Базові особистісні новоутворення дитини дошкільного віку

План

Тема: Розвиток особистості дитини дошкільного віку

Формули заперечення, відмови

Висока тональність	Нейтральна тональність	Фамільярна тональність
Нас це не влаштовує Шкодуємо, але ми мусимо (повинні) відмовитися	Ні, ні, це не так. Я не згодний Не можна// Не можемо Цього бути не може Це неможливо Ви не маєте рації Ви помиляєтесь Не треба Це даремна трата часу	Ні, не так це Я не згодний Це неточно Ні, не бажаю Ні в якому разі Це виключено Я заперечую це На жаль, не зможу Нізащо Нічого подібного Не треба Про це не може бути й мови Не варто про це нагадувати Дякую, не можу Не гай даремно часу

З-поміж названих формул вітань лише формула Добрий день може вживатися у трьох тональностях – високій, нейтральній і фамільярній, в останніх двох – і Добридень. Інші формули-вітання: Доброго ранку, Добривечір і подібні в офіційних сферах не використовуються

Форми звертань Здрастуй, Здрастуйте сприймаємо як непоширені, стилістично марковані.

Висока і нейтральна тональності є відкритими для варіантності, вони лімітуються високою нейтральністю.

Таким чином, знання національного мовленнєвого етикету, вміння користуватися ним у комунікативних актах є ознакою як мовної, так і загальної культури.

Завдання: Визначити базові особистісні новоутворення дитини дошкільного віку.

Зясувати роль дорослих та однолітків у розвитку особистості дітей дошкільного віку.

Охарактеризувати розвиток мотиваційної сфери дітей дошкільного віку.

1. Загальна характеристика базових особистісних новоутворень дитини дошкільного віку.

2. Вплив дорослих на розвиток особистості дошкільника.

3. Роль однолітків у розвитку особистості дошкільника.

4. Діяльність і розвиток особистості дошкільника.

Література:

Березін А. М. Психологічні чинники формування націо­нальної самосвідомості / А. М. Березін // Практична психологія та соціальна робота. — 2001. — № 10. — С. 54—56.

Лісіна М. Що діти знають про себе / М. Лісіна // Дошкільне виховання. — 1981. — № 11. — С. 6—7.

Павелків Р. В. Дитяча психологія: навч. посіб. / Р. В. Па-велків, О. П. Цигипало. — К.: Академвидав, 2008. — 432 с.

Павелків Р. В. Дитяча психологія: практикум / Р. В. Па­велків, О. П. Цигипало. — Рівне: Волинські обереги, 2008. — 320 с.

Строюк К. Який Я і який Ти / К. Строюк // Дошкільне виховання. — 1988. — № 7. — С. 6—7.

Чамата П. Р. Самосвідомість га її розвиток у дітей / П. Р. Чамата. — К.: Знание, 1965. —48 с.

Чеснокова И. И. Проблема самосознания в психологии / И. И. Чеснокова. — М.: Наука, 1977. — 143 с.

Зміст лекційного матеріалу:

Дошкільний вік є важливим етапом формування особистості, результатом якого є поява в кінці періоду ряду особистісних новоутворень.

Рис. 1. Особистісні новоутворення дошкільного віку

На різних вікових етапах мотивацію зумовлюють провід­ні види діяльності і соціальна ситуація розвитку.

Мотиви дітей дошкільного віку різноманітні. Найтиповіші серед них:

— мотиви, пов'язані з інтересом до світу дорослих;

— ігрові мотиви, пов'язані з інтересом до процесу гри;

— мотиви налагодження і збереження позитивних взаємин із дорослими та дітьми;

— мотиви самолюбства, самоствердження.

Протягом дошкільного дитинства мотиви поведінки суттєво змінюються:

— спонукання, які діяли епізодично і розрізнено, перетво­рюються на певну систему мотивів;

— чіткіше починає виступати різна спонукальна сила різ­них мотивів.

Пізнавальні мотиви виявляються насамперед у дитячих питаннях. У цьому віці вони пов'язані з практичною діяльні­стю: відомості, які отримує дитина від дорослих, потрібні для використання у грі, малюванні, конструюванні тощо. Своєрід­ними є змагальні мотиви дитини, які ґрунтуються на прагнен­ні виграти, бути першим. Моральні мотиви поведінки виража­ють ставлення дитини до оточення. У цьому віці дедалі більше починають розвиватися суспільні мотиви — бажання принести користь людям.

Між різними мотивами поведінки дошкільника виникає підпорядкування, ієрархія: одні мотиви набувають важливішо­го значення для дитини, ніж інші. Наприклад, вранці малюк хоче спати, однак розуміє, що треба збиратись до садочка й тому відповідно діє.

Підпорядкування мотивів є цінним новоутворенням у розвитку мотиваційної сфери до­шкільника. Воно надає певної спрямованості усій його поведін­ці. Із часом з'являється змога оцінювати не лише певні вчинки дитини, а й її поведінку загалом як добру або погану.

Діяльність і поведінка дошкільника спричинюються рядом мотивів, між якими існує складна система різних співвідношень. При виникненні ситуації зіткнення безпосередніх особистісних спонукань дитини з засвоєними соціальними мотивами виникає так звана боротьба, внаслідок якої один мотив починає домінувати і підпорядковувати інші. Повторюваність цієї ситуації формує супідрядність мотивів як особистісне новоутворення дошкільного віку.

Супідрядність мотивів - спроможність дошкільника підпорядковувати поведінку одному домінуючому мотиву над іншими, менш вагомими

Конкретний зміст цієї ієрархії, а саме, які мотиви підкоряють собі всі інші спонукання, залежить від віку дітей і їх виховання. Дії дорослих виступають прикладом для дошкільника, який опосередковує свої бажання та дії цим зразком. У дітей цього віку наявні особистісні та соціальні мотиви поведінки, однак перші є домінуючими.

У дошкільному віці дитина починає керуватися в своїй поведінці засвоєними моральними нормами. Спочатку у неї формуються моральні уявлення та оцінки, джерелом яких є спілкування з дорослими, сприймання казок, мультфільмів та оповідань етичної тематики. Паралельно поведінка малюків регламентується вимогами дорослих. Відповідність вчинків дитини суспільним етичним нормам, що визначається та оцінюється дорослими, викликає моральні переживання. З часом ці моральні переживання забезпечують присвоєння моральних норм - вироблення внутрішніх етичних інстанцій, яких дитина дотримується навіть поза контролем дорослого.

Внутрішні етичні інстанції - засвоєні дошкільником моральні норми, які регулюють його поведінку у відповідності до соціальних вимог.

Поступово засвоюючи моральні норми та узгоджуючи їх з власними потребами й проявами самостійності, дошкільники досягають значного ступеня регуляції власної поведінки. Водночас із цілеспрямованістю дій дошкільнят зростає здатність до вольових зусиль, яку діти спрямовують на досягнення мети і подолання труднощів. Регуляція емоційних переживань та поведінкових актів малюка, спонукувана в грі та взаємодії з дорослим формує довільність поведінки - важливе особистісне новоутворення дошкільного віку. На фоні імпульсивної поведінки дитини початку дошкільного віку її дії з часом стають все більш керованими, безпосередні емоційні спонуки підкоряються соціально прийнятній меті. Довільність поведінки дошкільняти формується за умов правильного виховного підходу батьків:

Рис. 2. Шляхи розвитку батьками довільності поведінки дошкільника

Паралельно з пізнанням навколишнього світу дошкільник інтенсивно пізнає самого себе. Дитина починає усвідомлювати свої бажання, дії у їх відповідності етичним нормам - формується її образ "Я". Порівняння дошкільням себе з ровесниками теж поповнює багаж знань про власне "Я". Впродовж дошкільного періоду на основі накопиченого досвіду самопізнання відбувається диференціація образу "Я":

Рис. 3. Аспекти образу "Я" дитини-дошкільника

Діти спершу просто повторюють думку дорослого про себе, а потім асимілюють її настільки, що вона стає їх власною самооцінкою.

Г. С. Костюк

Дошкільний період є сенситивним до формування самооцінки дитини, яка за сприятливих виховних умов набуває адекватного характеру. Авторитет значимих дорослих зумовлює чутливість малюка до їх оцінних суджень щодо нього. Надалі дитина стає здатною оцінити себе, визначаючи відповідність своїх якостей і дій певним очікуванням чи вимогам дорослих. Таким чином, оцінка дорослими якостей та вчинків дитини стає підґрунтям для формування самооцінки. Здебільшого самооцінки дітей цього віку є прямим відображенням ставлення до них значимих дорослих.

З віком у дітей зростає об'єктивність самооцінки, однак це стосується лише чітко зрозумілих дитині критеріїв - відповідності її вчинків моральним нормам, фізичних якостей тощо. Адекватність самооцінки дошкільника все ж таки залежить від оцінки дорослих та ситуативних досягнень. Усвідомлення дитиною власних дій через дорослих — основа для формування самооцінки. У різних видах діяльності самооцінка різна: у малюванні дитина оцінює себе правильно; у грамоті — переоцінює; у співі — недооцінює.

Емоційні реакції дітей на оцінні впливи дорослих визначають становлення самолюбства, почуття власної гідності. Самолюбство має й іншу сторону, що виявляється в переживанні сорому, ніяковості. Вони виникають, якщо дитина втрачає позитивну оцінку, хороше ставлення до неї дорослих. Розвиток почуття сорому у дошкільників пов'язаний із зростанням їх морального досвіду й самосвідомості.

Якщо зусилля дитини досягнути самостійності підриваються критикою і покараннями дорослого, вона переживає сором і сумніви в собі.

Е.Еріксон

На основі адекватної самооцінки та почуття власної гідності у дошкільняти проявляється схильність до самоствердження. Однак прагнення дитини до самоствердження, прояви її самостійності підлягають оцінці дорослих. Згідно з концепцією Е.Еріксона, чинником адекватного психічного розвитку дошкільнят є позитивне ставлення дорослих до зусиль дитини досягнути умілості і почуття компетентності. Батьки та вихователі дітей цього віку повинні стежити за тим, щоб їх виховні методи не породжували у дитини тривогу та почуття провини.

Дата добавления: 2014-01-07