Класична та неокласична кількісна теорія грошей

Кількісна теорія грошей.

В процесі розвитку економічної думки виникали такі напрямки кількісної теорії грошей:

- металістична (ототожнення грошового обігу з товарним обміном і стверджування, що золото і срібло вже за своєю природою є грішми; гроші є простим елементом обміну, а резервним функціям металевих грошей надається фундаментального значення);

- номіналістична (полягає в запереченню товарної природи грошей і визначенні їх як умовних знаків, що позбавлені внутрішньої вартості; гроші виникли як продукт погодженості між людьми з метою полегшення процесу обміну; вартість грошей не залежить від їх монетарного змісту і визначається лише їх найменуванням).

Представники класичної кількісної теорії грошей: Юм, Сміт, Рікардо.

Неокласичний варіант кількісної теорії грошей знайшов своє обґрунтування в працях американського економіста Фішера, який заперечував трудову вартість і виходив з категорії "купівельна спроможність грошей", яка залежить від таких факторів:

- M - кількість грошей;

- V - швидкість обігу грошей (середньорічне число разів використання грошової одиниці на купівлю товарів і послуг);

- P - середньозважений рівень цін (це індекс цін готових товарів і послуг, який виражений стосовно базового річного показника, що = 1);

- Q - кількість товарів (реальний національний продукт або рівень фактичного обсягу виробництва).

Рівняння обігу грошей:

MV = ∑PQ - сума грошей сплачених за товари і послуги дорівнює кількості товарів помноженій на загальний рівень цін.

Основні аспекти "трансакційного" варіанту Фішера.

У рівнянні обігу розглядаються грошові потоки на макрорівні. Гроші виступають як засіб обігу і платежу. У концепції йдеться лише про пропозицію грошей (Ms).

MV + M’V’ = ∑PQ, де:

- M’ - сума грошей, яка знаходиться на чекових рахунках;

- V’ - швидкість обігу грошей на чекових рахунках.

"Трансакційний" варіант Фішера був доповнений "кембріджською" версією кількісної теорії грошей, представниками якої були: Маршел, Пігу, Робертсон.

Пігу акцентує увагу на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що заставляє окремих суб’єктів тримати в себе певний запас грошей. До "касових" залишків відносять готівкові гроші і залишки на поточних рахунках.

Рівняння Пігу:

M = KPT, де:

- M - грошова маса (попит на наявні касові залишки або реальна потреба в грошах);

- P - рівень цін (ціна продукту, що реалізується);

- T - товарна маса;

- K - частка річних доходів осіб і фірм, яку вони бажають тримати в грошовій формі.

Основні аспекти "кембріджської" версії.

Основна увага зосереджена на мотивах нагромадження грошей конкретними суб’єктами. Гроші - це не тільки засіб обігу, а й збереження та нагромадження. Представники "кембріджської" версії також враховують психологічну реакцію суб’єктів господарювання щодо використання готівки. Центральною проблемою вони вважають проблему попиту на гроші.

Дата добавления: 2014-01-07