Методи психології

За вітчизняним вченим Борисом Герасимовичем Ананьєвим, усі методи психології можна поділити на такі види:

1) організаційні:

- порівняльний (співставлення різних груп за віком, діяльністю тощо);

- лонгітюдний (багаторазове обстеження одних і тих же осіб протягом тривалого періоду);

- комплексний (у дослідженні беруть участь представники різних наук; як правило, один об’єкт вивчають різними засобами. Це дозволяє встановлювати зв’язки і залежність між явищами різного типу, наприклад, між фізіологічним, психологічним і соціальним розвитком особистості);

2) емпіричні:

- спостереження і самоспостереження;

- експериментальні методи, психодіагностичні методи (тести, анкети, опитувальники, соціометрія, інтерв’ю, бесіда, аналіз продуктів діяльності, біографічні методи);

3) методи обробки даних:

- кількісний (статистичний метод);

- якісний (диференціація матеріалу за групами, аналіз);

4) інтерпретаційні:

- генетичний (аналіз матеріалу в плані розвитку з виокремленням фаз, стадій, критичних моментів і т.д.);

- структурний (встановлює структурні зв’язки між усіма характеристиками особистості).

Виокремлюють так звані спеціальні методи психології (з їх допомогою виявляють суттєві факти, закономірності й механізми психіки):

1) основні:

а) спостереження (науковий метод, що реєструє та науково пояснює причини того чи іншого психологічного явища):

- життєві спостереження (обмежуються реєстрацією фактів, мають випадковий неорганізований характер);

- наукове спостереження (перехід від опису фактів до пояснення їх внутрішньої суті; необхідна умова – чіткий план, фіксація результатів у спеціальному щоденнику);

б) експеримент (активне втручання дослідника в діяльність піддослідного з метою створення умов, за яких виявляється психологічний факт):

- констатувальний (проводиться з метою з’ясування наявності певного факту, закономірності чи механізму, міри їх вираження);

- формувальний (проводиться з метою розвитку певних якостей особистості, формування певних навичок, умінь, апробації певних корекційних впливів);

- лабораторний (здійснюється у спеціальних умовах, використовується спеціальна апаратура, дії обстежуваного визначаються інструкцією);

- природний (відбувається у звичайних умовах, застосовується при вивченні пізнавальних можливостей на різних вікових етапах).

2) допоміжні:

а) аналіз продуктів діяльності (щоденників, листів, творів мистецтва тощо);

б) біографічний метод;

в) близнюковий метод (для вивчення впливу генотипу та середовища на певні психічні явища);

г) моделювання;

д) соціометрія (для вивчення становища особистості у групі, з’ясування наявності мікрогруп у групі);

е) анкетування;

є) тестування, опитування;

ж) проективні методики (наприклад, «Незавершені речення», малюнкові методики: намалювати на задану тему чи пояснити (проінтерпретувати) зображене на картинці).

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення психології як науки.

2. Поясніть сутність основних принципів психології.

3. У чому полягає завдання психології як науки?

4. У чому полягає значення психології?

5. Поясніть, чим відрізняються наукові психологічні знання від життєвих?

6. Що вивчає психологія?

7. Як змінювався предмет вивчення психології як науки упродовж історії її становлення?

8. З яким роком та якою подією пов’язують становлення психології як самостійної науки?

9. Поясніть суть поняття «суб’єкт діяльності»?

10. У чому полягає відмінність понять «індивід», «особистість», «індивідуальність»?

11. З якими науками пов’язана психологія, поясніть цей зв’язок?

12. Як ви розумієте поняття «галузь психології»?

13. Назвіть галузі психології, дайте їх коротку характеристику.

Словник термінів

Галузі психології – сфери науково-психологічних досліджень та практичного застосування психологічних знань, що відносно самостійно розвиваються.

Індивід – людина як одинична природна істота, представник виду Homo Sapiens.

Індивідуальність – це сукупність психічних, фізіологічних і соціальних особливостей конкретної людини з точки зору її унікальності, своєрідності і неповторності.

Особистість – індивід як суб’єкт соціальних стосунків та свідомої діяльності, людина як соціальна істота.

Психіка – це властивість високоорганізованої живої матерії, яка полягає в активному відображенні суб’єктом об’єктивного світу, у побудові суб’єктом картини цього світу і регуляції на цій основі поведінки та діяльності.

Психічні властивості – це найбільш істотні особливості особистості, що забезпечують певний кількісний і якісний рівень діяльності й поведінки людини.

Психічні процеси – первинні регулятори поведінки людини, мають динамічні характеристики: тривалість, стійкість, на їх підґрунті формуються певні стани, знання, уміння й навички людини.

Психічні стани – характеризують стан психіки в цілому; мають свою динаміку: тривалість, стійкість, інтенсивність; впливають на хід і результат психічних процесів і можуть сприяти чи гальмувати діяльність.

Психологія – наука, що вивчає факти, закономірності і механізми психіки. Суб’єкт діяльності – це індивід як носій свідомості, який володіє здатністю до діяльності.

Дата добавления: 2014-01-07