Функціонально-типологічна класифікація мов. Датська, шведська, норвезька, ісландська, фарерська

Датська, шведська, норвезька, ісландська, фарерська

Близькоспоріднені мови індоєвропейської сім'ї, романської групи: італійська, іспанська, португальська, французька, румунська, молдавська, сардська, провансальська, каталанська, галісійська, астурійська, ретороманська, латина, далматинська.

Віддаленоспоріднені мови індоєвропейської сім'ї: українська (слов'янська група), французька (романська група), англійська (германська група.)

Сучасна лінгвістика, здійснює генеалогічну класифікацію, оперуючи не тільки поняттям мовної сім'ї, а й макросім'ї.

Макросім ’ я мов – 1)об’єднання певних мовних сімей за наявністю спільних генеалогічних реконструйованих або гіпотетичних рис;

2) сукупність мов або мовних сімей, що далеко розходяться між собою и в яких виявлені спільні риси мають непослідовний характер.

Виокремлення макросімей, а точніше об’єднання деяких мовних сімей в одну макросім ’ ю, пояснюється тим, між мовами, що визнавалися неспорідненими, були виявлені деякі спільні риси, які не могли пояснюватися іншими причинами, крім спільного походження. Такі факти дозволили говорити про існування раніших прамов, існування яких передувало появі тих прамов, від яких ведуть походження мови мовних сімей. Зокрема, талановитий московський славіст В.М.Ілліч-Світич, висловив гіпотезу про існування такої прамови, в результаті розпаду якої утворилися індоєвропейська прамова та деякі інші. В.М.Ілліч-Світич працював над реконструкцією матеріалу цієї прамови, яку він назвав праностратичною мовою. Згідно з гіпотезою існування праностратичної мови одну ностратичну мовну макросім ’ ю утворюють індоєвропейські, афразійські, картвельські, уральські, алтайські, дравидійські мови. Сучасним мовознавством досліджуються питання визначення інших макросімей.

3. Типологічна класифікація (основні типологічні властивості мов; "тип мови" і "тип у мові"; формально-типологічна класифікація та інші види типологічних класифікацій).

Типологічна класифікація мов – один з різновидів класифікацій мов світу, що ґрунтується на подібностях і відмінностях, відповідних найзагальнішим і найважливішим властивостям мови як комунікативної системи і незалежних від генетичної спорідненості мов.

Сучасна типологічна класифікація мов поділяється на два різновиди залежно від того, що є предметом такої класифікації: функціонально-типологічну класифікацію мов і структурно-типологічну класифікацію мов.

Предметом функціонально-типологічної класифікації мов є мова як комунікативний засіб, що розглядається в аспекті її соціальних функцій і сфер використання.

Критерії функціонально-типологічної класифікації мов:

· за комунікативним рангом (за обсягом здійснюваної комунікації; за ступенем активності використання мов у процесі комунікації)

· за соціальним статусом (правовим, конфесійним, навчально-педагогічним).

Міжнародна мова є засобом спілкування народів різних держав (англійська, арабська, іспанська, португальська, російська, французька).

Міжнаціональна мова є засобом міжетнічного спілкування народів однієї поліетнічної держави і має офіційний статус державної мови (мова гінді в Індії, російська мова в Росії)

Регіональна мова є засобом міжетнічного спілкування народів певного регіону поліетнічної держави, офіційного статусу не має (бретонська, провансальська у Франції; тибетська в Тибетському автономному районі Китаю).

Живі мови – ті, що використовуються в сучасному повсякденному усному спілкуванні представниками принаймні одного етносу.

Мертві мови – мови, що вийшли з активного вжитку і відомі з писемних пам’яток або записів того часу, коли ці мови були живими (санскрит, латина, хетська, шумерська, мови індіанського населення Північної Америки та ін.).

Дата добавления: 2014-01-07