Собівартість енергії на ТЕС і котельнях

Особливості формування собівартості енергії на ТЕС, у котельнях, АЕС і в транспортних енергосистемах

ЛЕКЦІЯ № 35

Собівартість енергії на ТЕС і котельнях. Основним елементом витрат у структурі собівартості енергії, яка виробляється на ТЕС і котельнях, є витрати на паливо. У паливній складовій витрат враховується вартість палива, спаленого в котлах для виробниц­тва необхідної кількості пари. Витрати на паливо розраховуються на основі його ціни і транспортного тарифу. Річні витрати на паливо (В), тис. грн/рік, розраховуються за такою формулою:

Впал = Рріч ∙ (7000∙4,19/Qн) (Цпал + Цтр) ∙ (1 + к/100)

де Р - річна витрата умовного палива, т/рік;

Qн - середньозважена нижча теплота згорання використаного в розрахунковому періоді палива за його видами і марками, кДж/кг;

Цпал - середньозваже­на прейскурантна ціна натурального палива з урахуванням зни­жок (надбавок за якість), грн/т;

Цтр ~ вартість транспортування натурального палива, грн/т;

квтр - втрати палива під час переве­зення, вантажно-розвантажувальних робіт і збереження, %.

Амортизація основних фондів В_ам розраховується як сума відрахувань залежно від середньорічної вартості основних виро­бничих фондів та норм амортизаційних відрахувань:

Вам = Σ Н _аі ∙ С _пері

де Н_аі - норма амортизації для і-'і групи основних фондів;

С _пері - первісна вартість основних виробничих фондів і-'і групи.

Витрати на заробітну плату В_зп із нарахуваннями на со­ціальне страхування містять заробітну плату всього промисло­во-виробничого персоналу підприємства за винятком персоналу допоміжних цехів і служб. Вони розраховуються виходячи зі штатного розпису, на базі якого визначається фонд заробітної плати. Додаткова заробітна плата містить в основному премії й оплату відпусток.

Витрати на допоміжні матеріали В_дм складаються з вар­тості купівельних матеріалів і відшкодування зносу інструмен­тів та пристроїв. До номенклатури допоміжних матеріалів нале­жать мастильні й обтиральні матеріали, олія, покупна вода тощо.

Елемент послуги В_п містить витрати на роботи і послуги, що виконуються сторонніми організаціями і власними ремонтними службами. До таких робіт та послуг належать охорона, іспити, транспортування тощо. Сюди також належать витрати з переве­зення палива, вивезення золи і шлаку.

Витрати на поточний ремонт В_п містять вартість прове­дення цього виду ремонтів основних фондів усіх виробничих цехів. До цієї статті належать заробітна плата ремонтників, вар­тість матеріалів для ремонту, послуг допоміжних служб і сторон­ніх організацій, що проводять ремонт.

Інші витрати В._н містять усі витрати, не віднесені до жодного з попередніх елементів, наприклад, орендна плата, відрядні витрати, вартість втрат палива, витрати на опалення приміщень цехів тощо.

Витрати на енергію, спожиту на власні потреби електростан­ції, як самостійний елемент витрат не розраховуються. Однак собівартість одиниці енергії розраховується не на вироблену, а на відпущену із шин станції 1 кВт • год_У що позначається на собівартості одиниці енергії.

Таким чином, собівартість виробництва 1 кВт ■ год енер­гії ТЕС_у коп.ДкВт • год), визначається за формулою:

с/в _від = ΣВ / Е_відп = (В_пал+В_ам+В_зп+В_пр+В_дм+Вп+В_ін) / (Е_вир-Е_вп)

де - сума витрат, тис. грн/рік;

Е_відп - кількість відпущеної із шин станції електроенергії, кВт • год, Е_вир - кількість виробленої енергії, кВт • год,

Е_вп - енергія, спожита на власні потреби, кВт • год.

Принципово аналогічним чином розраховується собівартість енергії, що виробляється районними і промисловими котельнями.

2. Собівартість енергії на АЕС.

Собівартість виробництва елек­троенергії на АЕС нижча, ніж на великих ТЕС, що обумовлюєть­ся більш низькою паливною складовою. При здійсненні укруп­нених техніко-економічних розрахунків собівартість виробниц­тва електроенергії на АЕС розраховують як суму витрат на па­ливо В_пал, заробітну плату В_зп та всіх інших постійних елементів витрат, узятих певним відсотком від первісної вартості основ­них виробничих фондів, прирівняних до капіталовкладень. При цьому витрати на заробітну плату розраховуються за допомогою штатного коефіцієнта.

Таким чином, формула для укрупненого визначення річних витрат виробництва енергії на АЕС має вигляд:

В = В_пал + (к_ам + к_рем + к_ін)К + пNу∙Ф = В_пал +кК + В_зп,

де К - сумарні капіталовкладення в АЕС;

к_ам - коефіцієнт, який враховує відрахування на амортизацію (у розрахунках береться у межах 0,06-0,08); к - коефіцієнт, який враховує витрати на поточний ремонт;

к._н ~ коефіцієнт, який враховує інші витрати,

к - коефіцієнт, який враховує всю суму витрат, прийнятих в укру­пнених розрахунках пропорційно до капіталовкладень;

п - шта­тний коефіцієнт АЕС;

N_у - встановлена потужність АЕС;

Ф - середній питомий річний фонд заробітної плати персоналу АЕС.

Витрати на паливо в загальному випадку визначаються добутком витрати ядерного палива на його ціну. Існує декілька методик визначення витрат на паливо для АЕС. Зокрема, палив­на складова витрат виробництва АЕС на теплових нейтронах з однозонними реакторами без повторного використання залиш­кового урану і накопиченого плутонію (розімкнутий цикл), грн/рік, може бути визначена за формулою:

В_пал =(Ц_пал +В_відх) ∙ В_а ∙ Т_а,

де В_а - первісне завантаження палива в активну зону реактора, кг;

Т_а - кампанія використання палива в активній зоні, роки;

Ц_т - ціна завантаженого палива, грн/кг;

В_дідх - вартість витрат на обе­рнення відходів, грн/кг.

Собівартість 1 кВт • год електроенергії на АЕС конденса­ційного типу визначається, як і на електростанціях звичайного типу, відношенням витрат виробництва до кількості корисно відпущеної споживачам електроенергії.

Оскільки частка витрат на паливо у витратах виробництва АЕС складає в середньому 60%, собівартість енергії на цих стан­ціях залежить в основному від коефіцієнта корисної дії (ККД) використання палива. Важливий вплив на рівень собівартості здійснює також капіталомісткість виробництва.

4. Собівартість енергії в системах транспортування.

Річні ви­трати з передачі енергії в підприємствах теплових мереж (ПЕМ) розраховуються за тими самими елементами витрат, що і на еле­ктростанціях, за винятком витрат на паливо. Крім того, окремо розраховуються загальномережні витрати, оскільки розрахунок статей калькуляції з метою рознесення витрат між двома вида­ми енергії тут не здійснюється. Річні витрати виробництва на ПЕМ (В ') можна розрахувати так:

В_мер = В_ам + В_експл

В_експл = В_зп + В_дм + В_п + В_пр + В_ін + В_зм

де В_експл - річні витрати на експлуатацію,

В_зп - заробітну плату

В_дм - допоміжні матеріали

В_п, вартості послуг

В_{пр -} витрат на поточний ремонт

В_ін - інших

В_зм -загальноме режних витрат В_зм.

Елемент «заробітна плата» містить витрати на основну і додаткову заробітну плату, виплату премій, відрахування у фонд соціального страхування експлуатаційного і чергового ремонт­ного персоналу мережних ділянок і служб.

Допоміжні матеріали містять витрати на мастильні, прокла- дочні та інші матеріали, трансформаторне мастило, мастило для вимикачів, реактиви, купівельну воду для охолодження, мало­цінні і швидкозношувальні предмети.

Послуги поєднують витрати на оплату робіт, які виконують­ся своїми допоміжними службами, у тому числі з перевезення матеріалів, випробування устаткування, сушіння мастил та ін.

Витрати на поточний ремонт є комплексною статтею і поєд­нують витрати на заробітну плату ремонтного персоналу, вар­тість матеріалів і запасних частин тощо.

Цілі обліку собівартості продукції:

а) своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції;

б) розрахунки фактичної собівартості окремих видів і всієї про­дукції;

в) контроль за використанням матеріальних, трудових і гро­шових ресурсів.

Напрямки використання собівартості:

• оцінка й аналіз використання планових показників;

• визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому;

• оцінка фактичної ефективності організаційно-технічних за­ходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва;

• забезпечення планово-економічних і аналітичних розрахунків.

Як правило, усі вищезазначені завдання потребують забезпе­чення повного зіставлення планових і звітних даних щодо скла­ду і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, ме­тодів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами.

Витрати плануються і враховуються за двома напрямками:

1) економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація та ін.) - кошторис витрат;

2) калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) виникнення витрат, - калькуляція. Слід підкреслити, що обидва види обліку витрат (як кошто­рис, так і калькуляція) необхідні в економічній діяльності під­приємства, тому що виконують різні функції.

Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елемен­тами. Це необхідно при здійсненні платежів постачальникам відповідних видів ресурсів або при аналізі по елементних скла­дових виробничих витрат, зокрема матеріаломісткості, енергоєм­ності, трудомісткості, фондомісткості продукції, що випускається.

Саме так, за економічно однорідними елементами, групуються витрати при оплаті постачальникам різних видів ресурсів: матеріалів, теплової та електри­чної енергії, та ін. Подібним чином (за загальною сумою витрат на заробітну плату) визначаються відрахування на соціальне страхування та інші нараху­вання на зарплату, тобто податки, базою для визначення яких є фонд заро­бітної плати. Нарешті, підприємству необхідно враховувати єдиною статтею фонд амортизаційних відрахувань. На його величину зменшується оподатко­вуваний прибуток підприємства.

Однак кошторис витрат, як правило, не дає можливості визначити собі­вартість одиниці продукції (особливо на тих підприємствах, де випускається значна номенклатура різнорідної продукції). Відбувається це тому, що не­можливо визначити внесок кожного виду продукції у формування витрат загальновиробничого характеру. Наприклад, як рознести на одиницю кож­ного виду продукції такі види цехових витрат, як витрати на освітлення й опалення цеху, зарплату загальноцехового персоналу або амортизацію ос­новних фондів загальновиробничого призначення (будівель, споруд, переда­вальних пристроїв тощо)? Саме для цього складається калькуляція.

За етапами формування можна виділити такі види собівартості:

• технологічну - це сума витрат на здійснення технологічно­го процесу;

• виробничу — витрати на виробництво продукції;

• повну - витрати на виробництво і збут.

Дата добавления: 2014-01-07