Термічне різання металів

Одним з поширених способів термічного різання металів є газове різання.

Газовий різак відмінний від зварювального пальника тим, що його наконечник утворює прямий кут зі стволом різака. Він має також додаткову трубу для подачі кисню крізь центральний отвір мундштука (рисунок 3).

Рисунок 3 - Схема газокисневого різання металів:

1 — струмінь різального кисню;

2 — полум'я; 3 — метал виробу;

4 — зона різання; 5 — розплавлені оксиди

Різання починають з нагрівання металу (3) у вихідній точці рі­зання до температури зполум'яніння металу в кисні. Метал нагрі­вають полум'ям (2), яке утворюється при згорянні ацетилену в кисні. Коли температура підвищується до потрібної, впускають струмінь різального кисню (1). Потрапляючи на метал, що нагрівся, кисень запалює його. Розплавлені оксиди (5), що утворюються, захоплюють­ся струменем кисню і виносяться з зони різання (4).

Різак переміщають у напрямку різання рукою або відповід­ними механізмами. Механізоване переміщення (напівавтомати­чне або автоматичне) забезпечує рівномірне переміщення різа­ка, внаслідок чого отримуємо гладку поверхню зрізу й більш високу точність розмірів.

Для нагрівання зони різання окрім ацетилену використову­ють природний газ, пропан-бутан, гас або бензин.

Газове різання можливе, якщо:

· температура плавлення металу вища за температуру його горіння;

· температура утворення оксидів не перевищує температу­ру плавлення металу;

· виділеної теплоти достатньо (або майже достатньо), щоб підтримувати горіння металу в кисні;

· теплопровідність металу не повинна бути надто великою, бо в протилежному випадку важко підтримувати в зоні різання необхідну температуру.

Газовому різанню піддають лише метали, що відповідають певним вимогам. Розглянемо основні з них. Температура плавлення оксидів має бути меншою за температуру плавлення металу, а температура плавлення металу має перевищувати температуру горіння цього ме­талу в кисні. Для газового різання найбільш придатні залізо і залізовуглецева сталь (С < 0,8 %). Для обробки високолегованих ста­лей, чавунів, міді, латуні та бронзи використовують киснево-флюсове різання. Тоді до зони реакції додатково вводять порошки флюсів на залізній основі. Горіння цих флюсів дає додаткове тепло, крім цього частки флюсу сприяють механічному видаленню з поверхні розрізу тугоплавких оксидів. Розрізняють три типи кисневого різання:

• розподільне (розкроювання металу);

• поверхневе (для усунення поверхневих дефектів);

• різання для одержання отворів у виробах з металу і бетону.

Дата добавления: 2014-01-07