення 11.2. Інтонація 11.3. Невербальні засоби спілкування 11.4. Техніка мовлення 11.5. Дикція 11.6. Жанри публічного виступу 11.7. Запитання і завдання для самоперевірки

УСНЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ

Організація правового виховання молоді в споживчій кооперації.

На сьогоднішній день існує спілка молодого кооператора.

Метою є не лише задоволення матеріальних потреб. Виховують дітей вони в дусі солідарності та взаємодопомоги, вчать цінувати демократію, співпрацю, рівність та справедливість, формують такі риси характеру як працьовитість, чесність, відповідальність, прищеплюють інші загальнолюдські та кооперативні цінності.

Особливості полягають в тому, що за своїм юридичним статусом – це громадські організації, статути яких реєструються в місцевих органах управління освіти.

Для кооперативної пропаганди можна:

- провести цикл лекцій, бесід, диспутів;

- помістити відповідні матеріали в пресі, на сайті, дати інтерв”ю кореспондентові радіо чи телебачення;

- організувати вечори, конкурси, вікторини з нагоди кооперативних свят;

- домовлятись про екскурсії в кооператив дорослих, кооперативний музей, на виставки кооперативних досягнень.

Усне ділове мовлення за характером розрізняють монологічне і діалогічне і поділяють на публічне и приватне залежно від обставин, за яких відбувається спілкування.

За допомогою усного мовлення спілкування відбувається безпосередньо.

Переконливе, пристрасне слово - це важливий засіб організації стосунків між людьми у діловій сфері. Публічні виступи залучають до активного громадського життя, допомагають виявити творчу ініціативу, виховують високу культуру і національну самосвідомість.

Кожен промовець - неповторна індивідуальність, яка виробляється протягом життя в результаті тривалої роботи над собою, над своєю мовою.

Індивідуальний стиль - поняття складне. Насамперед, на стиль людини значний відбиток накладає її світогляд, який визначає і підхід до тлумачення фактів, і вибір слова, і образні засоби.

В індивідуальному стилі проявляється і характер людини, і уміння знайти контакт із слухачами. Індивідуальний стиль публічного виступу з'являється тоді, коли треба постійно виступати перед аудиторією, та в процесі наполегливої праці над собою.

Отже, успіх публічного виступу значною мірою залежить від наявності або відсутності індивідуального стилю мови.

Та навіть добре вироблений індивідуальний стиль не може замінити ретельної підготовки до кожного виступу.

Підготовка до виступу має такі стадії:

- обміркування теми;

- робота над літературою з даної теми;

- робота з енциклопедичними та термінологічними словниками, які дають змогу перевірити точність вживання терміну, поновити в пам'яті якісь події, факти;

- робота із тлумачним словником, словником іншомовних слів, словником наголосів, орфоепічним словником;

- складання плану виступу;

- складання тез виступу;

- складання конспекту виступу;

- писемне складання повного тексту виступу.

Метод викладу матеріалу може бути дедуктивним (від загального до часткового) або індуктивним (від часткового до загального). Перевага дедуктивного методу полягає в тому, що вже на початку виступу формулюється головна думка, а потім вона вже аргументується. Якщо тема виступу складна, обсяг матеріалу великий, то доцільно використовувати індуктивний метод, поступово підводячи слухачів до головної думки виступу.

При підготовці до публічного виступу важливо ще й знати тип своєї пам'яті, бо наявність міцної, натренованої пам'яті визначає загальний рівень людини та її здатності до роботи. Слухова пам'ять вимагає прослухувати матеріал, зорова пам'ять - уважного читання, підкреслень у тексті, поміток, моторна пам'ять - виписування того, що треба запам'ятати.

Як і для писемного, так і для усного ділового мовлення важливо доречно вживати різноманітні види текстів за способом викладу інформації: повідомлення, опис, роздум, міркування.

Композиція публічного виступу має такі ж логічні елементи, як і письмовий текст: звернення, вступ, мотивація, інформація, доказ, висновки, заключна частина. Залежно від змісту виступу застосовується прямий або зворотний порядок розташування логічних елементів. При прямому викладі спочатку викладаються обставини та причини, які викликали появу документу чи виступу, а в кінці визначається мета. При зворотному викладі мета викладається на початку, а потім подаються пояснення, наводяться факти.

При публічному виступі контакт із слухачами залежить значною мірою від того, яке враження справить промовець при появі, як він звернеться до аудиторії, як почне свій виступ, наскільки володіє матеріалом, чи має внутрішнє захоплення. Тон, жести, міміка, інтонація, манери, одяг, мова - усе промовляє до слухачів, посилюючи вплив від сказаного, або, навпаки, послаблюючи його.

В усному мовленні широко використовуються додаткові засоби висловлення: інтонація, жести, міміка.

Дата добавления: 2014-01-07