Торгівля на ринку

Діяльність ринків регулюється, зокрема, нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності.

Концепція вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2001 р. N 1662 визначає шляхи розвитку ринків, підвищення соціально-економічної ефективності їх діяльності, удосконалення відносин між суб'єктами підприємницької діяльності та споживачами, поетапне перетворення ринків у торговельно-сервісні комплекси.

На території України функціонують ринки (торговельні комплекси) різної форми власності, підпорядкування, спеціалізації, які для здійснення торговельної діяльності надають велику кількість торговельних місць. Для України розвиток таких господарських структур є перспективним напрямом, оскільки за останні декілька років спостерігається тенденція до збільшення кількості ринків та, відповідно, кількості нових робочих місць.

Ринки функціонують і розміщуються в усіх типах населених пунктів: міських і сільських поселеннях. У складі міських виділяють ринки, розміщені в обласних центрах і містах всеукраїнського значення; у містах обласного підпорядкування і райцентрах; у селищах міського типу. Сільські ринки функціонують у кущових і звичайних селах.

За ступенем концентрації торгівлі й торговельно-побутових послуг ринки поділяються на: ринкові комплекси, які здійснюють повний обсяг торговельних функцій і всебічне обслуговування ринкових продавців і покупців; ринки, орієнтовані тільки на організацію ринкового торгу; відокремлені структурні підрозділи (підприємства) головного ринкового комплексу, які виконують обмежену кількість функцій.

За ступенем господарської самостійності ринки поділяють на підприємства — самостійні суб'єкти господарської діяльності з правами юридичної особи і філії ринків — територіально відокремлені зони і майданчики для ведення власної діяльності під керівництвом основних ринків.

На рівень організації ринкового торгу впливають тип улаштування ринку і види ринкових споруд. Ця ознака дозволяє поділяти ринки на криті, павільйонного типу, відкриті і комбіновані.

Спеціалізація або товарний профіль ринку залежить від основного асортименту продукції, що реалізується. За цією ознакою всі ринки можна поділити на спеціалізовані і змішані. Спеціалізовані і вузькоспеціалізовані ринки — це продовольчі, непродовольчі, автомобільні, фуражні, тваринні, квіткові та інші ринки. Змішані ринки поєднують різні напрями товарної спеціалізації — продовольчо-речові, продовольчо-квіткові, худобо-фуражні тощо.

Основними типами місцевих ринків є ринки з продажу сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів, непродовольчих товарів і універсальні (змішані) ринки.

Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року N 57/188/84/105 затверджені Правила торгівлі на ринках визначено вимоги щодо функціонування створених в установленому порядку ринків усіх форм власності, організації оптового та роздрібного продажу на них сільгосппродуктів, продовольчих і непродовольчих товарів, худоби, тварин, кормів тощо, надання послуг, додержання ветеринарних, санітарних, протипожежних вимог і правил безпеки праці на ринках, прав споживачів і вимог податкового законодавства.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від форм власності (далі — продавці).

Адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції — проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Улаштування та утримання території ринків повинно відповідати вимогам Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПіН N 4690-88) та Ветеринарно-санітарних правил для ринків, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 4 червня 1996 N 23 (зареєстрованих у Мін'юсті України 19 червня 1996 року за N 314/1339), які вміщують санітарні вимоги до території, обладнання, торговельно-технологічного устаткування, інвентарю, утримання ринків, продажу продукції, а також обов'язки дирекції ринків по їх дотриманню.

Реалізація сільгосппродуктів, продовольчих, непродовольчих товарів, живої худоби, птиці, кормів, домашніх тварин, декоративних птахів, акваріумних риб, посадкового матеріалу плодово-ягідних культур, овочевої і квіткової розсади, живих садових квітів, насіння овочевих культур і квітів проводиться на спеціалізованих ринках чи на спеціально виділених рядах (секціях) змішаних ринків з обов'язковим дотриманням санітарно-епідеміологічних вимог.

Продаж продовольчих товарів на ринках здійснюється з додержанням також Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11 липня 2003 року N 185, Правил роботи дрібнороздрібної торговельної мережі, затверджених наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі від 8 липня 1996 року N 369, інших нормативно-правових актів, які регулюють торговельну діяльність та захист прав споживачів.

Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування.

Правила роботи дрібнороздрібної торговельної мережі визначають вимоги до організації дрібнороздрібної торговельної мережі, її приміщень та обладнання і поширюються на господарюючі суб'єкти всіх форм власності, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі та громадського харчування.

На ринках дозволяється реалізовувати як нові непродовольчі товари, так і ті, що були в користуванні, крім заборонених для продажу.

Продаж непродовольчих товарів здійснюється з додержанням Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 11 березня 2004 року N 98, санітарних норм і правил, інших нормативно-правових актів, які регламентують торговельну діяльність та захист прав споживачів.

Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продаж непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування.

Якщо покупцю продано неякісний товар, він має право вимагати від продавця (суб'єкта підприємницької діяльності) задоволення своїх вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Отже, ринок — це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Статтею 15 Закону України від 25.06.1991 р. N 1251 “Про систему оподаткування” визначено, що ринковий збір є одним із видів місцевих податків і зборів. Механізм справляння і порядок його сплати, як й інших місцевих податків та зборів, визначається сільськими, селищними, міськими радами у межах граничних розмірів ставок, визначених законодавством України.

Відповідно до Указу Президента від 28.06.1999 р. N 761/99 (761/99) "Про впорядкування механізму сплати ринкового збору" (далі - указ), ринковий збір - це плата за право займання місця для торгівлі на ринках усіх форм власності, в тому числі в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках (включаючи орендовані), з автомобілів, візків, мотоциклів, ручних візків тощо.

Платниками цього збору є юридичні особи усіх форм власності, їхні філіали, представництва та інші відокремлені підрозділи, а також фізичні особи. Водночас, згідно з положеннями ст. 4 указу, від сплати ринкового збору звільнені підприємства торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, які розташовані в стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території в стаціонарних приміщеннях (магазинах, кіосках, палатках) на території ринку, та власники торговельно-закупівельних підрозділів незалежно від займаного ними місця.

Проте, відповідно до положень постанови Кабміну від 14.06.2000 р. N 962 “Про роз’яснення статті 4 Указу Президента України від 28.06.1999 р. N 761”, дія зазначеної статті указу не поширюється на фізичних осіб.

Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі та сплачується до початку торгівлі через касовий апарат адміністрації ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається місце для торгівлі.

Пунктом 16 Правил торгівлі на ринках встановлено, що продавець повинен мати про собі документи про сплату ринкового збору та послуг ринку. Без них торгівля заборонена. Таким чином, суб’єкт підприємницької діяльності повинен сплачувати ринковий збір відповідно до чинного законодавства.

Щодо оренди торговельних місць (приміщень) на ринках, то надання продавцем торговельних місць на визначений термін за своєю суттю належить до послуг ринку. Адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій зазначається: термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізується, розташування торговельного місця, умови його оренди, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їхня вартість. При цьому в угоді умови та розміри плати ринкового збору не зазначаються.

До цього часу, у м. Києві порядок справляння даного платежу регламентувався положенням про ринковий збір, затверджений рішенням Київської міської ради від 04.02.99 за N 135/236 зі змінами та доповненнями та рішенням Київради від 26.09.02 N 47/207 «Про встановлення Правил благоустрою території, паркування транспортних засобів, тиші в громадських місцях, торгівлі на ринках у м. Києві».

Згідно з даними нормативних документів ринковий збір встановлювався за одне торговельне місце, торговельно-складське місце на ринку обмежене одним метром погонним прилавку, наметом, кіоском, контейнером, вантажною чи легковою машиною, автопричепом, причепом типу «купава», візком, у тому числі ручним.

Виходячи з того, що ставка ринкового збору, згідно з діючим законодавством, була диференційована лише в залежності від виду товару (продовольчі та непродовольчі товари) та від статусу суб'єкта підприємницької діяльності (юридична чи фізична особа), його розмір був однаковим як для торгівлі з прилавку, так і для торгівлі з контейнеру, при тому, що розмір торгового місця з прилавку становить один погонний метр, а площа контейнеру, кіоску, ролету або боксу сягає від 2 до 100 квадратних метрів.

Дата добавления: 2014-01-07