Мій улюблений світ без насильства

Позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

ПРИМІТКА Майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (300х17=510 грн), а в особливо великих розмірах – якщо в тисячу і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян(1000х17=17000грн).

Про поняття "людські жертви" і "інші тяжкі наслідки" викладалося вище.

Головним і визначальним фактором об'єктивної сторони складу злочину, передбачених ст.270 КК наявність причинного зв'язку між порушенням правил пожежної безпеки і непередбаченою причиною виникнення пожежі.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст.270 КК характеризується тільки необережною формою провини, хоча самі порушення правил пожежної безпеки можуть відбуватися як навмисне, так і по необережності.

Суб'єктом злочину ст. 270 КК можуть бути:

посадові особи, інші працівники будь-яких підприємств, установ, організацій, які знаходяться з ними у виробничих відносинах хоча б і тимчасових; відповідальні квартиронаймачі, і інші, але тільки ті, на яких діючими правилами пожежної безпеки спеціальними розпорядженнями безпосередньо покладений обов'язок виконувати правила пожежної безпеки контролювати і забезпечувати їхнє дотримання на визначеній ділянці (визначено в Постанові Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР N 3 від 2 березня 1989 р.). Іншими словами, правила пожежної безпеки може порушити будь-як особа, незалежно від віку, службового становища, місця перебування й ін. Однак, до кримінальної відповідальності за порушення правил пожежної безпеки може бути притягнуто тільки та особа, що має ознаки спеціального суб'єкта стаття 270 КК.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Гончаров А.А., АнісімовА.С.Про деякі питання дослідження і розслідування пожеж. - М.: Изд. Минкомхоза РСФСР, 1963.- 51 с.

2. Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар.

4. Кримінально процесуальний кодекс України.

Лекцію підготував

доцент кафедри економіки та управління,

майор с.ц.з. К.М. Юрченко

І в житті, як на полі мінному,

Я просила у цьому сторіччі

Хоч би той магазинний мінімум:

«Люди, будьте взаємно ввічливі».

І якби на те моя воля,

Написала б я скрізь курсивами:

— Так багато на світі горя,

Люди! Будьте взаємно красивими.

(Ліна Костенко)

«Згасло сонце, згасло світло, забракло повітря, і тільки кров облила його обличчя, і зупинилося маленьке серденько, яке зігрівало тіло і душу дитини та приносило радість батькам та близьким людям, котрі його так любили» — читав священик. Його слова тонули в риданнях людей. Деякі з них тільки на похороні дізналися про причину смерті дитини. Для тихо­го села Скородинці Чортковського району Тернопільської області смерть 14-річного Андрійка стала сенсацією.

Бабусі Раїси, яка задушила рідного онука, що асоціювався у її уяві з ненависним зятем, біля труни не було. Коли слідчий запитав, чи відпу­скати її із камери на похорон, рідні відповіли: «Ні в якому разі! Її люди ка­менями заб'ють».

Цей реальний факт із життя не вимагає коментарів.

А ось іще низка таких фактів:

— Школярка із сльозами розповідає іншим дітям: «Мама мене просто уб'є, якщо дізнається, що я загубила шарф, який вона подарувала».

—Дівчинка цілий день переживає, що у неї відірвався ґудзик, тому що вдома її покарають — вона боїться матері.

— Мати била дитину спицями (залишились сліди на ногах).

— Дівчинка (їй ще немає і п'яти років) чимось образила батька. На знак покарання він не розмовляв з нею місяць. Дівчинка була цим враже­на. Батько вважає, що це нормальна міра виховання.

-- Хлопчик закриває руками голову, а інших дітей обов'язково б'є по го­лові — хоче, щоб їм було так же погано, як йому, коли його б'ють батьки.

— Батько б'є сина за оцінки: хлопчик в школі поводить себе нахабно і в той же час він стає блідим від будь-якого зауваження.

— Дівчинку батько бив по голові і не раз; однокласники вважають її за дурненьку, несповна розуму, якій ввижаються всілякі НЛО! В тих видін­нях, які бачить ця дівчинка та інші діти, що зазнали насильства — їх ви­мріяний світ без образ і насильства, їх НЛО — це той самий корабель з чер­воними вітрилами, про який мріяла Ассоль...

Нормальні «не п'яні, не обкурені люди, які не б'ються», для таких ді­тей можуть бути тільки десь в іншому світі, інопланетному. Ці люди кра­сиві, світлі, добрі...

Відзеркалене в цих реальних фактах життя ще раз змушує задуматися: як живемо? Як ставимося один до одного? Близькі, дорогі люди, що зму­шує їх бути такими жорстокими? Чому любов, доброту, терпіння пускають під укіс, і навіть до дітей при цьому немає пощади — над ними знущають­ся, їх б'ють, вони виростають душевно пораненими, понівеченими... У ді­тей зникає відчуття захищеності, вони губляться в цьому світі.

Проблема сімейного насильства на сьогоднішній день є дуже го­строю.

То що ж усе-таки слід розуміти під поняттям «насильство батьків»? Ось яке визначення дає Міжнародне товариство із запобігання насильству над дітьми:

Дії дорослого вважаються насильством над дитиною, якщо:

•дорослий б'є або лає дитину, бо в нього (дорослого, а не дитини) вини­кали проблеми;

•дитина вчинила щось не так, виявила зайву самовпевненість або ска­зала щось недоречне, а дорослий її образив, принизив;

•дорослий не вислухав дитину;

•дитині не забезпечено реалізації фізичних потреб (у їжі, одязі, гігієні, медичному обаіугову ванні);

•дитина позбавлена можливостей реалізації духовних потреб (в освіті, книгах, спілкуванні та розумінні);

•з дитини знущаються, ображають чи принижують її;

•дитиною маніпулюють для вирішення власних проблем, отримання вигоди;

•дитині прищеплюють шкідливі звички, знайомлять із негативними сто­ронами життя (алкоголь, тютюнопаління, наркотики, порнографія).

Основним правовим документом, що захищає дитину від жорстокої поведін­ки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях:

• ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дити­ни;

• ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

• ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;

•ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального роз­витку;

• ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;

• ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

• ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої пове­дінки.

Соціальним працівникам, психологам варто враховувати при роботі з дітьми — жертвами домашнього насильства таке:

Якщо до вас звертається дитина, яка потерпає в сім'ї від насильства, завжди:

• уважно вислухайте її;

• сприйміть те, що говорить дитина;

• допоможіть їй розібратися в своїх почуттях;

• в жодному випадку не виражайте почуття осуду — щодо поведінки са­мої дитини чи членів її сім'ї, пам'ятайте, що в дитини є почуття про­вини (віктимна поведінка: це все через мене, це тому, що я не так себе поводжу), почуття сорому (в моєму домі таке родиться) і одночасної любові, безсумнівного зв'язку з членами своєї родини (вони погані, але вони мої батьки);

• чітко й однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведін­ки взагалі: ніхто не заслуговує на насильницьке ставлення, насилля — гріховність у стосунках людей;

• дайте зрозуміти, що ви завжди будете тією людиною, яка готова ви­слухати дитину і підтримати її;

• дайте позитивну підтримку дитині, вказавши на її сильні сторони — за­сліплена насильством, приниженням, дитинадуже поганої думки про себе. В неї низька самооцінка, вона в усьому сумнівається і не може належним чином оцінити свої сильні сторони;

• разом з дитиною спробуйте визначити, кого вона ще може віднести до своїх помічників в цій ситуації (вчителі, родичі, психолог, міліція);

• дайте необхідну інформацію стосовно законодавчої бази можливих шляхів допомоги; залучіть необхідну допомогу — працівників міліції, органи опіки, пам'ятайте: насильство — це не виключно сімейна про­блема і не проблема виключно самої дитини;

• визначте, наскільки ситуація є небезпечною для життя дитини: озна­йомте її з необхідними правилами безпеки: зокрема, не варто одра­зу кидатися на допомогу, коли тато б'є маму, особливо коли він —з небезпечним предметом в руках; завдання дитини — якомога швид­ше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу треба кликати дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

Насильство в жестах чи словах, приховане чи явне, насильство в школі чи сім'ї, воно існує в суспільстві, яке є байдужим до людей.

Насильство фізичне чи психологічне, пережите чи уявне, воно хо­вається в нас самих, в наших думках і вчинках, воно живе в нас та посе­ред нас. Насильство — це не те, що трапляється тільки з іншими, це те, що стосується кожного з нас. Що з ним робити? Як розпізнати? Як ви­значити межу між позитивною енергією та руйнівною силою? Як вберег­ти себе та інших від цієї сили?

Жорстоке ставлення до дитини проявляється в таких формах:

• поводження з дітьми, як зі слугами;

• покарання, поводження, як з підлеглими;

• відмова повідомляти про рішення, що стосуються опікунства.

• Погрози:

а) кинути дитину;

б) завдання фізичної шкоди, заточення;

в) самогубства.

• Емоційне насильство:

а) приниження, використання скарг;

б) використання дітей в якості довірених осіб;

в) непослідовність, несправедливість.

• Ізоляція, контролювання взаємостосунків з однолітками (дорослими, братами, сестрами, другого з батьків, бабці чи дідуся).

• Використання громадських установ, загроза покарання Богом, судом, міліцією, школою, спецшколою для підлітків, притулком, родичами та психіатричною лікарнею.

• Економічне насильство:

а) не задовольняти основні потреби, контролювати поведінку за до­помогою грошей;.

б) витрачати сімейні гроші;

в) не підтримувати дитину;

г) використовувати дітей як засіб економічного торгу при розлученні.

Фізичне насильство, емоційне насильство, ізоляція, економічне на­сильство — це соціальні біди, які-крадуть дитинство, роблять дитину пе­редчасно дорослими, перекреслюють людське в людині.

Здається, ми забули, а то ніколи і не чули мудрих слів С. Соловейченка: «Щоб дитина виросла природньо доброю та чесною людиною, щоб вона не намагалася вдавати з себе кращу, ніж вона є насправді, доводить­ся уникати примусу у вихованні. Примушуючи до чогось, ми зобов'язуємо дитину робити щось таке, що не відповідає ЇЇ сутності, інакше її не дове­лося б примушувати. Ефективне лише те виховання, яке привчає дитину до правди, привчає бути самою собою.

Бути, а не вдавати.

Тому бути дітьми — це бути частинкою країни під назвою «Дитин­ство», коли на губах сміх, а на душі мир. Це радість пізнання світу за до­помогою її Величності Гри, це квіти маленьких і великих відкриттів, це любов до істини.

Бути батьками — це нести всю велич і гордість світу, тому що все в жит­ті людини починається з сім'ї, з ніжної колискової казки, бо сім'я — то є святиня людського духу, благородних людських почуттів: кохання, вір­ності, піклування, родинного тепла і затишку. Недаремно Л. М. Толстой говорив: «Щасливий той, хто щасливий у себе вдома».

«Без сім'ї немає щастя на землі» — говорять на Україні. Сім'я для ди­тини має бути взірцем людяності, доброти, любові. Має бути? А чи є вона такою? А як же розглядати ці жахливі історії, пов'язані з дітьми?

Немає виправдання їх бездушності, цинізму, агресивності, фанта­стичній жорстокості.

І щоб не потонути в хвилях негативних емоцій гніву, незадоволеності життям, які накладаються на не зовсім здоровий соціальний фон, ми за­кликаємо всіх батьків берегти в собі людське, поважати в собі людину і да­руємо пам'ятку батькам:

Дата добавления: 2014-01-07