Передумови формування пізнавального інтересу в дітей дошкільного віку

Особливістю роботи дошкільного закладу є створення навчально-ігрового середовища як провідного чинника розвитку дитини за її інтересами. Добір предметів, що оточують дітей, має сприяти розвиткові їхньої діяль­ності відповідно до динаміки та збагачення зацікавлень.

Організована вихователем діяльність по­винна захоплювати малюків, дарувати їм ра­дість, викликати задоволення. Важливо вихо­вувати в дітей пізнавальні інтереси і потреби; учити оволодівати загальними способами дій при розв'язанні практичних або пізнавальних завдань; поступово підводити до самостійного винайдення цих способів; формувати самоконтроль за виконанням своїх дій, що перед­бачає:

• впізнання відомого змісту;

• спровоковане його відтворення (прямі відповіді на запитання вихователя);

• самостійне відтворення;

• творче вибіркове використання відомо­го змісту в нових умовах.

Малі задовольняють свої інтереси в діяль­ності, яку обирають самостійно, особливо якщо вона нова та цікава. Забезпечує це організація навчально-ігрового середовища — інформативного й різнобічного, комплексного і динамічного і мобільного, дієвого й невичерпного; варіативного і близького до побуту дітей, здатного задовольняти по­требу малюків у новому. У цьому допомагають програми виховання і навчання дошкільнят, в яких ставиться завдання— обладнати центри самостійної активної діяльності, де діти мо­жуть у вільний від занять час чимось ж

Отже, можна виділити такі передумови формування пізнавального інтересу в дошкільнят.

1. Зміст навчально-ігрового середовища має узгоджуватися з пізнавальними можливостями дітей, з обсягом інформації, що відповідає пі­знавальним потребам і активізує зацікавленість.

2. Активність дитини у здобутті інформації, потреба у нових уявленнях, а також успішне формування вмінь і навичок самостійно задо­вольняти цю потребу.

3. Доцільне співвідношення елементів відо­мого і невідомого, використання додаткової інформації, емоційність навчально-ігрового матеріалу.

4. Забезпечення оптимального співвідно­шення між репродуктивними і творчими впра­вами.

5. Вияв дітьми ініціативи і самостійності.

6. Активізація розумових сил дитини, її вольових зусиль під час розв'язання зав­дань.

7. Ситуації успіху, аперцепції (звертання до життєвого досвіду).

Дослідницька діяльність

Умовою розвитку пізнавальної активності дітей, піднесення її на вищий рівень є практика, дослідницька діяльність.

Першорядного значення-набуває факт успішного завершення пошукових дій. Організація пізнавальної діяльності має спи­ратися на вже розвинуті потреби, Насамперед на потребу дитини у спілкуванні з дорослими, у схваленні ними її дій, вчинків, суджень, думок.

Добре відомо, що розвиток творчого мис­лення забезпечується не відтворенням дити­ною відомих зразків дій, а формуванням у неї здатності комбінувати, перегруповувати, роз­глядати щось під різними кутами зору, вдава­тися до асоціацій. Що багатші асоціації, то віль­ніше почувається малюк, виконуючи практичні завдання, і вища його пізнавальна активність.

Безумовно, використання готових зразків (правил, принципів, алгоритмів) полегшує Дорослому керівництво процесом засвоєн­ня дитиною знань, створює сприятливі умови для контролю, корекції та оцінки її діяльнос­ті. Проте не слід забувати, що така стратегія, доцільна щодо деяких дітей, загалом знижує самостійність і пізнавальну активність-малят, призвичаює їх бути слухняними виконавцями чиїхось вимог, тож не може бути пріоритетною.

Оптимальною є організація діяльності дити­ни, за якої вона може по-різному розв'язувати поставлені завдання, і кожне розв'язання є правильним та заслуговує на високу оцінку. За таких умов вихованець має сам обра­ти спосіб розв'язування й оцінити зроблене як вдале або ні. Оскільки така ситуація для дітей, невпевнених у собі, незвична або навіть небажана/тривожна, слід підбадьорити дити­ну, висловити впевненість у її можливостях, підтримати її старання, підкреслити, що вона може обрати найзручніший, найцікавіший для себе спосіб. Зробити це малюкові нелегко, бо ж доведеться позбутися звички заглядати до сусіда, чекати вказівок дорослого, страху перед помилкою.

Вихователь повинен пам'ятати, що по­див — важлива здатність дитини, він живить її пізнавальний інтерес. Подив можна викли­кати новизною, незвичністю, несподіванкою, невідповідністю чогось уявленням малюка. Пізнавальний інтерес— це своєрідний трамплін до пізнавальної активності, опора для емоційної пам'яті, стимул для підвищення емоційного тонусу, засіб мобілізації уваги та во­льових зусиль дитини.

Навіть найпасивніших дітей можна зробити активними. Метод дуже простий: дати дитині радість пізнання, подолання труднощів; Навчи­тися чекати відповіді від неї, переживати разом щастя інтелектуальної перемоги.

Дата добавления: 2014-01-07