КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Економіко-географічне положення
На економічний розвиток Африки найбільше впливає близькість до розвинених країн Західної Європи і транзитне положення на морських шляхах з Європи до Азії. Особливо поліпшилося транспортно-географічне положення Північної Африки після відкриття Суецького каналу, завдяки якому скоротився морський шлях до Азії та пожвавилося судноплавство в Червоному морі. Водночас економіко-географічне положення країн Центральної та Південної Африки менш вигідне. Вони віддалені морськими просторами та Сахарою від економічно розвинених регіонів світу. 15 країн не мають виходу до моря (Малі, Чад, Нігер, Зімбабве та ін.). Більшість африканських країн є членами політичних та економічних організацій: Руху неприєднання, Африканського союзу (АС). Держави Північної Африки входять до Ліги арабських держав, країни-експортери сировини - до організацій ^ ОПЕК, СИПЕК та ІБА. На жаль, негативим спадком епохи колоніалізму залишаються територіальні та міжетнічні конфлікти, які виснажують і без того бідні бюджети країн. Гарячими точками Африки залишаються Сомалі, Ефіопія, Нігерія, ДРК, Руанда.
Природні умови Африки вивчені недостатньо. Для рельєфу материка характерні величезні плато та плоскогір'я, які займають близько 90 % площі. Невисокі гори лежать лише на крайній півночі та крайньому півдні континенту. Кліматичні умови Африки характеризуються високими температурами. Близько 40 % території — савани, що мають тривалий сухий сезон, 1/3 площі - пустелі (Сахара, Наміб, Калахарі). В екваторіальній смузі при надмірному зволоженні сформувалися вологі екваторіальні ліси. Хоча геологічна будова Африки вивчена мало, регіон посідає провідне місце у світі за покладами багатьох видів мінеральних ресурсів. Із паливних ресурсів вирізняються запаси нафти і природного газу, ' приурочені до потужних осадових чохлів платформи. Особливе значення з погляду господарського освоєння мають басейни Сахарськии (Лівія, Алжир та Гвінейської затоки (Нігерія, Габон). Понад 80 % запасів кам'яного вугілля Африки припадають на ПАР. Рудні ресурси континенту переважно пов'язані з виходами кристалічних порід фундаменту давньої платформи на поверхню. Так, великими запасами залізних та марганцевих руд вирізняються ПАР та країни Гвінейської затоки. Уранові руди видобувають ПАР, Намібія, Нігер. Величезні поклади алюмінієвих руд мають країни Гвінейської затоки (Гвінея, Гана, Сьєрра-Леоне). На ПАР припадає 21 % світового видобутку золота. До системи розломів земної кори у Східній Африці приурочені великі поклади мідних руд (Замбія, ДРК). Крім міді, в цих рудах містяться кобальт, свинець, цинк, уран. Запаси олов'яних руд знайдено в Нігерії та ДРК, поліметалевих руд - у Марокко та Тунісі, хромових руд - у ПАР та Зімбабве.
З нерудних ресурсів особливе значення мають африканські алмази. За їх видобутком вирізняється ДРК, яка дає 30 % технічних алмазів світу. Якісними алмазами уславилася ПАР, у копальнях якої було знайдено багато унікальних екземплярів. Значне місце посідає видобуток алмазів також у Ботсвані, Намібії, Анголі, Гані. «Коморою» фосфоритів називають Марокко, в якому сконцентровано понад 70 % світових запасів цієї цінної хімічної сировини. Фосфорити розробляють також у Тунісі, Алжирі, Того. Значні запаси графіту і слюди є на Мадагаскарі, азбесту - у Зімбабве. Водні ресурси Африки розподілені вкрай нерівномірно. На великих площах пустель та саван не вистачає води. Основним джерелом водопостачання є підземні води. Водночас Африка відома величезними річковими (Ніл, Конго, Замбезі, Нігер) та озерними (Вікторія, Танганьїка, Ньяса) системами. Вони використовуються для зрошення, водопостачання населення, судноплавства, рибальства. Гідроенергопотенціал африканських річок великий, але використовується поки що лише на 1,5 %. Земельні ресурси регіону досить обмежені. Для розорювання придатна лише 1/3 ґрунтів. Значна частина земель зазнає вітрової та водної ерозії. Родючі ґрунти розміщені плямами на Півдні та Півночі Африки і вздовж річок. Лісові ресурси концентруються переважно в екваторіальній частині Африки. їх запасами вирізняються ДРК, Нігерія, Габон, Камерун, Кот-д'Івуар. Природно-рекреаційними та культурно-історичними ресурсами відомі країни Північної Африки, зокрема Єгипет.
Нині Африка перебуває на піку «демографічного вибуху». Для її демографічної ситуації характерний другий тип відтворення населення з дуже високими показниками природного приросту - майже 30 чол./тис. За темпами приросту населення Африка випереджає всі інші регіони світу. Тож для вікової структури характерні: дуже велика частка дітей (понад 40 %) та незначна - людей літнього віку (3-5 %). Усе це змушує уряди країн проводити демографічну політику, але її ефективність незначна. Людей працездатного віку — близько 50 %. Більшість їх зайнята в сільському господарстві. Рівень безробіття дуже високий: у деяких країнах до 40 %. Для Африки характерне від'ємне сальдо міграції. Значні потоки емігрантів прямують до країн Західної Європи (особливо до Франції і Великої Британії) та Південно-Західної Азії (з арабських країн). Расова, національна та релігійна структура населення Африки дуже складна. Особливо відзначаються щодо цього Північна і Тропічна Африка. На півночі регіону живуть представники європеоїдної раси - араби, бербери, сомалійці, амхара. Більшість країн тут (окрім Ефіопії) -однонаці-ональні. Домінуюча релігія — іслам. В Ефіопії поширене християнство. У Тропічній Африці, на південь від Сахари, поширені численні негроїдні народи, які говорять мовами трьох різних мовних сімей. Лише на крайньому південному заході Південної Африки є представники європеоїдної раси - бури (африканери) - нащадки переселенців з Нідерландів. Розчленованість території колоніальними кордонами призвела до формування в Тропічній Африці багатонаціональних країн. Тут народи часто дотримуються своїх традиційних вірувань. Деякі з них перейняли християнство. В окремих країнах багато мусульман. Незважаючи на стрімке зростання кількості населення Африки, його середня густота низька - 29,4 чол./км2. На величезних просторах пустель та вологих екваторіальних лісів цей показник знижується менш ніж до 1 чол./кмг. Найгустіше заселені долина Нілу (400-700 чол./км2), невеликі острови (150-500 чол./км2) та деякі морські узбережжя.
Рівень урбанізації в Африці середній - 30-35 %. Найбільш урбанізованими є арабські країни Північної Африки: Лівія (86 %), Туніс (57 %), Алжир (56 %). Найменший рівень урбанізації характерний для східної частини континенту: Руанда (6 %), Бурунді (8 %), Уганда (13 %), Ефіопія (13 %), а також для сахарських країн: Нігер (17 %), Чад (21 %). В Африці виникло понад 150 міст. Проте і досі навіть у великих африканських містах значна частина жителів зайнята в сільському господарстві. Часто міста схожі на великі села. Упорядковані квартали в них чергуються з перенаселеними, позбавленими елементарних умов районами. Є країни, де міст взагалі немає, а домінує один центр. Усе це свідчить про хибний характер урбанізації в регіоні. Нині міст-мільйонників в Африці понад 20. Навколо них сформувалися міські агломерації. Найбільшими серед африканських міських агломерацій є Каїр (17,9 млн. чол.), Лагос (13,4 млн. чол.), Кіншаса (10 млн. чол.), Йоганнесбург (7,6 млн. чол.), Касабланка (4 млн. чол.), Туніс (4 млн. чол.), Александрія (3,9 млн. чол.), Абіджан (3,8 млн. чол.), Аддіс-Абеба (3,2 млн. чол.).
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1835; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |