ВИСНОВОК. На даному етапі судової реформи життєво необхідним є прийняття кодифікованих нормативно-правових актів

На даному етапі судової реформи життєво необхідним є прийняття кодифікованих нормативно-правових актів, які б дали змогу судовій владі ефективно працювати за нових умов. Йдеться, передусім, про реформування процесуального законодавства, що має забезпечити кардинальне оновлення всього процесуального права. Це має бути реалізовано Верховною Радою у відповідних кодексах.

Доцільно розвинути положення чинного законодавства щодо суб'єктів кримінального процесу, докорінно переглянути роль і місце прокурора в судочинстві. Потрібно розширити гарантії захисту громадянина у сфері кримінального судочинства, зокрема потерпілого, цивільного позивача та відповідача, переглянути інститут відшкодування заподіяної злочином шкоди, приділити особливу увагу гарантіям реалізації конституційного права на захист від пред'явленого обвинувачення та надання правової допомоги.

Згідно з положеннями Конституції в Україні передбачається запровадження суду присяжних, які повинні користуватися рівними з професійним суддею правами і разом з ним приймати рішення у справі. Потребують також наповнення конкретним змістом конституційні принципи змагальності сторін, застосовування апеляційного та касаційного перегляду рішень судів першої інстанції. До найактуальніших завдань належить прийняття Адміністративного процесуального кодексу України, який регулюватиме порядок судового розгляду звернень фізичних і юридичних осіб щодо оскарження дій чи бездіяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також визначатиме повноваження адміністративного суду в справах, що виникають із публічно-правових спорів у сфері конституційних та адміністративно-правових відносин.

Не прийнятий до цього часу Адміністративний кодекс України повинен визначити засади правової регламентації процедур підготовки, прийняття та оскарження індивідуальних адміністративних актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб з питань реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Норми Кодексу мають бути спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав громадян, обмеження проявів бюрократизму і свавілля з боку державних службовців.

Необхідно переглянути і деякі інші положення, насамперед щодо видів адміністративних стягнень, посилення гарантій додержання законності при розгляді справ про адміністративні проступки. У контексті побудови та функціонування громадянського суспільства першорядного значення набуває прийняття нового Цивільного кодексу України. Його норми повинні створити стабільну основу для правового регулювання майнових та особистих немайнових відносин у всіх сферах суспільного життя.

Необхідно прискорити прийняття нового Кримінального кодексу, який відповідав би сучасним реаліям суспільного життя. Нині чинний кодекс містить безліч неузгодженостей з іншими нормативними актами, непослідовностей у санкціях, передбачених загальними і спеціальними нормами, низку нічим не обґрунтованих оціночних понять, тлумачення яких віддається на розсуд слідчого або судді.

Кабінету Міністрів, іншим суб'єктам законодавчої ініціативи необхідно прискорити роботу з підготовки проектів зазначених кодексів, а Верховній Раді - їх прийняття. Практика опрацювання та прийняття законодавчих актів вимагає необхідності істотного удосконалення законодавчого процесу, створення єдиного центру з координації законопроектних робіт, систематизації та кодифікації законодавства. Доцільно було б запровадити порядок, за яким прийняття нових законодавчих актів обов'язково здійснювалося на основі всебічного аналізу їх проектів на предмет узгодженості з іншими законами, відповідності поставленим цілям.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 46. – С. 366.

2. Конституція України. – 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

3. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – С. 50.

4. Кельман М. С. Теорія держави: Навч. посіб. – Тернопіль, 1997. – С. 71.

5. Куліш А. М. Організаційно-правові засади функціонування правоохоронної системи України: Моногр. – Ч. 1. – Х., 2007. – С. 27.

6. Лазарев В. В. Теория государства и права: Учеб. – М., 1996. – С. 285.

7. Марочкін І. Є., Сибільова Н. В. та ін. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посіб. – Х., 1996. – С. 3.

8. Мельник М. І., Хавронюк М. І. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність: Навч. посіб. – К., 2002. – С. 19.

9. Морозова Л. А. Функции государства на современном этапе// Государство и право. – № 7. – 1993. – С. 28.

10. Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учеб. – Х., 2000. – С. 52.

11. Теория государства и права: Учеб. / Под ред. В. М. Корельского и В. Д. Перевалова. – М., 1999. – С. 146.

12. Хропанюк В. Н. Теория государства и права: Учеб. пособ. – М., 1995. – С. 159.

13. Ющик О. І. Правова реформа: загальні поняття, проблеми здійснення в Україні. – К., 1997. – С. 21–22.

Дата добавления: 2014-01-07