План лекції. 13.1 Облік статутного капіталу (рах

ЛЕКЦІЯ 13 ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

13.1 Облік статутного капіталу (рах. 40)

13.2 Облік пайового капіталу (рах. 41)

13.3 Облік додаткового капіталу (рах. 42)

13.4 Облік резервного капіталу (рах. 43)

13.5 Облік вилученого та неоплаченого капіталу (рах. 45,46)

13.1 Облік статутного капіталу (рах. 40)

Без капіталу неможливо почати бізнес, адже навіть найменше підприємство вимагає певної суми, щоби зареєструвати його в органах виконавчої влади, відкрити рахунок в банку, виготовити печатку і штампи, придбати необоротні та оборотні активи, найняти робочу силу тощо. Для цього треба авансувати гроші, які використовуються на різні платежі, а частина вноситься на поточний рахунок в банку.

При створенні підприємства інвестується капітал у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, необоротних і нематеріальних активів) та фінансові ресурси, які в сукупності становлять статутний капітал. Крім нього в процесі діяльності підприємства нагромаджується інший капітал. У сукупності сума різних капіталів має назву власного капіталу.

Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.

Після утворення підприємства власний капітал може поповню­ватися за рахунок внесення засновниками грошей та іншого майна, а також за рахунок отриманого у процесі операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності прибутку, який залишається у його розпорядженні.

До власного капіталу належать:

· статутний капітал;

· пайовий капітал (у кооперативних організаціях);

· додатковий капітал;

· резервний капітал;

· вилучений капітал;

· неоплачений капітал;

· нерозподілений прибуток (непокриті збитки при поганій роботі).

До власного капіталу прирівнюється забезпечення таких витрат і платежів, які створюються за рахунок коштів підприємства і служать гарантією покриття деяких витрат підприємства:

· забезпечення виплат персоналу (створення резерву);

· інші забезпечення (гарантійний ремонт тощо);

· цільове фінансування.

Серед названих видів капіталу найважливіше місце належить статутному. На державних підприємствах статутний капітал включає державні кошти, виділені у постійне розпорядження і для використання у вигляді основних і оборотних коштів, вихо­дячи з масштабів діяльності підприємства. На підприємствах недержавної форми власності статутний капітал формується із внесків засновників.

При створенні нового підприємства затверджується його статут, в якому зазначається розмір виділених грошей, основних і оборотних коштів із детальним їх описом, звідки цей капітал і отримав назву статутного.

Статутний капітал не повинен змінюватися у процесі госпо­дарської діяльності (збільшуватися або зменшуватися) після державної реєстрації. Сальдо рахунка 40 “Статутний капітал” повинно відповідати розміру статутного капіталу, відображеному в установчих документах і статуті підприємства, незалежно від форми власності. Зменшення чи збільшення статутного капіталу можливе лише після внесення змін до установчих документів та перереєстрації статуту підприємства.

Формування статутного капіталу на державному підприємстві оформляється записом:

Д 31 “Рахунки в банках” (на суму виділених грошових коштів);

Д 30 “Каса” (на суму готівки);

Д 20 “Виробничі запаси” (на закріплені матеріальні цінності);

Д 10 “Основні засоби” (на виділені підприємству основні засоби) та інші рахунки;

К 46 “Неоплачений капітал”.

Одночасно на загальну суму виділених коштів утворюється статутний капітал:

Д 46 “Неоплачений капітал”;

К 40 “Статутний капітал”.

При ліквідації підприємств з різних причин (в тому числі через банкрутство) складається запис на списання статутного капіталу:

Д 40 “Статутний капітал”;

К 46 “Неоплачений капітал”.

Погашення боргів при ліквідації підприємства відображається записами в дебет рахунка 46 “Неоплачений капітал” із кредита 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 20 “Виробничі запаси” тощо.

На недержавних підприємствах статутний капітал складається з коштів, внесених засновниками (учасниками). Він фіксує не тільки внесок кожного учасника у формування загального майна, а й регулює відносини власності підприємства (розподіл майна при виході учасника зі складу засновників, отриманих дивідендів, прибутку). Частка засновника дає право на участь в управлінні та визначенні кількості голосів.

Формування статутного капіталу за рахунок вкладів засновни­ків є обов’язковою умовою при реєстрації установчих документів.

Сума статутного капіталу залишається незмінною, а додаткові внески реєструються як додатковий капітал. Ця обставина має принципове значення при банкрутстві підприємства, оскільки учасники відповідають лише в частині коштів, зареєстрованих у статутному капіталі, а внески коштів до додаткового чи резервного капіталу не беруться до уваги.

Внесення змін до статутного капіталу пов’язане з перереєстра­цією установчих документів.

Вкладами у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю чи акціонерного товариства можуть бути гроші, будівлі, машини, устаткування, інвентар, худоба, цінні папери, права користування землею, водою, надрами, нематеріальні активи та ін. Статутний капітал акціонерного товариства ділиться на певну кількість акцій, які викуповуються акціонерами.

Товариства з обмеженою відповідальністю відповідають перед боржниками в межах зареєстрованого статутного капіталу, а акціонерні товариства - у межах належних їм акцій.

Формування статутного капі­талу у товариствах з обмеженою відповідальністю враховує особ­ливості цієї форми власності. Законом про господарські товариства передбачено, що статут реєструється у випадку, коли на день реєстрації підприємства кожним учасником внесено не менше 30% їх вкладу грошима чи будь-яким майном, а решта повинна бути внесена протягом року.

В аналітичному обліку до рахунків 40 і 46 відкриваються особові рахунки для кожного засновника на суму, яку належить внести до статутного капіталу.

Акціонерні товариства створюються юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Акціонерні товариства створюються юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання їх майна для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Акціонерне підприємство створюється на підставі ЗУ “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ. Відповідно до цього закону товариство створюється і діє на основі установчого договору і статуту. Установчі договори повинні містити відомості про вид товариства, предмет і метод його діяльності, склад засновників і учасників, найменування і місце знаходження, розмір та порядок утворення статутного капіталу, порядок розподілу прибутків і збитків, склад і компетенцію органів товариства, порядок внесення змін і доповнень до установчих документів, порядок ліквідації та реорганізації товариства.

У статуті необхідно наводити статтю 37 закону, якою передба­чено обов'язкове зазначення видів емітованих акцій, їх номінальної вартості, співвідношення окремих видів акцій, кількості акцій, що купуються засновниками, наслідків невиконання зобов’язань при викупі акцій, та статтю 57 про розмір часток кожного з учасників; розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариство може вносити зміни до статуту в установленому порядку, відкривати дочірні підприємства і представництва.

Вклади до статутного фонду можуть бути у вигляді грошей, необоротних та оборотних коштів.

Акціонерним називається товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену вартість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном підприємства.

Акціонери відповідають за зобов’язання товариства тільки в межах належних їм акцій (при ліквідації підприємства акції повністю втрачають свою номінальну, а тим більше ринкову вартість). Акціонери, які не повністю оплатили акції, відповідають за зобов’язання товариства тільки у межах несплаченої суми, якщо це передбачено статутом.

Законом передбачено можливість реорганізації закритого товариства у відкрите з перереєстрацією статуту. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлен­ня про свій намір, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію. Товариство має право випуску облігацій та інших цінних паперів.

Акції купуються фізичними чи юридичними особами при створенні товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковій емісії - з товариством. При цьому засновники зобов’язанні викупити акції на суму не меншу 25% статутного фонду і в строк не менший двох років.

Решта акцій продається шляхом відкритої підписки на них. Організовують підписку засновники з публікацією повідомлення про наступну відкриту підписку із зазначенням таких реквізитів:

· фірмове найменування ВАТ;

· предмет, цілі та строки діяльності;склад засновників;

· місце проведення (початок і кінець підписки);

· дата проведення установчих зборів;

· розмір статутного фонду;

· номінальна кількість акцій, їх види;

· переваги та пільги засновників;

· склад майна, що вноситься засновником у натуральній формі;

· банківські реквізити, на які вносяться початкові внески;

· інші відомості щодо акціонерного капіталу.

Строк відкритої підписки не повинен перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підпису­ються, після чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж акцій з конкретним визначенням їх вартості.

Якщо протягом терміну підписки не продано 60% акцій, товариство вважається не заснованим, передплатникам акцій повертаються кошти не пізніше ніж через 30 днів. Якщо підписка перевищує розмір статутного капіталу, то зайві передплатники, починаючи з кінця списку, виключаються.

До дня скликання установчих зборів, акціонери повинні внести не менше 30% номінальної вартості акцій. У випадках, коли всі акції акціонерного товариства розподіляються між засновниками, останні повинні внести до дня скликання зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Викупити у акціонерів оплачені ними акції можна за рахунок сум, що перевищують статутний капітал, який є незмінним. Викуп здійсниться для наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання у строк не більший одного року. Розподіл прибутку, голосування і визначення кворуму загальних зборів акціонерів проводиться без урахування викуплених акцій.

Акціонер повинен погасити свою заборгованість за акції протя­гом року, якщо після цього він не погасить свою заборгованість за акції і 10% за час прострочки від суми платежу, при несплаті протягом 3-ох місяців після встановленого строку платежу, товариство має право реалізувати ці акції іншим акціонерам.

Установчі збори товариства скликаються у строк, зазначений у повідомлені, але не пізніше ніж 2 місяці з моменту закінчення підписки на акції. При пропущенні цього строку акціонер має право вимагати повернення сплаченої ним частки вартості акцій.

Для визнання установчих зборів правочинними потрібна присутність осіб, яким належить більше 60% акцій.

Якщо збори не відбулися через відсутність кворуму, то повторно їх треба скликати протягом двох тижнів. Якщо ж повторно не буде кворуму, то вважається, що акціонерне товариство не відбулося.

Треба, щоби за рішення зборів про створення товариства проголосувало 3/4 присутніх осіб. Ця норма діє також при обранні ради товариства, виконавчих і контролюючих органів та наданні пільг засновникам, створенні дочірніх підприємств, філій і представництв. В інших випадках достатньо простої більшості голосів (за принципом одна акція - один голос).

Збільшення суми статутного капіталу здійснюється шляхом випуску нових акцій, якщо раніше випущені акції реалізовані за вартістю не нижчою від номінальної.

Збільшення капіталу відбувається шляхом нової емісії (випуску), обміну облігацій на акції, збільшення номінальної вартості акцій. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше як на 1/2 може бути здійснено за рішенням правління за умови, якщо таке передбачено статутом. Підписка на додатково випущені акції здійснюється, в першу чергу, через зареєстрованих акціонерів.

Зміни статуту, пов’язані зі збільшенням суми статутного капіталу, повинні реєструватися у тих органах, які затвердили статут товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Зменшення суми статутного капіталу відбувається в тому ж порядку, що і збільшення. Воно проводиться шляхом зменшення номінальної вартості акції або викупу частини акцій з метою їх анулювання. Не подані на анулювання акції вважаються недійсними після 6-ти місяців з дня повідомлення всіх акціонерів про викуп акцій передбаченим у статуті способом. Власникам акцій відшкодовуються втрати, пов’язані зі зменшенням статут­ного капіталу.

Вищим органом акціонерного товариства є збори, у яких мають право брати участь усі акціонери.

Загальні збори правочинні, якщо в них бере участь більше 60% голосів. Рішення приймаються простою більшістю голосів, за винятком таких питань, як зміна статуту, прийняття рішення про припинення діяльності, створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв, коли необхідно набрати більше 3/4 голосів.

Про проведення загальних зборів власники іменних акцій повідомляються письмово і персонально. Повідомлення про загальні збори оголошується не менше як за 45 днів до їх скликання; вони проводяться лише за вказаним порядком денним.

Як правило, збори скликаються один раз на рік, якщо інше не передбачене статутом, а позачергові збори скликаються у разі неплатоспроможності або цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому. Акціонери, які володіють 20% голосів, мають право вимагати скликання зборів у будь-який час і з будь-якої причини. Якщо протягом 20-ти днів правління не виконає вказаних вимог, то ініціатори самі скликають збори.

Виконавчим органом товариства є правління, яке вирішує всі питання діяльності, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і спостережної ради.

Роботою правління керує голова, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Голова правління здійснює функції керівництва без довіреності. Робота правління оформляється протоколом засідань правління. Книга протоколів повинна у будь-який час надаватися акціонерам, а на їх вимогу видаватися засвідчені витяги з протоколів.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю здійснює ревізійна комісія, яка обирається з числа акціонерів. Перевірки здійснюються на вимогу загальних зборів, з власної ініціативи, на вимогу акціонерів, які володіють більше 10% голосів. Без виснов­ків ревізійної комісії загальні збори не мають права затвердити річний баланс. Ревізійна комісія зобов’язана вимагати проведення загальних зборів, коли існує загроза суттєвим інтересам това­риства або виявлені зловживання, вчинені службовими особами.

Знання наведених правових основ діяльності акціонерних товариств необхідні бухгалтеру для належної організації обліку та вирішення проблем, пов’язаних із фінансово-господарською діяльністю і функціонуванням підприємства. Крім цього треба знати Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20.09.1996 р. № 210, остання редакція якого прийнята 09.02.2001 р. № 18.

Наприкінці треба відзначити, що рахунок 40 “Статутний капітал” є надзвичайно закритим, який не кореспондує з рахун­ками бухгалтерського обліку, крім рахунків 4-го класу - з 41 по 46 і рахунка 67 “Розрахунки з учасниками”; який не належить до рахунків капіталу. Такий порядок обумовлений тим, що статутний капітал не повинен змінюватися, за винятком випадків, передбачених законом з обов’язковою перереєстрацією статуту підприємства. Це стосується господарюючих суб’єктів усіх форм власності (державної, колективної, приватної).

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - за видами капіталу у розрізі засновників, учасників, акціонерів та за іншими ознаками, для чого ведеться оборотна відомість із такими графами: порядковий номер, дата і номер документа про внесення майна чи грошей, найменування майна, сума внесена до статутного капіталу, сума видана, нарахування дивідендів, видача дивідендів, сальдо на кінець періоду. Таку відомість бухгалтер розробляє самостійно, а її кредитове сальдо переносить у журнал 7.

13.2 Облік пайового капіталу (рах. 41)

Пайовий капітал утворюється за рахунок пайових внесків спілок, кооперативних підприємств і організацій. Члени кооперативу чи спілки це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підпри­ємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. При вибутті з членів кооперативу обов’язково поверта­ються пайові внески. При розподілі прибутку щорічно, за рішен­ням зборів пайовиків, повинні нараховуватися дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю за згодою власників.

У кооперативах можливі два види реєстрованого капіталу - статутний і пайовий. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів коопе­ративу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 “Пайовий капітал”), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків членів кооперативу) та у розрізі колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна, відображати дані розрахунків кожного члена кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням, сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.

13.3 Облік додаткового капіталу (рах. 42)

Додатковий капітал обліковується на рахунку 42 “Додатко­вий капітал”, утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статут­ного капіталу з різних причин:

· емісійний доход;

· додатково вкладений засновниками капітал;

· дооцінка активів;

· безплатно отримані основні засоби, необоротні й нематеріальні активи.

Оскільки статутний капітал є величиною фіксованою у статуті, а окремі господарські операції вимагають зміни статутного капіталу, то такі зміни обліковуються на регулюючому рахунку 42 “Додатковий капітал”. На цьому рахунку відображається різниця між номінальною вартістю випущених акцій, що відповідає розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” має такі субрахунки:

421 “Емісійний доход”;

422 “Інший вкладений капітал”;

423 “Дооцінка активів”;

424 “Безоплатно отримані необоротні активи”;

425 “Інший додатковий капітал”.

На субрахунку 421 “Емісійний доход” відображається різ­ниця між продажною і номінальною вартістю акцій, оголошених до реалізації.

На субрахунку 422 “Інший вилучений капітал” відобра­жається вкладений засновниками капітал (на підприємствах, крім акціонерних товариств), який перевищує розмір статутного капіталу і не вимагає перереєстрації статуту. Сюди відносяться різні внески для фінансово-господарської діяльності підприємства (придбання оборотних і необоротних активів, для реалізації перспективних проектів, позики засновників для розвитку підприємства, покриття збитків тощо). Внески можуть вноситися за рішенням засновників на цілі, пов’язані з подальшим існуванням і розвитком бізнесу. Вони вносяться на добровільних засадах і на умовах, вироблених на зборах засновників. Внески можуть бути безповоротними або повертатись на умовах укладених угод.

При внесені грошових коштів чи майна робиться запис:

Д 10 “Основні засоби”;

Д 20 “Виробничі запаси”;

Д 30 “Каса”;

Д 31“Рахунки в банках”;

К422 “Інший вкладений капітал”.

Повернення грошових коштів чи майна відображається зворот­ними записами.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображається сума дооцінки або уцінки необоротних та фінансових активів у випадках, передбачених законодавством і стандартами бухгал­терського обліку.

Сума уцінки та дооцінки необоротних і нематеріальних активів довгострокових фінансових інвестицій та капітальних інвестицій визначається на основі проведення інвентаризацій і оформляється при дооцінці активів записами:

Д 10 “Основні засоби”;

Д 11 “Інші необоротні матеріальні активи”;

Д 12 “Нематеріальні активи”;

Д 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”;

К 423 “Дооцінка активів”.

Зворотні записи складаються на суму уцінки, але потрібно відзначати, що такі проводки робляться з рахунками необоротних активів (дебет 423; кредит 10, 11, 12, 15) і лише у випадках коли уцінюються об’єкти, які раніше були дооцінені. Якщо сума уцінки перевищує суму попередньої дооцінки, то на різницю одночасно робиться запис:

На субрахунку 424 “Безоплатно отримані необоротні активи” відображається вартість необоротних активів, отриманих підприємством від юридичних і фізичних осіб. Прикладом таких операцій може бути передача необоротних активів у якості подарунка, передача об’єктів меценатами, доброчинними фондами, як допомога постраждалим від стихійного лиха. Така передача повинна бути зафіксована у первинних документах із приміткою, що об’єкти необоротних активів передані безоплатно, і лише за цих умов робиться в обліку запис на їх справедливу вартість:

Д 10 “Основні засоби”;

Д 11 “Інші необоротні матеріальні активи”;

Д 12 “Нематеріальні активи”;

Д 15 “Капітальні інвестиції”;

К 424 “Безоплатно отримані необоротні активи”.

На суму безоплатно отриманих об’єктів необоротних активів нараховується амортизація, яка у даному звітному періоді вважається доходом.

Д 424 “Безоплатно отримані необоротні активи”;

К 745 “Доход від безоплатно отриманих активів”.

Прийняті об’єкти можуть бути зараховані до виробничих запасів, експлуатуватися з усіма наслідками, що з цього випли­вають (нарахування зносу, передача в оренду, продаж та ін.).

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” обліко­вуються інші види додаткового капіталу, які не можуть бути віднесені на попередні субрахунки, наприклад: збільшення капіталу за рахунок надходжень довгострокової фінансової допомоги грошима юридичних і фізичних осіб, надходження коштів від санаторів при оголошенні підприємства банкрутом.

Синтетичний облік додаткового капіталу (кредит рахунка 42) відображається в журналі 7.

Аналітичний облік ведеться у відомості 7.1 в розрізі субрахунків. У відомості показується сальдо на початок місяця (дебет чи кредит), записи в дебет рахунка 42 з кредита рахунків (10, 13, 44, 11, 12, 14, 15, 20, 22, 28, 35, 40, 41, 43, 45, 46, 74), записи з кредита 42 в дебет рахунків (10, 30, 31, 11, 12, 13, 14, 15, 20, 22, 25, 26, 28, 35, 46, 48), сальдо на кінець місяця і разом оборот із початку року.

13.4 Облік резервного капіталу (рах. 43)

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому щоб створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбчених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства. Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 “Резервний капітал” у дебет якого записується використання а в кредит – створення резерву. Для створення оптимального варіанту у бухгалтерському обліку формування резервного капіталу відображається нарахуваннями за кредитом рахунка 43.

Наприклад: зроблено відрахування в резервний капітал від чистого прибутку в розмірі 8%. За 2005 р. прибуток склав 4 216 854 грн. Відрахування за розрахунком становлять: 4216854*8/100=337 348 грн.

На суму відрахувань від прибутку робиться запис:

Д 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”

К 43 “Резервний капітал” – 337348 грн.

Використання додаткового капіталу на поповнення резервного відображається записом:

Д 42 “Додатковий капітал”;

К 43 “Резервний капітал”.

Крім двох зазначених джерел формування резервного фонду, інших немає. Кошти резервного капіталу можуть використову­ватися тільки у двох випадках:

1) на поповнення статутного капіталу, якщо з нього були зроблені вилучення методом викупу акцій та нарахованих дивідендів за відсутності прибутків;

2) на покриття збитків.

У випадках, коли нараховуються дивіденди за відсутності прибутків з резервного капіталу необхідно складати дві проводки. Перший запис робиться на суму нарахованих дивідендів за рахунок статутного капіталу:

Д 40 “Статутний капітал”;

К 67 “Розрахунки з учасниками”.

Друга проводка - на поповнення статутного капіталу, який зменшився на суму нарахованих дивідендів:

Д 43 “Резервний капітал”;

К 40 “Статутний капітал”.

Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний облік – в оборотній відомості довільної форми за видами та напрямами його використання.

13.5 Облік вилученого та неоплаченого капіталу (рах. 45,46)

Не зважаючи на те, що статутний капітал є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповується в акціонерів раніше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повер­таються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

У зв’язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих, випадках використо­вується регулюючий рахунок 45 “Вилучений капітал” із субрахунками:

451 “Вилучені акції”;

452 “Вилучені вклади і паї”;

453 “Інший вилучений капітал”.

Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов’язаннях.

Викуп акцій оформляється записами:

Д 451 “Вилучені акції” (за номінальною вартістю);

К 30 “Каса” або 31 “Рахунки в банках”.

Повернення паїв і вкладів може здійснюватися у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесені у вигляді позик.

При цьому можуть складатися записи:

Д 452 “Вилучені вклади і паї”;

К 30 “Каса” або 31 “Рахунки в банках” (розрахунки грошима);

К 34 “Короткострокові векселі отримані” (розрахунки вексе­лями);

К 50 “Довгострокові позики»

К 52 “Довгострокові зобов’язання за облігаціями”;

К 62 “Короткострокові векселі видані”.

Неоплачений капітал характеризує заборгованість акціонерів за їх вкладами і паями у статутному капіталі. Для обліку такої заборгованості використовується рахунок 46 “Неоплачений капітал”.

У дебеті рахунка 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства та акціонерів за внесками і вкладами, а в кредиті - погашення заборгованості у статутному капіталі.

Операції, пов’язані з внесками і вкладами засновників та акціонерів, відображаються так:

Д 46 “Неоплачений капітал” (зменшення заборгованості);

К 30 “Каса”(повернення частки у статутному капіталі заснов­никам, які вибули);

К 31 “Рахунки в банках” (перераховано повернуті частки через банк);

К 40 “Статутний капітал” (анульовано частину акцій);

К 42 “Додатковий капітал” (вилучено зі статутного фонду до­датковий капітал);

К 45 “Вилучений капітал” (повернення вкладів і паїв юридич­ним і фізичним особам).

Погашення заборгованості за вкладами до статутного капіталу відображається з кредита рахунка 46 “Неоплачений капітал” у дебет рахунків:

· необоротних активів (10, 11, 12, 14, 15) - на внесення майна довгострокового користування;

· запасів (20, 21, 22, 28) - внесення матеріальних цінностей;

· грошових коштів (30, 31, 34, 35) - гроші та цінні папери;

· 42 “Додатковий капітал” — зменшення заборгованості на суму додаткового капіталу, внесеного акціонерами;

· позики банку (50, 60) - внесення часток наданням кредитів;

· цінні папери довгострокові (51, 52, 62) - векселі та облігації;

· 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками” - перезарахування заборгованості;

· 66 “Розрахунки з оплати праці” - за рахунок заробітної плати;

· 67 “Розрахунки з учасниками” - за рахунок нарахованих дивідендів;

Як видно, погашення заборгованості може покриватися будь-якими активами або зобов’язаннями, що розширює можли­вості для створення акціонерних товариств чи підприємств інших організаційних форм. Основною вимогою при утворенні такої заборгованості є її погашення протягом року.

Синтетичний облік вилученого і неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунків 45 і 46), аналітичний облік - у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними).

Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.

Треба звернути увагу на те, що рахунки класу 4 - капіталу, кореспондують, в основному, між собою та рахунками класу 3 - грошовими коштами та цінними паперами, і лише через рахунок 46 “Неоплачений капітал” здійснюється зв’язок з іншими рахун­ками класу 1, 2, 3, 5 і 6. Разом із тим через рахунок 46 переважно є доступ до рахунка 40 “Статутний капітал”.

Отже, правильне і раціональне ведення цього рахунка має принципове значення для забезпечення інформації про власний капітал та його зміни. Доцільно на цю ділянку призначити досвідченого працівника бухгалтерії, який добре розбирається у фінансових проблемах та бухгалтерському обліку.

Дата добавления: 2014-01-07