В процесі штучного добору фенотипна мінливість організмів зростає, а їхня загальна життєздатність знижується

Селекція (латин. Селекціо – вибір, добір) – найважливіша галузь практичного застосування генетики. Це наука про теоретичні основи та методи створення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин, штамів мікроорганізмів.

1.

План

Правові засади зонування земель

Планування використання і охорони земельних ресурсів

Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень

[1] Про зміну меж міста Одеси Одеської області. Постанова Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 31. – Ст. 217.

[2] Див.: Ерофеев Б.В. Земельное право. Учебник для высших учебных заведений. – М., МЦУПЛ, 1999. – С. 257.

[3] Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. – Ст. 546.

[4] Закон України від 7 лютого 2002 року. //Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 30. – Ст. 204.

[5] Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 31. – Ст. 250.

[6] Про Основні напрямки державної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Постанова Верховної Ради України №188 від 5 березня 1998 року. //Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 38-39. – Ст. 248.

[7] Про Основні напрямки земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки. Указ Президента України № 372 від 30 травня 2001 року. //Офіційний вісник України. – 2001. - № 22.

[8] Про Національну Програму охорони земель на 1996-2005 роки. Указ Президента України № 34 від 17 лютого 1996 року. //Урядовий кур’єр. – 1996. – 11 квітня.

[9] Про Комплексну програму розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушуваних угідь у 2001-2005 роках та прогноз до 2010 року. Постанова Кабінету Міністрів України № 1704 від 16 листопада 2000 року. //Офіційний вісник України. – 2000. - № 46.

[10] Земельний кодекс України. Коментар. – Х.: Одіссей, 2002. – С. 462.

[11] Там само. – С. 466.

[12] Юридична енциклопедія: У 6 т. /Ред.: Ю.С. Шемшученко (голова редколегії.) та ін. – К.: “Укр. енцикл.”, 1998. – Т. 2. - С. 646.

[13] Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 52. – Ст. 683.

[14] Про затвердження Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів. Наказ Державного комітету України по земельних ресурсах № 85 від 26 серпня 1997 року. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 45.

1. Завдання і методи сучасної селекції.

2. Системи схрещувань організмів та їхні генетичні наслідки.

3. Химерні та трансгенні організми.

Література

1.Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

11 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст.83-104.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 98-108.

3. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 11 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст.36-45.

4. Тагліна О.В. Загальна біологія. 11 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст. 57-79.

5. Хімія. Біологія. Газета для вчителів біології. №68 грудень 2003, ст. 1-5.

Теоретичною основою селекції є генетика і вчення про штучний добір. Селекціонер повинен бути добре обізнаний із біологією розмноження та розвитку організмів тих видів, з якими працює, з особливостями їх фізіології.

Завдання селекції:

1. Підвищення продуктивності існуючих, виведення нових, продуктивніших сортів, порід, штамів, пристосованих до умов с/г.

2. Забезпечення максимального виробництва харчових продуктів при мінімальних витратах.

Виникнення наукової селекції пов’язане із еволюційним вченням Ч.Дарвіна, дослідами Менделя, Мічуріна, Вавилова. Вавилов М.І. зробив дуже багато для розробки теоретичних основ селекції, він казав: “Селекція по суті є вмішування людини у створення тварин і рослин, іншими словами селекція являє собою еволюцію, направлену волею людини”.

Використання різних методів у селекції привело до створення нового напряму – синтетичної селекції, яка основується на використанні вихідного матеріалу, створеного шляхом гібридизації різних сортів і форм. Основа синтетичної селекції – перекомбінація і трансгресія, які полягають в тому, що відбираються гібридні рослини, які поєднують ознаки двох і більше батьківських форм, і виражені більш чітко, ніж у батьківських форм.

Особливе значення для успіху селекційної роботи має генетична різноманітність вихідного матеріалу. Сукупність генів (генофонд) існуючих порід свійських тварин, сортів культурних рослин, штамів мікроорганізмів значно обмежена порівняно з вихідними предковими формами. Тому вчені шукають потрібні ознаки серед диких видів, які є резервом селекційної роботи.

Порода тварин або сорт рослин – сукупність особин одного виду із певними спадковими особливостями: продуктивністю, морфологічними і фізіологічними ознаками, створених людиною в результаті штучного добору.

Штам ( нім. Стовбур, родина) – чиста культура мікроорганізмів (потомство однієї особини). Від однієї клітини можна дістати різні штами, які відрізняються продуктивністю, чутливістю до антибіотиків.

На відміну від природних популяцій порода, сорт, штам не здатні існувати без постійного втручання людини. Для кожної породи, сорту, штаму характерна певна реакція на умови довкілля: тобто, їх позитивні властивості можуть проявлятися лише за певної інтенсивності чинників навколишнього середовища (умов утримання тварин, агротехніки рослин, культивування мікроорганізмів, кліматичних умов). Породи тварин і сорти рослин, які мають високу продуктивність в одних широтах, не завжди придатні для інших. Тому селекціонери вивчають властивості нових сортів, порід у різних умовах, проводять районування.

Районування – комплекс заходів, спрямованих на перевірку відповідності якостей тих чи інших порід або сортів до умов певної природної зони, що є необхідною умовою їхнього раціонального використання.

Методи селекції: штучний добір і гібридизація.

Штучний добір – його теорію створив Дарвін: формування порід і сортів почалося із приручення людиною диких видів тварин і вирощування диких видів рослин. Він показав, що в основі значного різноманіття порід і сортів лежить невелика кількість видів диких предків. Тобто, порода чи сорт – це не самостійний вид, а лише група особин певного виду, які відрізняються від інших за певними спадковими ознаками. Так, предками усіх порід собаки свійської, а їх 350, вважають кількох видів вовків, голуба (450) – скельного голуба, свійських качок – дикого крижня, свиней – дикого кабана, коней – дикого коня тарпана, ВРХ – дикого тура. Ці положення Дарвін проілюстрував прикладами: всі породи свійського голуба подібні до дикого, вони теж будують гнізда на будівлях, як дикий на скелях. За Дарвіном, механізм штучного добору був таким: серед багатьох рослин і тварин людина підмічає окремі особини, які відрізняються від інших за ознаками, що її зацікавили, і відбирає їх для подальшого розмноження. Серед потомства відібраних плідників проводять добір: особин, що успадкували від батьків бажані для людини ознаки залишають для подальшого розмноження. З покоління в покоління бажана ознака все більше розвивається. Водночас шляхом гібридизації людина може поєднувати в потомках різні корисні для неї ознаки батьківських форм. Добір за певними ознаками, як правило, призводить до зміни і деяких інших ознак, тобто до зміни організмів, і створення нового сорту чи породи.

Дарвін вважав, що на початкових етапах добір був несвідомий (надаючи переваги при розмноженні певним особинам, людина не ставила свідомо перед собою завдання вивести нові породи чи сорти), а з другої половини 18ст. добір став методичним (плановим).

Штучний добір – вибір людиною найцінніших у господарському відношенні тварин, рослин, мікроорганізмів для одержання від них нащадків з бажаними ознаками.

Необхідна умова ефективного штучного добору – різноманітність вихідного матеріалу. Ознаки, які добирає людина, не завжди є корисними для організмів, створені породи і сорти не здатні до самостійного існування (у природі не врятуються від хижаків породи ВРХ із масивним тілом і короткими ногами).

Індивідуальний штучний добір – для розмноження залишають окремих особин на підставі вивчення їх фенотипу і генотипу, які вивчають за допомогою аналізуючого схрещування.

Масовий штучний добір – із вихідного матеріалу виділяють особин із фенотипними особливостями, які цікавлять селекціонерів. Його переваги: простота застосування, непогані результати. Недоліки: групи особин, подібні за фенотипом, можуть бути генотипно різнорідними (гетерозиготними), тоді це вплине на ефективність добору, спочатку справді проявляться потрібні ознаки, але в міру накопичення гомозиготних особин його ефективність знижується.

Дата добавления: 2014-01-07