ВИСНОВОК. Екологічне право виступає юридичною формою екологічних відносин

Екологічне право виступає юридичною формою екологічних відносин. Його розвиток і становлення відбувається у широкій науковій дискусії, бо тільки у процесі наукового обговорення можна виробити оптимальний підхід до розуміння, що таке екологічне право. Думки про поняття екологічного права зводяться до двох основних напрямків. Одні автори вважають, що екологічне право належить до числа комплексних (інтегрованих) галузей права. При цьому комплексність екологічного права автори такої думки трактують по-різному.

Наприклад: а) кожна галузь права, яка входить до складу екологічного права, регулює самостійний вид екологічних відносин, в основі яких лежать різні екологічні об'єкти; б) екологічне право — інтегрована правова спільність (комплексна галузь права), яка об'єднує сукупність еколого-правових норм. Водночас отримує розвиток і концепція, згідно з якою екологічне право не є комплексною галуззю права, а являє собою самостійну галузь права у загальній системі права.

Викладене дозволяє зробити висновок, що екологічне право як галузь права являє собою систему правових норм, які регулюють екологічні відносини. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органи управління, держава. Екологічне право як галузь права поділяється на Загальну і Особливу частини та складається із підгалузей права, субінститутів, складних та простих інститутів. Як уже зазначалося, екологічне право об'єднує у своєму складі відповідні підгалузі права. Екологічне право, його підгалузі об'єднують складні, прості правові інститути і субінститути. Вони можуть або входити до складу підгалузі, або ж займати самостійне місце в системі екологічного права.

Правовий інститут екологічної безпеки посідає самостійне місце в системі екологічного права. За таким же принципом систематизуються й інші підгалузі екологічного права. Екологічне право як навчальна дисципліна в основному збігається з системою даної галузі права. Екологічне право як еколого-правова наука також виходить із системи цієї галузі права. Вона являє собою систему наукових поглядів, правових ідей, концепцій, понять, а також знань закономірностей правового регулювання екологічних відносин, які утворюють предмет екологічного права.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України. – 28 червня 1996 року // Відомості Верховної2. Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

3. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник/ Ред. Ю.С. Шемшученко. – К.: Юридична думка, 2005. –848с.

4. Кобецька Н.Р. Екологічне право України. Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2007.-352с.

5. Екологічне право України: Підручник/ МОН України, НЮА України ім.Я.Мудрого; за ред. А.П.Гетьмана, М.В.Шульги.- Х.: Право, 2005.- 384с

6. Природноресурсове право України: Навч. Посібн./ За ред. І.І. Каракаша. – К.: Істина, 2005. -376 с.

7. Екологічне право: Особлива частина / За ред. В.І.Андрейцева.-К.: Вид-во,,Істина’’,2001.-543с.

8. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій в схемах. — К., 1996.

9. Зербіно Д.Д., Гжегодцький М.Р. Екологічні катастрофи у світі та в Україні.-Львів: Бак, 2005.- 280 с.

10. Ткаченко О. Застосування принципу верховенства права в регулюванні еколого-правових відносин: деякі аспекти // Право України. - 2004. - № 1. - С.78-80.

11. Андрейцев В.І. Право громадян на екологічну безпеку: проблеми конституційне - правового забезпечення//Інтернет видання Юриспруденція-онлайн: http://www.lawyer.org.ua/?w=r&i=8&d=487

12. Бондар Л.О. Характеристика екологічного законодавства України часів УНР http://ladymyr.blog-city.com/unr.htm

Дата добавления: 2014-01-07