Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими

План

1. Зміст авторського права.

2. Особисті немайнові та майнові права автора. Інші авторські права.

3. Обмеження майнових авторських прав.

4.Реєстрація авторського права.

5.Правові основи захисту авторського права і суміжних прав.

Ключові слова: авторське право,особисті немайнові права, особисті майнові права,унітарне право, виключне право автора,право доступу до твору, право слідування,строк дії авторського права, обмеження майнових прав, реєстрація авторського права, захист авторського права,неюрисдикційну і юрисдикційну форми захисту.

Як відзначалосяна попередній лекції, авторське право - це самостійний правовий інститут, який входить до структури права інтелектуальної власності й регулює суспільні відносини, що виникають з приводу створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

Крім того, у вузькому розумінні - авторське право - це надане законом виключне право автора твору оголосити себе його творцем, відтворювати його, розповсюджувати чи доводити до відома публіки будь-якими способами та засобами, а також дозволяти іншим особам використовувати твори визначеним способом.

Авторське право є правом особливого роду, яке виникає у результаті створення особою твору науки, літератури, мистецтва. Твір, що охороняється авторським правом, є особливим об’єктом, що відображає особистість автора, який «живе» у своєму творі. Тому авторське право гарантує творцеві не лише можливість отримання економічної вигоди від використання твору, а й охороняє інтелектуальний і персональний зв'язок із твором. Наслідком цього є поділ авторського права на особисті немайнові і майнові права.

Особливі риси особистих немайнових прав:

- належать лише безпосередньо авторові твору, незалежно від того, хто володіє майновими авторськими правами;

- вони є невідчужуваними від особистості автора і не можуть передаватися іншим особам;

- інші особи і, передусім, спадкоємці мають право на охорону особистих немайнових прав, власником яких був автор;

- особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

Особливі риси майнових авторських прав:

- мають строковий характер;

- можуть вільно переходити до інших осіб відповідно до договору.

Деякі дослідники заперечують концепцію чіткого розмежування авторського права на два види прав. Вони вважають, що всі надані авторові права особистого немайнового та майнового характеру є проявом унітарного права, яке забезпечує дотримання інтелектуальних і майнових інтересів автора.

Особливість авторського права полягає ще й у тому, що воно має нематеріальну сутність. При цьому, об’єкти авторського права існують лише у матеріальному вигляді. Тому відповідно до законодавства авторське право на твір не пов'язано з правом власності на матеріальний об'єкт (матеріальну річ), в якому втілено твір, перехід права власності на матеріальний об'єкт або право володіння матеріальним об'єктом не тягнуть за собою перехід авторських прав на твір як благо нематеріальне і навпаки (стаття 419 Цивільного кодексу України та стаття 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Немайнові права:

На міжнародному рівні особисті немайнові права автора були визнані в 1928 році Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів. Відповідно до пункту 1 статті 6-bis чинної редакції Бернської конвенції автор має право:

- на авторство, тобто право вимагати визнання свого авторства на свій твір;

- на захист репутації, тобто право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Стаття 14. ЗУ «Про авторське право..» Особисті немайнові права автора

Автору належать такі особисті немайнові права:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення
належним чином імені автора на творі і його примірниках і за
будь-якого публічного використання твору, якщо це практично
можливо;

2) забороняти під час публічного використання твору
згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись
анонімом;

3) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення
псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його
примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти
будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або
будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і
репутації автора.

2. Особисті немайнові права автора не можуть бути передані
(відчужені) іншим особам.

Майнові права:

Майнові права стосовно творів - це права авторів, через які реалізуються матеріально-фінансові інтереси автора.

правами автора на твір є:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

г) інші майнові права, встановлені законодавством.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

На відміну від вказаної статті Цивільного кодексу України стаття 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору визначає як виключне право. Це є більш коректним, оскільки право на використання твору за своєю юридичною природою є виключним. Особливість його полягає у тому, що лише автор може вирішувати всі питання, пов’язані з наданням третім особам доступу до творів та щодо доцільності (готовності) твору до оприлюднення.

Стаття 15. Майнові права автора 1. До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору
іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. 2. Виключне право на використання твору автором (чи іншою
особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати
твір у будь-якій формі і будь-яким способом.3. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає
йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно
здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше
оприлюднення; 5) переклади творів; 6)переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни
творів; 7)включення творів як складових частин до збірників,
антологій, енциклопедій тощо; 8)розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження
іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та
шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9)подання своїх творів до загального відома публіки таким
чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з
будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10)здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після
першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або
примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз
даних, музичних творів у нотній формі, а також творів,
зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує
комп'ютер;11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Інші авторські права:

Законодавство України визначає специфічні права авторів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, які включають право їх участі у реалізації проектів цих творів (стаття 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Суть вказаного права полягає в тому, що будь-яке практичне втілення в життя творів архітектурної (містобудівної) графіки та пластики (ескізів, креслень, планів, рисунків, макетів тощо) може здійснюватися тільки за згодою автора.

У результаті практичної реалізації проекту змінюється лише матеріальний носій, в якому втілено твір архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а отже це розглядається як інший спосіб відтворення твору.

Стаття 26. Право доступу до твору образотворчого мистецтва При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального
об'єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор
має право вимагати доступу до цього твору з метою його
використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів,
карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права
та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору
авторові.

Стаття 27. Право слідування Автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті -
спадкоємці впродовж встановленого строку користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо. Збір і виплата винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюються особисто автором, через його повіреного або через організації колективного управління. Строк дії авторського права: 1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його
створення і починає діяти від дня створення твору. 2. Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених цією статтею. 3. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом,
строк дії авторського права закінчується через 70 років після
того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не
викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору,
оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не
пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору,
застосовується строк, передбачений частиною другою цієї статті.4.Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє
протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього
співавтора.5. У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не
водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками,
серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для
кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору. 6. Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів
діє протягом 70 років після їх реабілітації. 7. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом
30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його
правомірного опублікування. 8. Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони
авторського права по відношенню до неоприлюдненого твору вперше
його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту
майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років
від часу, коли твір був вперше оприлюднений. 9. Строк дії авторського права після смерті автора і строки,
встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються
від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у
зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного
за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія. 10. Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14
цього Закону, охороняються безстроково. Стаття 29. Перехід авторського права у спадщину 1. Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне
авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину
особисті немайнові права автора. 2. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і
протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також
будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі
та репутації автора. Стаття 30. Перехід творів у суспільне надбання 1. Закінчення строку дії авторського права на твори означає
їх перехід у суспільне надбання. 2. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без
виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою,
за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених
статтею 14 цього Закону. 3. Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися
спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за
використання на території України творів, які стали суспільним
надбанням.

Обмеження майнових авторських прав:

Майнові авторські права обмежуються законодавством про авторське право:

- у часі,

- територіально,

- в інтересах суспільства.

Законодавством встановлюється строк чинності майнових авторських прав на твір, які виникають з моменту його створення діють протягом певного часу після смерті автора.

Мета цього положення законодавства - дати змогу спадкоємцям отримувати економічну вигоду після смерті автора, а в подальшому - відкрити широкий доступ суспільства до культурного надбання.

В інтересах суспільства та з метою оптимізації використання об’єктів авторського права за певних обставин, що регламентуються законодавством, деякі дії, що звичайно обмежені авторським правом, допускаються без дозволу автора чи іншого суб’єкта авторського права – це так зване вільне використання творів.

Встановлені законом випадки вільного використання творів стосуються різних видів творів і викликані необхідністю забезпечити компроміс між інтересами суб’єктів авторського права та необхідністю доступу до інформації суспільства в цілому.

Вільне використання може здійснюватися:

без виплати авторської винагороди

з виплатою авторської винагороди.

В окремих випадках вільне використання творів визнається законодавством усіх держав світу і прямо допускається міжнародними конвенціями з авторського права. Але таке використання стосується лише правомірно оприлюднених творів, не зачіпаючи особистих немайнових прав авторів, та допускається лише за умови, що цим не завдає шкоди нормальному розповсюдженню творів і не обмежує законні інтереси авторів. Законодавство встановлює вичерпний перелік вільного використання творів.

Випадки вільного використання творів без виплати авторської винагороди встановлено статтями 21-25 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Стаття 21 визначає порядок вільного використання творів із зазначенням імені автора. Відповідно до вказаної статті без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

- використання цитат з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються;

- вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;

- використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;

- відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;

- відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;

- відтворення у каталогах творів, виставлених на доступнихтпубліці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;

- видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;

- відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;

- публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;

- відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;

З появою сучасної копіювальної техніки відтворення творів, що охороняються законом, шляхом репродукування стало серйозною загрозою правам авторів і видавців. У великих масштабах репродукуванням займаються бібліотеки та навчальні заклади. З цією проблемою зіткнулися всі західні країни, які ввели до свого авторського і бібліотечного законодавства спеціальні правила, які ставлять репродукування в жорсткі рамки.

Такі ж спеціальні правила щодо репродукування введено і до Закону України «Про авторське право і суміжні права». Стаття 22 встановлює порядок вільного відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом.

Допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них.

При цьому це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження, а відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Також допускається відтворення, яке здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, і одержання такого примірника оригіналу рукопису літературного твору іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

Відповідно до статті 23 дозволено вільне відтворення примірників твору для навчання. Допускається без згоди автора чи іншої особи, яка має авторське право, відтворення уривків з опублікованих письмових та аудіовізуальних творів як ілюстрацій для навчання за умови, що обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті. Також навчальними закладам дозволено репрографічне відтворення для аудиторних занять опублікованих статей та інших невеликих за обсягом творів, а також уривків з письмових творів з ілюстраціями або без них за умови, коли обсяг такого відтворення відповідає зазначеній меті, і відтворення твору є поодиноким випадком

та не має систематичного характеру.

Репрографічне відтворення (репродукування) твору – це відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп’ютер.

Вільне використання творів з виплатою винагороди:

Розповсюдження сучасної звуко- і відеозаписувальної апаратури створило широкі можливості для простого й дешевого відтворення випущених у світ творів. В умовах, коли визначити масштаби фактичного використання таких творів практично неможливо, Україна, як і інші країни, ввела до свого законодавства правила, що дозволяють вільне відтворення аудіовізуальних творів і фонограм в особистих цілях («приватне копіювання»), але з обов’язковою виплатою винагороди авторам, виконавцям і виробникам фонограм.

Частиною 2 статті 25 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що твори і виконання, зафіксовані у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, допускається відтворювати у домашніх умовах виключно в особистих цілях або для звичайного кола сім’ї чи близьких знайомих цієї сім’ї без дозволу автора (авторів), виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, але з виплатою винагороди.

Відповідно до статті 42 виплата винагороди авторам, виконавцям, виробникам фонограм і відеограм за передбачені частиною другою цієї статті відтворення здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.

Не сплачують авторську винагороду виробники професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах та обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України.

Авторська винагорода не сплачується також і у випадку ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України фізичною особою виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Зібрані кошти розподіляють між організаціями коллективного управління, якщо інше не домовлено між ними, у таких пропорціях: авторам – 50 відсотків; виконавцям – 25 відсотків; виробникам фонограм і відеограм – 25 відсотків.

Поняття та порядок захисту авторського права

Дата добавления: 2014-01-07