Та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості

Період року	Категорія робіт	Температура, °С
опти- мальна	допустима
верхня межа	нижня межа
на робочих місцях
постійних	непостійних	постійних	непостійних
Холодний	Легка – І а	22-24
Легка – І б	21-23
Середньої важкості – ІІ а	18-20
Середньої важкості – ІІ б	17-19
Важка – ІІІ	16-18
Таплий	Легка – І а	23-25
Легка – І б	22-24
	Середньої важкості – ІІ а	21-23
Середньої важкості – ІІ б	20-22
Важка – ІІІ	18-20

Продовження табл. 1.

Період року	Категорія робіт	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
оптимальна	допустима на робочих місцях постійних і непостійних, не більше ніж	оптимальна, не більше ніж	допустима на робочих місцях постійних і непостійних
Холодний	Легка – І а	40-60		0,1	не більше ніж ОД
Легка – І б	40-60		0,1	не більше ніж 0,2
Середньої важкості – ІІ а	40-60		0,2	не більше ніж 0,3
Середньої важкості – ІІ б	40-60		0,2	не більше ніж 0,4
Важка – ІІІ	40-60		0,3	не більше ніж 0,5
Таплий	Легка – І а	40-60	55 (28°С)	0,1	0,1-0,2
Легка – І б	40-60	60 (27°С)	0,2	0,1-0,3
Середньої важкості – ІІ а	40-60	65 (26°С)	0,3	0,2-0,4
Середньої важкості – ІІ б	40-60	70 (25°С)	0,3	0,2-0,5
Важка – ІІІ	40-60	75 (24°С)	0,4	0,2-0,6

Оптимальні мікрокліматичні умови — умови, які за тривалого і систематичного впливу на людину забезпечують найвищу працездатність і хороше самопочуття.

Допустимі мікрокліматичні умови - умови, які за три­валого і систематичного впливу на людину можуть викли­кати напружену роботу механізму, терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних можливостей організму лю­дини, а також не призводять дискомфортного відчуття.

Температура повітря визначає характер теплообміну тіла людини з оточуючим середовищем. Здатність людського ор­ганізму підтримувати постійну температуру в межах +36,7 °С зумовлена його терморегулятивною діяльністю.

За температури навколишнього повітря більше +38 °С з'яв­ляється загальна втома, знижується продуктивність праці, по­гіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму До захворювань. Під час виконання важкої фізичної роботи у приміщенні з температурою понад +30 °С людина протягом] зміни втрачає 10...12 літрів вологи, що становить 10% маситіла людини і є небезпечним, оскільки з потом виділяються] вітаміни, настає дегідратація - зневоднення. Плазма крові втрачає здатність утримувати воду. Тому рекомендують пити підсолену воду.

За зниженої температури звужуються судини м'язів та шкіри. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають су­динні розлади капілярів та дрібних артерій, виникає припух­лість, шкіра синіє та свербить. Зниження температури тіла до 4-35 °С викликає больові відчуття, за температури +27 °С настає втрата свідомості, за темпе­ратури охолодженого тіла ниж­че +27 °С настає смерть.

Порушення теплового балансу призводить до підвищення тем­ператури тіла, а у важких випад­ках може настати тепловий удар. Існують нормовані оптимальні та допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, встановлені залеж­но від категорії важкості робіт, періоду року.

Холодним періодом року вва­жається період, коли середньо­добова температура на відкрито­му повітрі нижча за +10 °С.

Теплим періодом ропу вважа­ється період, коли середньодо­бова температура зовні примі­щення становить + 10 °С і вище.

Рис. 1. Психрометри: а - стаціонарний; б - аспі-раційний: 1,2 - сухий і мокрий термометри; 3 - ре­зервуар з водою; 4 - трубки для просмоктуваного повіт­ря; 5 - вентилятор з пруж­ним заведенням

Для визначення температури у виробничих приміщеннях ви­користовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопа­ри або термоанемометри. Найчастіше температуру повітря в робочій зоні визначають за сухим термометром психрометра (рис. 1). Для більш точного визначення фактичної температури повітря в приміщенні, де є значні джерела променистого тепла, використовують подвійний термометр. Один з них має загорнений термобалон, реагує на променисте тепло і мало реагує на конвектне. А другий містить посріблений термобалон, віддзеркалює променисте тепло і реагує на конвективне.

Фактична температура повітря і за допомогою подвійного термометра розраховується за формулою:

t =t_c – K(t_r - t_c), °С, (3.1)

де t_c - покази термометра з коефіцієнтним термобалоном, °С;

t_r - покази термометра з загорненим тромобалоном, °С;

К - константа приладу (наводиться в паспорті або в інструкції до приладу).

Відносна вологість повітря впливає на теплообмін організму, визначає теплові відчуття людини. У повітрі завжди є водяна пара і чим вищий ступінь насичення повітря вологою, тим менше її може випаруватися з поверхні тіла. Випаровування вологи практично не відбувається за відносної вологості біль­ше 80%. Висока відносна вологість за низьких температур погано впливає на терморегуляцію організму, може викликати його переохолодження. Оптимальна відносна вологість -ЗО...60% за температури 18...20 °С.

Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до максимальної за певної температури.

Максимальна вологість - гранична кількість водяної пари, що насичує повітря за певної температури.

Абсолютна вологість - кількість водяної пари, що знаходиться в 1 м³ повітря, виражена в грамах.

Чим вища температура, тим нижча максимальна вологість. Відносна вологість вимірюється психрометрами Августа, Асмана, гігрометрами, гігрографами.

Психрометр Августа складається з сухого та вологого термо­метрів. Знаючи різницю температур сухого та вологого термометрів, за психрометричними таблицями визначають відносну вологість.

Швидкість руху повітря - один з факторів, що характеризує мікроклімат виробничих приміщень. Щоб уникнути протягів, швидкість руху повітря повинна бути в наступних межах: 0,1...0,5 м/с при загальній вентиляції; 0,7...2,0 м/с - за місцевої вентиляції.

Швидкість руху повітря вимірюється анемометрами крильчастими СО-3 для вимірювання швидкості руху повітря в межах 0,2... 10 м/с та чашковим анемометром МВ-13- за швидкості руху повітря 1...20 м/с.

Склад повітря. У складі атмосферного повітря міститься 78% азоту, 21% кисню, 0,03% вуглекислого газу, вуглецю, озону тощо. В закритому приміщенні склад повітря змінюється в той чи інший бік.

Коли в примі­щенні є не більше 9% кисню (за нормального ба­рометричного тиску), то може настати смерть внаслідок аноксемії - кисневого голодування тканин організму.

За 83% азоту відчувається задуха, а за 93% настає смерть від нестачі кисню (зростання вмісту азоту означає зменшення вмісту кисню).

Допустима норма вуглекислого газу в приміщенні -І 0,1...0,2%, на робочих місцях - до 0,5%.

За вмісту кисню в повітрі робочої зони від 19,5 до 20% за­безпечується нормальне самопочуття людського організму. За­ходи щодо забезпечення нормального мікроклімату в робочих приміщеннях: * опалення, * вентиляція, * кондиціювання повітря, теплоізоляція поверхонь обладнання. В робочих зонах з підвищеною температурою повітря або в гарячих реактивних зонах обладнання використовують засоби від інфрачер­воних випромінювань - каски, спеціальні рукавички, термоза-хисний одяг, ізолюючі апарати органів дихання тощо.

Зниження негативного впливу мікроклімату можна досягти за рахунок вжиття таких заходів:

— впровадження раціональних технологічних процесів (на­ приклад, заміни гарячого способу обробки металу холодним);

— механізації та автоматизації виробничих процесів;

— дистанційного управління, що дозволяє вивести людину в більшості випадках з несприятливих умов;

— захисту працівників різними видами екранів;

— раціональної теплової ізоляції устаткування;

— раціонального розміщення устаткування;

— ефективного планування і конструкторського рішення ви­робничих приміщень (гарячі цеха розміщуються в одноповерхо­вих приміщеннях);

— раціональної вентиляції та опалювання;

— раціоналізації режимів праці й відпочинку, перерви;

— спеціального питного режиму (забезпечення білково-віта­мінними напоями, хлібним квасом, підсоленою водою). Праців­ники гарячих цехів отримують газовану підсолену воду (з вміс­том від 0,2 до 0,5 % хлористого натрію). Пиття такої води змен­шує спрагу, потовиділення, сприяє зниженню температури тіла, покращує самопочуття і працездатність;

— застосування спецодягу.

Захист від інфрачервоного випромінювання забезпечують пристрої: огороджу вальні, герметизуючі, теплоізолюючі, знаки безпеки, дистанційне управління.

Зниження інтенсивності теплового випромінювання досяга­ється застосуванням різних екранів (водяних завісів, скла, сітки), теплоізоляційних матеріалів (азбесту, скловати), а також індиві­дуальними засобами; збільшенням відстані між джерелом випро­мінювання та робочим місцем.

Заходи захисту працівників від переохолодження у виробни­чих умовах передбачають: створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, застосування пристроїв місцевого опалення на постійних робочих місцях, установлення періодич­них перерв у роботі, обладнання спеціальних приміщень для обі­гріву, використання спецодягу з достатнім тепловим опором. На­дійним захистом від холодного повітря є також повітряна завіса.

Дата добавления: 2014-01-07