Зберігання запасних частин, агрегатів і матеріалів

Склад запасник частин повинен відповідати таким загальник вимогам:

• розміщення складу має забезпечувати швидке і з найменшими затратами
• часу одержання запасник частин та їх доставку за призначенням;
• склад повинен завжди мати запасні частини в необхідній номенклатурі;
• повинен забезпечувати захист запасних частин від впливу температури і вологи, меха-
• нічних та інших пошкоджепь;
• на складі треба мати обладнання, пакувальні і допоміжні матеріали, які забезпечують обробку запасних частин від одержання їх до реалізації з найменшими затратами фізичної праці і матеріальних засобів;
• склад повинен мати статистичні дані про щорічне витрачання запасних частин з урахуванням сезонності, а також обчислювальну техніку для виконання облікових операцій.

Складські операції, пов'язані з переміщенням запасних частин, звичайно механізовані. Для цього застосовують різні механізми: електронавантажувачі, ліфти, тягачі з причіпними візками, кран-балки, кран-штабелери, конвеєри, роликові конвеєри та інше устаткування.

Раціональне розміщення запасних частин, механізація операцій на складі, максимальне використання площі та обсягу будівлі — важлива умова виконання: складських операцій при оптимальних затратах.

Велике значення для надійного збереження при транспортуванні і зберіганні запасних частин на складах до моменту використання має консервація запасних частин. Вибір консерваційних матеріалів залежить від таких факторів: матеріалу виробу, точності обробки поверхонь, які консервують, планового терміну зберігання, умов зберігання і транспортування, затрат на консервацію і розконсервацію та інше.

Найбільше поширені такі консерваційні матеріали;

• пластичні мастильні матеріали,
• рідкі консерваційні масла,
• антикорозійні масла з мастильними властивостями,
• полімерні покриття,
• мікровоски,
• інгібітори корозії.

У недавньому минулому пластичні мастильні матеріали посідали одне з провідних місць в асортименті консервуючих матеріалів. Утворюючи на поверхні виробів досить товсту жирову плівку, вони надійно захищають вироби від корозії. Пластичні мастильні матеріали застосовують для консервації зовнішніх поверхонь виробів, які зберігаються на відкритих площадках, оскільки вони мало піддаються змиванню водою. Проте внаслідок того, що консервація пластичними мастильними матеріалами псує товарний вигляд виробів,потребує великих затрат при розконсервації і неекономічна з погляду витра-

ти матеріалів, тепер найбільше поширені рідкі інгібіровані масла й інгібітори корозії.

Економії при використанні для консервації рідких інгібіровапих масел досягають завдяки легкості нанесення їх, невеликим витратам матеріалів і затратам при розконсервації, можливості механізації процесу консервації.

Принципова відмінність рідких інгібірованих мастильних матеріалів від твердих консистентних полягає в тому, що рідкі мастильні матеріали захищають метал від корозії в тонкому молекулярному шарі за рахунок абсорбції поверхнево-активних речовин — інгібіторів корозії — металом. Тому витрата рідких масел буває мінімальною, треба тільки створити на поверхні металу тонку масляну плівку. При нанесенні мастильного матеріалу в підігрітому стані захисна плівка виходить тоншою, витрата його при однаковій ефективності захисту менша. Незважаючи нате, що рідкі інгібіровані мастильні матеріали дорожчі від твердих, застосування їх дає великий економічний ефект.

Для консервації запасних частин, що мають хромовані, оцинковані, пофарбовані поверхні а.бо такі, до яких входять гума, пластмаси чи інші неметалеві матеріали, часто використовують мікровоскові покриття. Ці захисні рідини являють собою водні або інші воскові суспензії, які створюють після нанесення їх на поверхню суцільні пластично-тверді воскові покриття.

Тепер дуже поширені тверді або напівтверді еластичні плівки. Вони швидко висихають і тверднуть, завдяки чому прискорюється пакування виробів, добре захищають поверхню металу від корозії та механічних пошкоджень і легко видаляються при розконсервації. Антикорозійні плівкові покриття випускають різних кольорів і відтінків, що дає змогу розрізняти покриття, визначати час нанесення покриття, щоб в установлені терміни зробити переконсервацію, розпізнавати деталі однієї групи (наприклад, деталі двигуна —

покриття червоного кольору, деталі коробки передач — жовтого кольору тощо).

Консервація виробів інгібіторами корозїі — найдешевший і широко використовуваний засіб. Інгібітори застосовують у вигляді інгібіроианого паперу, порошків, а також спиртових, спиртоводних або водних розчинів.

Для розконсервації виробів, видалення настильного матеріалу застосовують

пару, гає, лужний розчин, чистий бензин, розчинники та інші засоби.

Збереження покриттів, підданих консервації, залежить від властивостей та якості бар'єрних матеріалів, тому питанням упаковування запасних частин приділяють велику увагу. Бар'єрне упаковування мас зберігати консерваційні матеріали і по можливості захищати деталі від механічних пошкоджень. Основним способом бар'єрного упаковування виробів є загортання їх у папір. При застосуванні для консервації летких інгібіторів шви в папері заклеюють липкою стрічкою або упаковують вироби в поліетиленові чохли і чохли з полімерних плівок.

Для упаковування застосовують голопким чином коробки, виготовлені з високоякісного картону. Застосовується також спеціальна мете лева і комбінована) рідше — дерев'яна тара.

Останнім часом широко застосовують полімерні матеріали. Вони досить міцні, мають високу питому в'я.теість, водо-, масло- і кислотостійкість, лінкорі. гнучкі, малопропикні для газів і пари- Із полімерних матеріалів звичайно виготовляють тару малого і середнього розмірів. Для упаковування великих виробів використовують різні сорти плівок і паперу. Набирає поширення упаковування деталей у плівку під вакуумом.

В умовах ВАТ АТП запасні частина, агрегати, прилади та електроустаткування-

зберігають у закритих опалюваних складам на багатоярусних стелажах або в шафах, розташованих за груповою (агрегатною) системою, щоб було зручно знаходити потрібні деталі. Температура повітря в приміщенні має бути не нижче, ніж. 5 ⁰С при відносній вологості -10...75 %. Картери агрегатів мають бути заповнені маслом відповідно до технічних умов. Зовнішні отвори агрегатів закривають дерев'яними пробками, обгорнутими промасленим папером. Дзеркальну поверхню блока циліндрів покривають мастильним матеріалом, а всі отвори закривають парафінованим папером.

На стелажах блоки циліндрів укладають на нижніх полицях у вертикальному положенні. Шийки колінчастих і розподільних валів поверх антикорозійного покриття обгортають пергаментним папером. Колінчасті і розподільні вали зберігають на спеціальних стелажах або стендах на нижніх полицях,

Поршні зберігають у вертикальному положенні головками вгору, порш-

неві кільця і вкладиші — у заводській упаковці поставленими на ребро.

Клапани, поршневі пальці і подібні до них деталі зберігають у вертикальному положенні на стелажах, полиці яких покриті промасленим або парафінованим папером. Шестерні і вали укладають на нижніх стелажах у кілька рядів у дерев'яних рамках з гніздами. Ресори і листи ресор зберігають у штабелях на ребро на дерев'яних настилах, усі підшипники — на стелажах у заводській упаковці,

Фарби і лаки зберігають в неопалюваних приміщеннях у справній герметичній упаковці з хорошою вентиляцією, захищеними від прямої дії сонячного проміння. Карбід кальцію має зберігатися в сухому неопалюваному приміщенні з витяжкою, у герметичній упаковці. Сірчану і соляну кислоти треба зберігати в закритих вентильованих приміщеннях. Бугелі з сірчаною кислотою мають бути закриті притертими пробками, головки яких обгорнуті конопляною тканиною і обв'язані шпагатом.

Балони з киснем повинні зберігатися у вертикальному положенні на дерев'яних пірамідах. Приміщення для їхнього зберігання має бути цілком ізольоване, віддалене не менш ніж на 100 м від інших будівель і обладнане витяжними трубами.

Коркові вироби зберігають у сухому добре вентильованому приміщенні,

Кольорові метали на стелажах зберігають роздільно, щоб уникнути взаємної дії між ними, олово — при температурі не нижче, ніж 12 °С (допускається короткочасне зберігання при температурі не нижче, ніж —20 °С). Такі жорсткі вимоги до температури повітря при зберіганні олова пояснюються тим, що при різких коливаннях і низькій температурі олово зазнає особливого виду корозії, яку називають олов'яною чумою. Виявивши її, усі виливки олова переплавляють.

Запас матеріалів і запасних частин визначають за формулою

З _м.зч = S Lдоб ×Q × w × D_з ^м.зч / (10000 × 100),

Де

Q — маса автомобіля, кг;

D_з ^м.зч — тривалість зберігання матеріалів і запасних частин;

w — відсоток від маси автомобіля на 10 000 км пробігу.

Значення w для різних матеріалів наведено в табл, 2.

Таблиця. 2

Об'єкт аберігавня	Значення w
Вантажний автомобіль	Легковий автомобіль	Автобус
Запасні частини	1...1,5	1,5...2	1...1,5
Метали і металовироби	0,5...0,8	0,5...0,7	0,7...1
Хімікати та лакофарби	0,1...0,2	0,2.,.0,3	0,2..,0,3
Інгаі матеріали	0,1...0,2	0,1...0,2	0,2...0,3

Запас агрегатів обчислюють за формулою

З_а = Аоб ×nа, / 100,

де

nа — кількість оборотних агрегатів на кожні 100 автомобілів.

Дата добавления: 2014-01-07