Аналіз витрат на одну гривну товарної продукції. Об’єкти, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат

Об’єкти, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат

Аналіз доходів і витрат підприємства

Тема 7

Питання:

1. Об’єкти, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат.

2. Аналіз витрат на одну гривну товарної продукції.

3. Аналіз прямих матеріальних витрат.

4. Аналіз прямих витрат на оплату праці.

Головними завданнями аналізу доходів підприємства є:

− систематичний контроль за виконанням планів одержання доходів;

− виявлення факторів формування доходів та розрахунки їхнього впливу;

− виявлення резервів збільшення доходів;

− розроблення заходів для використання виявлених резервів.

Джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), бізнес-план форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс підприємства», № 2 «Звіт про фінансові результати», декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.

Аналіз витрат має такі завдання:

− перевірка обґрунтованості прийнятих управлінських рішень щодо собівартості;

− об’єктивна оцінка виконання прийнятих рішень, під час якої виявляються відхилення фактичних витрат від планових;

− з’ясування чинників цих відхилень;

− підрахунок резервів дальшого зниження собівартості продукції;

− розроблення заходів із мобілізації внутрішньовиробничих резервів та використання їх у виробництві.

Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи споживання ресурсів; звітна інформація, зокрема «Звіт про фінансові результати» ф. 2, «Звіт з праці» ф. 1-ПВ і ф. 3-ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, зведення, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).

Використання цього показника зумовлене: по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію; по-друге, він забезпечує зв’язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства.

Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1

Витрати на 1 грн продукції

№	Показники	План	Фактичний випуск продукції	Факт
планові норми і планові ціни	в планових цінах	чинні ціни на матеріали і планові на продукцію
	Обсяг продукції в порівнянних оптових цінах, тис. грн
	Собівартість продукції, тис. грн
	Витрати на 1 грн продукції (ряд. 2: ряд. 1), коп.	80,75	81,04	82,15	84,36	84,06

Наведені в таблиці 7.1 дані показують, що на підприємстві – об’єкті аналізу собівартість продукції проти плану зросла на 362 тис. грн. (7145 – 6783), або на 5,34 %. Витрати на 1 грн продукції зросли на 3,31 коп. (84,06 – 80,75), або на 4,10 % [(84,06 – 80,75) 100]: 80,75. Темпи зростання витрат значно випереджали темпи зростання обсягу продукції (5,34 % проти 1,19 %). Це свідчить про великі непродуктивні витрати.

На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

а) зміна структури асортименту виготовленої продукції;

б) зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих її видів;

в) зміна оптових цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів;

г) зміна цін на продукцію.

Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів з нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рівнем рентабельності призводить до підвищення витрат на гривню товарної продукції, і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом. На підприємстві вплив цього чинника становить 0,29 коп. (81,04 – 80,75), тобто підвищення питомої ваги менш рентабельних виробів призвело до збільшення витрат на гривню товарної продукції на 0,29 копійки.

Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно з витрат на 1 грн продукції, що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами, відрахувати планові витрати на фактичний випуск і асортимент продукції. Наше підприємство під впливом цього фактора збільшило витрати на кожну гривню продукції на 1,11 коп. (82,15 – 81,04).

Вплив зміни оптових цін на матеріали і тарифів на вантажні перевезення визначається як різниця між фактичними витратами на гривню продукції за цінами, що реально існують у звітному році, і тими, що їх було закладено в план. За рахунок зміни оптових цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на вантажні перевезення підприємство допустило зростання витрат на 2,25 коп. (84,36 – 82,15).

Зниження витрат на 1 грн продукції за рахунок оптових цін на продукцію визначаємо так: із витрат на 1 грн продукції, обрахованих у чинних цінах, відраховуємо витрати в чинних цінах на матеріали і в планових цінах — на продукцію. Підвищення ціни на продукцію зменшило витрати на 1 грн продукції на 0,30 коп. (84,06 – 84,36), або на 0,37 %.

Аналіз показав, що підприємство підвищило собівартість продукції за рахунок безгосподарності (зайві витрати) і зростання цін на матеріали. Ці перевитрати воно частково покрило за рахунок підвищення цін на свою продукцію. Отже, підприємство — об’єкт аналізу є наочним прикладом поганого господарювання.

Дата добавления: 2014-01-07