Законодавча влада в Україні

Поняття система та види органів державної влади

За КУ термін "державний орган" та "орган держави" не вживається натомість має місце посилання на органи державної влади. Ці поняття з теоретинчої точки зору як правило визнаються тотожними. Полодення кодного органу врегульовао правовими нормами утворює його правовий статус. Правовий статус включає завдання діяльності органу, що вказує на:

-- його певне соціальне призначення

-- Компетенцію орргану, що включає предмет і віданя, функції та повноваження органу.

-- Акти і дії органу

-- Порядок формування органу

-- Внутрішня організація

-- Порядок (процедура роботи органу) і юридчна відповідальність органу

Органи державної влади фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Класифікація орргнаів державної влади:

1) За характером:

-- Первинні, які утворюються населенням

-- Вторинні органи, що утворюються первинними і їм підзвітні.

2) За порядком утворення:

-- Органи, що обираються

-- Органи, що призначаються

-- Орагни, склад яких затверджується

3) За порядком прийняття рішень:

-- Колегіальні, що приймають рішення після обговорення шляхом голосування

-- Єдиноначальні (одноособові) - рішення приймаються керівниками цих органів особисто - центральні органи виконавчої влади.

4) За особливістю повноважень:

-- Парламент, що здійснює повноваження у сфері законотворчості

-- Глава держави, що представляє інтереси держави

-- Уряд та інші органи виконавчої влади, що здійснюють виконавчу діяльність

-- Суди, що здійснюють діяльність у сфері правосуддя

-- Контрольно-наглядові органи, що здійснюють нагляд за дотриманням законності

-- Правоохоронні органи, що реалізують функції у сфері охорони правопорядку

-- Спеціальні органи, що захищають інтереси держави та створюють умови для виконання функцій держави (РНБО, Рахункова палата)

Приклади органів, які не належать до жодної з гілок влади

1. Загальна теорія парламентаризму.

2. Конституційно – правовий статус ВРУ.

3. Склад і структура ВРУ.

4. Компетенція ВРУ.

Слово парламент походить з французької мови – досл. Говорити. Парламент – це загальнонаціональний представницький орган держави, що в більшості сучасних конституцій визначається як носій законодавчої влади. Хоча іноді законодавча влада може належати не тільки парламенту, а й народу через інститут референдуму. Іноді законодавчу функцію можуть реалізовувати інші органи влади.

На сьогодні парламенти діють у понад 160 країнах світу, крім законодавчої парламенти виконують так функції – представницька, установча, парламентського контролю, бюджетно-фінансова, міжнародних зв’язків, тощо. Кожна держава, як правило, має свою специфічну назву парламенту (ВРУ, Федеральні Зори РФ, Конгрес США, Кортеси Ісп., тощо).

Найбільший вплив на діяльність парламенту має форма правління, що існує в державі, за парламентської форми правління, відіграє вирішальну роль у формуванні уряду, що є відповідальним перед парламентом, діяльність парламенту, разом з тим, може бути достроково припинено через його розпуск главою держави.

Парламенти з президентською формою правління, характеризуються тим, що вони не беруть участі у формуванні уряду, уряд перед ними не відповідальний, відсутній інститут розпуску парламенту.

Парламенти в країнах зі змішаною формою правління. (Франція, РФ).

Парламенти в державах з ряднською моделлю організації державної влади. КНР, КНДР, Куба.

Парламентаризм є такою системою організації державної влади для якої характерне визнання провідної або істотної ролі парламенту, при цьому парламентаризм не можна повязувати з якоюсь існуючою в державі формою правління, явища парламентаризму притаманне кожній демократичній державі, незалежно від існуючої, в цій державі, форми правління.

За часом виникнення парламенти поділяють на давні (середньовічні) Ісладнія, Великобританія, парламенти часів Нової історії – Франція, США, парламенти після Другої світової війни – Німеччина, Італія, Австрія, тощо.

Новітні парламенти – це парламенти колишніх республік СРСР та східної Європи.

За структурою розрізняють однопалатні (монокамерні), двопалатні (бікамерні). Як правило обираються на 4-5 років, шляхом прямих виборів. Хоча верхня палата формується через непрямі вибори.

Структура парламенту включає керівництво парламенту. Голова парламенту, президія, інші керівні органи, комітети і комісії. Парламентська більшість і парламентська опозиція. Депутатські фракції, групи.

Функція парламентського контролю. Найчастіше об’єктом парламентського контролю виступає виконавча влада. Контролює ПУ, місцеве самоврядування, збройні сили, тощо, при цьому, контроль над виконавчою владою, найчастіше має політичний характер, тоді як контроль, над всіма іншими суб’єктами має юридичний характер, тобто за відсутності порушення правової норми, не можна притягнути відповідного суб’єкта до відповідальності. Окремі напрямки парламентського контролю здійснюються через створенні парламентом та підпорядковані йому органи. Рахункова палата, уповноважений з прав людини, тощо.

Вотум недовіри – це результат парламентської ініціативи, що знаходить свій вияв у резолюції недовіри уряду. Може бути конструктивним, коли парламент або палата, приймаючи резолюцію недовіри визначають голову нового уряду. Може бути деструктивним, за якого палата або парламент достроково припиняють повноваження уряду і, при цьому, не вчиняють юридично значимих дій, щодо формування його нового складу.

Вотум довіри має місце коли уряд сам ставить питання про довіру, найчастіше у зв’язку із певним актом, прийняття якого, він вимагає від парламенту.

Фінансово-бюджетна функція полягає у вповноваженні парламентів затверджувати державний бюджет та встановлювати податки. Функція міжнародних зв’язків полягає у ратифікації та денонсації міжнародних договорів, закріпленні права оголошення війни та укладення мирних угод. Верховна Рада має 23.04.13

право призначати всеукраїнський референдум з питання про зміну території України. Парламенти мають право порушувати перед судовими органами питання про обвинувачення вищих посадових осіб у вчиненні злочинів, так парламенти наділяються правом застосовувати процедуру імпічменту, суть якої полягає в тому що за рішенням парламенту, вища посадова особа позбавляється посади у зв’язку із вчиненням злочину, після чого піддається.

Право парламентів оголошувати амністію. Відповідно до ч.3 ст. КУ в Україні амністія оголошується лише законом.

Загальнонаціональний представницький характер означає, що ВР представляє весь український народ, тобто громадян України всіх національностей і виступає від імені всього народу. Відповідно до Рішення КСУ від 17.10.2002 №18-РП/2002, ВР є повноважною, тобто правомочною приймати закони та реалізовувати інші конституційно визначені повноваження за умови обрання не менше 2/3 від її конституційного складу і складення новообраними депутатами присяги, така вимога є умовою, протягом усього періоду скликання і не може розглядатися лише як підстава.

Верховна Рада приймає закони, постанови та інші акти приймаються більшістю від складу, крім випадків передбачених КУ. Виборний характер проявляється у тому, що він формується виключно шляхом виборів народних депутатів України.

Однопалатність зумовлена тим що Україна є унітарною державою. Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі. Чергові сесії починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Верховна Рада збирається не пізніше ніж на 30 день після оголошення результатів виборів. Ч.3 ст.82 КУ.

СПІВСТАВИТИ ПОВНОВЖАЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА І ПАРЛАМЕНТУ

ВЗАЄМОДІЯ ПАРЛАМЕНТУ З КМУ

Виборчий процес на виборах народних депутатів України

Порядок проведення визначається Конституцією України та ЗУ «Про вибори народних депутатів України» від 17.11.2011 зі змінами. Виборчий процес – це здійснення суб’єктами виборчого процесу виборчих процедур. Субєктами виборчого процесу є виборець, ЦВК та інші виборчі комісії, партія, що висунула кандидатів в депутати, кандидати у депутати, зареєстровані в установленому порядку та офіційні спостерігачі від партії, яка висунула кандидатів, від кандидатів та від громадських організацій. Початок виборчого процесу на чергових виборах оголошує ЦВК. Чергові вибори відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень ВРУ. Виборчий процес розпочинається за 90 днів до дня голосування. Позачергові – в останню неділю 60 денного строку з дня опублікування Указу ПУ про дострокове припинення повноважень ВРУ. Повторні вибори в одноманатному окрузі призначаються не пізніше як 30 днів з дня визнання виборів недійсними або такими що не відбулися або прийняття ЦВК рішення про визнання обраної особи такою, що не набула депутатський мандат. Повторні вибори відбуваються в останню неділю 60 денного строку з дня опублікування ЦВК рішення про їх призначення.

Виборчий процес включає такі етапи:

1. Висування кандидатів.

2. Утворення виборчих комісій.

3. Реєстрація кандидатів.

4. Утворення спеціальних виборчих дільниць, складання списків виборців, їх перевірка та уточнення.

5. Голосування.

6. Встановлення підсумків.

7. Встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення.

8. Припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

9. Закінчується виборчий процес через 15 днів, після дня офіційного оприлюднення результатів виборів.

Система виборчих комісій на виборах народних депутатів України

1. ЦВК

2. Окружкоми

3. Дільничні виборчі комісії.

Окружні виборчі комісії формуються ЦВК, а суб’єктами подання кандидатур до них є партії, фракції яких зареєстровані у ВРУ, а також інші партії, суб’єкти виборчого процесу. Дільничні виборчі комісії утворюють тими же суб’єктами, а також кандидатів, що балотуються в одномандатному окрузі.

Право висування кандидатів реалізується через партії, а за мажоритарною через партії або шляхом само висування. Одна і та ж особа може бути включена до одного списку кандидатів у депутати. Реєструються кандидати у депутати ЦВК. Реєстрація вимагає сплати грошової застави, для партії, яка висунула свій список кандидатів грошова застава становить 2000 мінімальних розмірів заробітних плат, а для партії, яка висунула кандидата в одномандатному окрузі, а також для депутата само висуванця, сплачується застава в розмірі 12 мінімальних розмірів заробітної плати. Рішення КСУ від 30.01.2002 №2-рп/2002. Фінансування виборів здійснює ться за рахунок коштів державного бюджету а також коштів виборчих фондів, партій та кандидатів.

Передвиборна агітація – це здійснення будь-якої діяльності з метою спонукати виборців голосувати або не голосувати за певного кандидата у депутати або партію, суб’єкта виборчого процесу. Агітація здійснюється в будь-який спосіб не заборонений Конституцію та законами України.

Правове регулювання роботи ВРУ та згідно п.21 ч.1 ст.92 КУ організація та порядок діяльності ВРУ визначається законами України. До 1996 року, а саме з 1994 року в Україні діє регламент верховної ради України, затверджений її постановою. У 2006 Постановою ВРУ було затверджено новий регламент ВРУ, який у 2008 році був визнаний неконституційним, згідно із рішенням КСУ від 1 квітня 2008 року №4-рп/2008, у зв’язку із цим, що організація діяльності Верховної Ради має визначатися законом. Правова природа регламентів базується на тому, що вони є внутрішніми актами, що регулюють діяльність певного органу. У випадку із парламентом, якщо регламент затверджується законом – це означає втручання у парламентську автономію Президента. В практиці зарубіжних країн регламенти парламентів затверджуються законом, якщо такий закон регулює не лише діяльність парламенту, а і його стосунки з іншими суб’єктами. ВРУ 8 квітня затвердила своєю постановою тимчасовий регламент ВРУ. 17 вересня 2008 Тимчасовий регламент був визнаний неконституційним Рішення КСУ 16-рп/2008. 19 вересня 2008 ВРУ затверджує Регламент ВРУ. 4 вересня 2008 року ВРУ прийняла закон Про організацію і порядок діяльності ВР. 26 листопада 2009 року Рішенням КСУ регламент і закон визнані неконституційними. 1 грудня 2009 року ВРУ прийняла закон про організацію і порядок діяльності ВР. 10.02.2010 року ВР затверджує регламент законом. За змістом – це закон вересня 2008 року. Після прийняття рішення КСУ від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 ВР ЗУ 8.10.2010 Внесла зміни до регламенту ВРУ. Окремим аспектом діяльності ВР присвячені спеціальні закони:

1. «Про визначення порядку обчислення скликань ВР» 01.02.2000

2. «Про статус народного депутата України».

3. «Про комітети ВР України».

Дата добавления: 2014-01-07