Технологія хімічних волокон

За походженням хімічні волокна поділяють на штучні та синтетичні.

Основні відомості про хімічні волокна

Волокном називають тонку непрядену нитку рослинного, тваринного, мінерального або штучного чи синтетичного походження, придатну для виготовлення пряжі, текстильних та трикотажних виробів тощо

За походженням волокна розділяються на природні та хімічні. На сьогодні відомо понад 500 видів хімічних волокон, з них промисловість виробляє 40 видів. Хімічні волокна виробляють у вигляді моноволокон, комплексних ниток, штапельних волокон та джгуту.

Моноволокно - це одиничні нитки великої довжини, які не діляться уздовж, а придатні зразу для виготовлення текстильних або технічних виробів. Із моноволокон виготовляють рибальські сітки, сита для просіювання борошна тощо.

Комплексні нитки складаються з двох і більше моноволокон, з'єднаних скручуванням або склеюванням, їх поділяють на текстильні та технічні. Текстильні нитки - тонкі, їх використовують переважно у шовковій, трикотажній, вовняній, галантерейній і швейній промисловостях. Технічні - товсті. Вони мають більшу міцність. Із них виробляють технічні вироби. Технічними нитками армують автомобільні та інші шини, транспортерні стрічки, приводні паси тощо.

Штапельні волокна складаються з моноволокон різної довжини. З них виробляють килими. З волокон довжиною 2-3 мм виготовляють спеціальні види паперу.

Джгутові волокна складаються з великої кількості паралельно складених волокон.

Штучні волокна виробляють із сировини рослинного, тваринного та мінерального походження. Із штучних видів волокон найбільше виробляють віскозного та ацетатного волокон.

Синтетичні волокна виробляють із полімерів, які синтезують із мономерів капролактаму, акрилонітрилу, пропілену тощо. Найбільше виробляють поліамідних і поліефірних волокон, менше -поліуретанових.

Технологія хімічних волокон складається з окремих стадій: підготовлення прядильної маси, формування, зміцнення та викінчення волокон.

1. Прядильну масу виготовляють у вигляді розчину або розплаву. У процесі виготовлення розчину використовують органічні (ацетон, етиловий спирт тощо) та неорганічні (луги, кислоти) розчинники. Для поліпшення властивостей прядильної маси та якості волокон до прядильної маси додають поверхнево-активні речовини, барвники тощо. Отриману рідинну масу дегазують, фільтрують і подають на формування волокна (прядіння).

2. Волокна формують за допомогою фільєр, через які протискують прядильну масу. На виході з фільєри потоки прядильної маси зміцнюються: коагуляцією ВМС в осаджувальній ванні (мокрий спосіб прядіння), випаровуванням органічного розчинника або охолодженням (сухий спосіб прядіння).

3. Додатково зміцнюють волокна, накручуванням їх на ролики, бобіни тощо. У процесі формування та натягування при накручуванні лінійні макромолекули впорядковуються вздовж осі волокна, що підвищує його міцність. Потім із волокон виготовляють нитки скручуванням або ріжуть на відрізки довжиною 130-150 мм.

4. Кінцева стадія виробництва хімічних волокон - викінчення волокон і ниток - полягає в промиванні, висушуванні, нагріванні та підготовленні до використання.

Дата добавления: 2014-01-07