Диференціальна діагностика афективних розладів

Клінічні прояви дистимії

Клінічні прояви циклотимії

Хронічні (афективні) розлади настрою

Розлади, що входять до цієї категорії, мають хронічний і зазвичай флуктуючий характер, де окремі епізоди недостатньо глибокі, щоб можна було їх вважати гіпоманією чи навіть легкою депресією. Оскільки вони тривають роками, а іноді протягом усього життя хворого, це викликає занепокоєння і може призвести до порушення продуктивності діяльності. У деяких випадках рекурентні чи поодинокі епізоди маніакального розладу, легкі чи тяжкі депресії можуть накладатися на хронічний афективний розлад. Описано випадки як раннього, так і пізнього початку циклотимії і дистимії.

Етіологія. Із сімейного анамнезу відомо, що хворі генетично пов’язані з родичами, у яких наявні розлади настрою. Іноді такі хворі добре реагують на ту ж терапію, що й хворі з афективними розладами.

Стан хронічної нестабільності настрою з численними епізодами легкої депресії і легкої піднесеності. Ця нестабільність зазвичай розвивається в молодому віці і набуває хронічного перебігу, хоча інколи настрій може бути нормальним і стабільним протягом багатьох місяців. Зміни настрою звичайно сприймаються людиною як не пов’язані з життєвими подіями. Оскільки зміни настрою відносно легкі, а періоди піднесеності є приємними, циклотимія рідко потрапляє в поле зору лікарів.

Це хронічний депресивний настрій, який сьогодні не відповідає опису рекурентного депресивного розладу ані за тяжкістю, ані за тривалістю окремих епізодів. Баланс між окремими епізодами легкої депресії і періодами нормального стану дуже варіабельний. У таких хворих бувають періоди (дні чи тижні), які вони самі розцінюють як гарні. Але переважно (часто місяцями) вони відчувають втому і знижений настрій. Усе стає важким, ніщо не дає задоволення. Вони схильні до похмурих міркувань, скаржаться на поганий сон і почуття дискомфорту, але в цілому справляються з основними вимогами повсякденного життя.

Афективні розлади відзначаються при багатьох ендокринних захворюваннях (тиреотоксикозі й гіпотиреозі), хворобі Паркінсона, судинній патології головного мозку. При органічних афективних розладах наявні симптоми когнітивного дефіциту чи розладу свідомості, що не характерно для ендогенних афективних розладів. Слід диференціювати їх і при шизофренії, однак при цьому захворюванні наявні інші характерні позитивні чи негативні симптоми, крім того, маніакальні і депресивні стани звичайно атипові і ближчі до маніакально-гебефренних чи апатичних депресій. Найбільші утруднення і суперечки виникають при диференціальній діагностиці з шизоафективним розладом, якщо в структурі афективних розладів виникають вторинні ідеї чи переоцінки самозвинувачення. Однак при справжніх афективних розладах вони зникають, лише вдається нормалізувати афект, і не визначають клінічної картини.

Дата добавления: 2014-01-07