ЛЕКЦІЯ № 4

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. ПризначенняПалітр и Функції - Functions

За допомогою палітри Функції – Functions формується блок-схема.

2. Як у палітрі Функції – Functions наведені зображення функцій?

У палітрі Функції – Functions наведені зображення функцій у вигляді графічних піктограм, та пояснення щодо їх використання.

3. З чого складається Під-палітра Структури – Structures?

Під-палітра Структури – Structures складається з керуючих структур програми, таких як цикл For, While, Casete тощо.

4. З чого складається Під-палітра Числові функції - Numeric?

Складається із тригонометричних, логарифмічних і числових функцій

5. З чого складається Під-палітра Булевих функцій - Boolean?

Під-палітра Булевих функцій - Boolean с кладається з логічних і Булевих функцій.

6. З чого складається Під-палітра Рядкових (Строкових) функцій - String?

Під-палітра Рядкових (Строкових) функцій - String складається з функцій для роботи зі рядковими (строковими) величинами.

7. З чого складається Під-палітра Масив – Array?

Під-палітра Масив – Array сладається з функцій для обробки масивів.

8. З чого складається Під-палітра Кластер – Cluster?

Під-палітра Кластер – Cluster сладається з функцій для обробки кластерів.

9. З чого складається Під-палітра Порівняння – Comparison?

Під-палітра Порівняння – Comparison складається з функцій для порівняння числових, строкових значень, Булевих змінних.

10. З чого складається Під-палітра Час і діалог - Time & Dialog?

Під-палітра Час і діалог - Time & Dialog сладається з функцій для діалогових вікон, синхронізації, і обробки помилок.

11. З чого складається Під-палітра Виводу і Введення файлів - File I/O?

З функцій і ВП для вводу/виводу у файл.

з дисципліни

„ТОРГОВЕ ПРАВО”

^{(повне найменування дисципліни)}

ТЕМА № 5 ОСНОВНІ ДОГОВОРИ В СФЕРІ ТОРГІВЛІ

Лекційне заняття № 4 (2 год.)

м. Суми 2008

ТЕМА № 5 ОСНОВНІ ДОГОВОРИ В СФЕРІ ТОРГІВЛІ

1. Поняття торгового договору та суб’єкти торгового договору. Правочини в сфері торгівлі. Форми договорів. Умови дійсності договорів. Продавець. Споживач. Торгова дієздатність суб’єктів.

2. Об’єкти торгових угод. Товар. Ознаки товару. Речі, вилучені з цивільного обігу. Речі, обмежені в цивільному обігу. Придбання товару за спеціальним дозволом.

3. Договір купівлі -продажу. Правове регулювання. Істотні умови договору купівлі-продажу.

4. Договір поставки. Правове регулювання договору поставки. Істотні умови. Предмет договору. Правові наслідки порушення умов щодо кількості. Асортимент (номенклатура) товару. Строк договору. Ціна договору

5. Контрактація сільськогосподарської продукції. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції. Характеристика договору (двосторонній, консенсуальний, платний, плановий характер). Сторони договору. Істотні умови.

6. Енергопостачання. Нормативне регулювання. Істотні умови. Загальна кількість енергії. Показники якості енергії. Строки постачання енергії.

7. Біржова торгівля. Правові основи здійснення торговельно-біржової діяльності. Локальні акти регулювання діяльності бірж. Вимоги до статутів товарних бірж. Суб’єкти біржової торгівлі.

-1-

Ч. 4 статті 263 ГКУ вказує на опосередкування го­сподарсько-торговельної діяльності господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енерго­постачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу (див. глави 30-33 ГК і коментарі до відповідних статей).

До числа інших договорів, що опосередковують господарсько-торговельну діяльність, безпосередньо не урегульованих у Госпо­дарському кодексі, слід віднести такі перспективні договори як деривативи. У Положенні про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів, затвердженому постановою Кабінету Мініст­рів України від 19.04.99 р. № 632, деривативи визначені як стан­дартні документи, що засвідчують право та/або зобов'язання при­дбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. Деривативами є: форвардний контракт; ф'ючерсний контракт; опціон.

Форвардний контракт — двостороння угода у стандартній (ти­повий) формі, що засвідчує зобов'язання особи придбати (прода­ти) базовий актив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу при укладенні фор­вардного контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний доку­мент, що засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий ак­тив у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторонами конт­ракту.

Опціон — стандартний документ, що засвідчує право при­дбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбут­ньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

-2-

Об’єктами торгових угод є товар. Згідно Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91 року товар – це будь-яка продукція, послуги, робота, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).

Майном, передання якого здійснюється на підставі договорів, можуть бути речі, які визначаються як предмети матеріального світу, щодо яких можуть виникати права та обов'язки, а також майнові права та обов'язки. Предмети, які можуть передаватись за договорами, повинні бути такими, які можуть знаходитись під контро­лем людини. Загальне уявлення про майно може дати виз­начення товарів, що наводиться у ст. 1 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921: «продукція будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому, газоподібному стані, включаючи електроенергію, а також послуги, пов'язані з поставкою товарів, якщо їх вартість не перевищує вартості самих товарів».

Речі, що не можуть контролюватись людьми в мірі, до­статній для їх передання однією особою іншій, не можуть бути предметом договору. Так, атмосфер­не повітря підпадає під визначення речі (ст. 179 ЦК) і визнається об'єктом права власності Українського народу (ст. 324 ЦК). Але як таке повітря не може бути предметом договору (крім випадків, коли воно знахо­диться в стані, який допускає можливість передання його однією особою у власність іншої особи).

Разом з тим не всяка продукція може бути товаром. Виходячи з національної безпеки України, безпеки громадян та охорони громадського порядку окремі види майна не можуть знаходитися у власності громадян, громадських об’єднань та юридичних осіб інших держав на території України. Такі речі вилучені із громадського обігу і не можуть бути об’єктами торгових угод. До них згідно Постанови Верховної Ради України від 17.06.92 р. “Про право власності на окремі види майна” віднесені:

1. Зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси.

2. Вибухові речовини й засоби вибуху. Всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва.

3. Бойові отруйні речовини.

4. Наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).

5. Протиградові установки.

6. Державні еталони одиниць фізичних величин.

7. Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.

8. Електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

Крім цього не можуть бути об’єктом торгівлі: відомості, які становлять державну, службову або лікарську таємницю; підробні гроші та цінні папери; самогон, інші міцні спиртні напої домашнього виготовлення та апарати для їх виготовлення; продукція, яка не відповідає вимогам стандартів, з простроченим терміном зберігання та деякі інші речі.

-3-

За договором купівлі-продажу одна сторона (прода­вець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу опосередковує передання май­на (товару) однією особою у власність іншої особи. Сто­совно державних і комунальних підприємств та установ збе­рігаються правові конструкції права господарського відан­ня та права оперативного управління.

Ст. 655 ЦК допускає укладення договору купівлі-продажу як консенсуального або як реального. Консенсуальний договір купівлі-продажу передбачає передання май­на {товару) не в момент укладення договору, а пізніше Такий договір породжує два зобов'язання. 1) зобов'язання продавця щодо передання предмета договору у власність покупця та здійснення деяких інших пов'язаних з цим дій на користь покупця; 2) зустрічне зобов'язання покупця, що включає до себе, зазвичай, грошові та деякі інші його обов'язки.

При укладенні реального договору купівлі-продажу він вважається укладеним з моменту передання майна (товару) продавцем покупцеві. В цьому випадку укладення договору не породжує обов'язку продавця передати майно, оскільки на момент, коли договір вважається укладеним, а зобов'я­зання — таким, що виникло, майно уже передане. Однак неправильним було б і твердження про те, що реальний договір купівлі-продажу породжує лише грошове зобов'я­зання покупця. Укладення реального договору купівлі-про­дажу породжує і на стороні продавця зобов'язання, в силу якого можливе заявлення покупцем до продавця претензій, зокрема, щодо усунення недоліків товару в розумний строк (п. 2 ч. 1 ст. 678 ЦК).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути май­нові права. До договору купівлі-продажу майнових прав зас­тосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Право власності не може бути предметом договору купівлі-продажу, оскільки укладення і виконання договору купівлі-продажу речі відповідно до закону означає не тільки передання майна, а і перехід права власності.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До дого­вору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положен­ня про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аук­ціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валют­них цінностей і цінних паперів застосовуються загальні поло­ження про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено зако­ном про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Загальні положення про купівлю-продаж не застосову­ються до зобов'язань факторингу. Якщо це не виключаєть­ся нормами інституту факторингу (ст. 1077-1086 ЦК), з урахуванням ч. 3 ст. 6 ЦК сторони договору факторингу можуть передбачити поширення окремих положень про ку­півлю-продаж на зобов'язання факторингу.

Окремі види товару можливо придбати тільки після отримання спеціального дозволу, це: вогнепальна мисливська зброя, холодна та деяка пневматична зброя, газові пістолети та револьвери, пам’ятки історії та культури, радіоактивні речовини та деякі інші товари.

Дозвіл надається:

а) на вогнепальну гладкоствольну мисливську зброю - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 21-річного віку;

на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбіновану зброю з нарізними стволами) - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 25-річного віку;

на газові пістолети, револьвери і патрони до них, заряджені речовинами сльзоточивої та дратівної дії, - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;

на холодну зброю та пневматичну зброю калібру понад 4,5 міліметра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду - органами внутрішніх справ за місцем проживання особам, які досягли 18-річного віку;

б) на об'єкти, що перебувають на державному обліку як пам'ятки історії та культури, - спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури (Мінкультури);

в) на радіоактивні речовини - Міністерством палива та енергетики України у разі наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих у нього умовах.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Право продажу товару, крім випадків примусового про­дажу та інших випадків, встановлених законом, належить влас­никові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо влас­ний не має права вимагати його повернення.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, виз­начений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати по­купцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підляга­ють переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Слід звернути увагу на чітке відокремлення документів від приналежностей речі. Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх переданий. Якщо приналежності товару або документи, що стосу­ються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

· вручення товару покупцеві, якщо договором встановле­ний обов'язок продавця доставити товар;

· надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкод­ження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, пере­ходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту. При тлумаченні терміну "передання", слід використовувати визначення передання, що наводиться у ч, 2 ст. 334 ЦК, в тому числі і положення про те, що до передання майна прирівнюється вручення коно­самента або іншого товарно-розпорядчого документа на май­но. Разом з тим надання товару в розпорядження покупця (ч. 1 ст. 664 ЦК) не може кваліфікуватись як передання товару покупцеві, яке тягне перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару.

Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик ви­падкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому пере­візникові, на вимогу покупця може бути визнана судом не­дійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

-4-

Правове регулювання: Господарський Кодекс України, Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав – учасниць СНД від 20.03.92 р. При виконанні договорів поставок слід керуватися також:

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-6;

Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю (затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-7.

У практиці застосовуються роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних” від 12.11.93 р. № 01-6/1205 та „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки” від 30.03.93 р. № 02-5/218.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Характеристика договору поставки – двосторонній, консенсуальний, платний.

Порівняно з договором купівлі-продажу договір поставки має свої особливості:

· між моментом укладення та моментом виконання договору існує значний проміжок часу;

· в момент укладення договору товар у постачальника, як правило, відсутній, так як угода укладається під майбутній товар;

· предметом поставки не може бути нерухоме майно;

· предметом поставки є товар, який призначений для підприємницької діяльності, тоді як предметом купівлі-продажу може бути товар будь-якого призначення;

· сторонами договору поставки можуть бути тільки суб’єкти підприємницької діяльності.

Загальні рекомендації при укладенні договорів поставки. Правильне складання самого договору й дотримання ряду формальних умов є запорукою уникнення в майбутньому можливих ризиків, які можуть обернутися значними втратами, включаючи складнощі в поверненні дебіторської заборгованості, неможливість стягнення неустойки, визнання угоди недійсною тощо.

При укладенні договору поставки слід здійснити заходи, спрямовані на те, щоб переконатися: контрагент є зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності. Для цього достатньо перевірити свідоцтво про його державну реєстрацію. Укладаючи договір, також необхідно впевнитися, що всі відомості, викладені у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, точно зазначені в договорі і співпадають з інформацією, що міститься на його печатці (йдеться передусім про найменування та ідентифікаційний код). Додатково можна перевірити довідку з ЄДРПОУ. Її можна замовити в територіальному управлінні статистики станом на поточну дату, і за кілька днів отримати найсвіжішу статистичну інформацію про підприємство-контрагента, включаючи інформацію про його організаційно-правову форму, назву, код ЄДРПОУ, основні види діяльності, керівника тощо Якщо контрагентом за договором є фізична особа-підприємець, то додатково необхідно витребувати в неї копію її паспорту, крім зразку підпису і тієї інформації, що міститься у свідоцтві про державну реєстрацію, оскільки в майбутньому можуть знадобитися додаткові відомості про особу, які містяться в паспорті (наприклад, при виконанні рішення суду стосовно фізичної особи можливе одержання формальної відмови державного виконавця за відсутності у виконавчому документі ряду відомостей, наприклад, дати народження фізичної особи-боржника). Про поточний рахунок контрагента в банківській установі можна дізнатися з наданої ним довідки про відкриття рахунку, що містить відомості про номер рахунку, найменування установи банку та її код (МФО).

Окрему увагу необхідно приділити питанню мінімізації ризику визнання договору неукладеним чи недійсним. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Таким чином, для того щоб договір був укладений, необхідно дотриматися двох умов – укласти договір у належній формі та передбачити в ньому всі істотні умови.

Належною формою договорів поставки є проста письмова форма: згідно з ч. 5 ст. 265 ГК України, поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Відповідно до ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України. У свою чергу, згідно з цією нормою, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх вчинення, за винятком правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Таким чином, в основному, якщо виконання зобов'язання за договором не збігається з моментом його укладення (а в договорах поставки ці моменти якраз не збігаються), договір має бути укладений у письмовій формі (п. 3. Роз’яснення ВАСУ від 6 жовтня 1994 р. № 02-5/706), адже “свобода вибору у підприємства, установи, організації, що укладає угоду, між усною та письмовою формами угоди є винятком, а обов'язкова письмова форма угоди – правилом” (п. 6 Роз’яснення ВАСУ від 12 березня 1999 р. № 02-5/111). Враховуючи викладене, вважаємо, що договори поставки мають укладатися у простій письмовій формі і не рекомендуємо укладати їх усно, обмежуючись тільки підписанням накладної, яка за своєю природою є документом, що підтверджує прийом-передачу товару і не може містити всіх умов, які є істотним для договору поставки.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, що його вчиняє юридична особа, підписується належним чином уповноваженими особами та скріплюється печаткою. Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Як видно з викладеного, норми ЦК України пред'являють вимогу про наявність печатки на договорі в разі укладення правочину юридичною особою. А ГК України, у свою чергу, висуває таку вимогу щодо господарських договорів взагалі, не диференціюючи договори на ті, що укладені юридичними особами, і ті, що укладені фізичними особами-підприємцями. Таким чином, договір поставки, укладений з фізичною особою-підприємцем, який не виготовив печатку, є потенційно небезпечним з погляду можливості визнання його неукладеним. Отже, не рекомендується укладати договори поставки з фізичними особами-підприємцями, які не користуються печаткою.

Істотні умови:

- предмет договору. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Прийом товарів за кількістю:

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом. Асортимент (номенклатура) товару – співвідношення окремих видів (груп) того ж самого товару.

Приймання товарів за кількістю передбачає пере­вірку відповідності кількості товарів, яка поступила від про­давця (відправника), товаросупроводжувальним документам за кожною асортиментною позицією. Перевірка кількості товарів передбачає одночасно і перевірку асорти­менту товарів. Основним нормативно-правовим актом, що регулює приймання товарів за кількістю є Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів Союзу РСР 15 червня 1966 р. Положення Інструкції є обов'язковими, якщо інше не встановлено Особливими умова­ми поставки, стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими для сторін правилами або договором. Інструкція не застосовується до до операцій з нафтою та нафтопродуктами. В цій сфері діє Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в орган­ізаціях України.

Етапи проведення приймання за кількістю:

1. Приймання в момент отримання товару покупцем на складі про­давця (при вивезенні товарів покупцем із складу продав­ця), на своєму складі (при доставці товару транспортом про­давця), в момент розкриття опломбованого транспортного засобу загального користування, яким доставлено товар.

Проводиться перевірка ваги брутто, кількості тарних місць (якщо товар доставлений в закритій тарі). Якщо виявлено невідповідність кількості або асор­тименту товарів товаросупроводжувальній документації (у разі відсутності цієї документації складається акт про фактичну наявність товарів) в присутності представника продавця), сто­рони мають право взаємопогодити подальші дії. До врегулювання розбіжностей покупець має пра­во не приймати товари і не засвідчувати їх приймання шля­хом підписання відповідних документів (накладної тощо). У разі, коли доставка провадилась продавцем на склад покупця останній має право вимагати розкриття тари і перевірки ваги нетто та кількості товарних одиниць у кож­ному місці. Приймання продукції здійснюється упов­новаженими керівником або заступником керівника підприємства-покупця матеріально-відповідальними особами. Та­ких осіб має бути принаймні дві. Кількість товарів перевіряється в тих же одиницях виміру, в яких вона визначена у товаросупроводжувальних документах.

Приймання товарів за кількістю та асортиментом від перевізника здійснюється відповідно до правил, чинних стосовно відповідних видів транспорту.

Встановлено наступні строки приймання товарів за кількістю, які надійшли в закритій тарі:

- за вагою нетто та кількістю товарних одиниць такі товари приймаються в момент розкриття тари, але не пізніше 10 днів після отри­мання товарів.

- швидкопсувні товари приймаються впро­довж 24 годин після їх отримання, якщо інші строки не встановлено договором, обов'язковими для сторін правила­ми и або не випливають із особливостей товару.

2. Перевірка ваги нетто.

Якщо переважування товарів без тари є неможли­вим, вага нетто визначається шляхом визначення ваги брутто в момент отримання продукції та ваги тари після її звільнен­ня від товарів. Акт про вагу тари має бути складений не пізніше 10 днів після її звільнення від товарів. Вага тари із-під вологих товарів визначається негайно після вивіль­нення тари. В акті про результати перевірки ваги тари вка­зується також вага нетто товарів, визначена шляхом відніман­ня ваги тари від ваги товару брутто.

При виявленні особами, які здійснюють перевірку кількості товарів, не­достачі приймання товарів за кількістю має бути призупи­нене. Складається акт у довільній формі.

Про виявлену невідповідність повідомляється продавець, запрошується його представник задля проведення подальшого приймання. Про­давець (відправник), що знаходиться в тому ж, що і поку­пець, місці, зобов'язаний забезпечити явку свого представ­ника не пізніше наступного дня після отримання виклику, а у разі приймання швидкопсувних товарів - не пізніше 4 годин після отримання виклику.

Продавець (відправник), що знаходиться в іншому, ніж покупець (одержувач) місті, зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити покупця про явку представника. Неотримання покупцем такого повідомлення у зазначений строк дає право покуп­цю здійснити приймання товарів за кількістю без участі представника продавця (відправника). Продавець, що зна­ходиться в іншому, ніж покупець, місті, зобов'язаний за­безпечити явку свого представника не пізніше трьох днів після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду. Представник продавця (відправника) повинен мати по­свідчення, що підтверджує наявність у нього повноважен­ня брати участь у прийманні товарів.

У разі неявки представника продавця (відправника) покупець зобов'язаний залучити до участі у прийманні ком­петентного представника іншого підприємства, призначе­ного керівником цього підприємства або його заступником, чи представника громадськості.

3. Складання та підписання акту прийому товарів. У разі виявлення за результатами приймання товарів за кількістю їх недостачі складається акт, який підписується всіма особами, що брали участь у прийманні товарів.

Правові наслідки порушення умов щодо кількості:

Якщо менша кількість – покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього суми (670 ЦКУ). Якщо більша кількість – покупець зобов’язаний повідомити про це постачальника. Якщо в розумний строк після такого повідомлення постачальник не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар та оплатити його.

Прийом товарів за якістю:

Якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом (накладними, коносаментами), який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Приймання товарів за якістю та комплектністю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю.

Приймання товарів за якістю відповідно до Інструкції здійснюється в таких випадках:

1) при виконанні зобов’язань за договорами поставки;

2) при прийманні продукції за договорами контрактації сільськогосподарської про­дукції;

3) при прийманні товарів за договорами міни (бартеру);

4) якщо така умова встановлена договором (за погодженням сторін).

Покупці-торгові підприємства, які перепродають (перевідправляють) товари своїм споживачам (покупцям) у первинній упаковці виготовлювача, не зобов'язані здійсню­вати приймання товарів за якістю, крім випадків, коли та­кий їх обов'язок передбачений договором або спеціальними правилами.

Граничні строки приймання то­варів за якістю та комплектністю:

1. при отриманні товарів від продавця, що знаходиться в іншому місті — 20 днів після видачі товару органом транс­порту, або доставки його на склад покупця, або вивезення товару покупцем із складу продавця;

2. при отриманні товарів від продавця, що знаходиться в тому ж місті, — протягом 10 днів після доставки його на склад покупця чи отримання товару на складі продавця;

3. при отриманні швидкопсувних товарів — 24 години після доставки товару на склад покупця чи отримання його на складі продавця;

4. приймання за якістю та комплектністю товарів, на які встановлено гарантійні строки, здійснюється при розкритті тари (розпакуванні) в межах гарантійних строків;

5. акт про приховані недоліки товару має бути складений впродовж 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня доставки товару на склад одержувача, який виявив приховані недоліки. Це стосується і випадків, коли приховані недоліки виявлені в процесі обробки товару, яка послідовно здійснюється двома або кількома підприєм­ствами. Прихованими є такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду товарів перевірці та були виявлені в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування або зберігання;

6. роздрібним торговельним організаціям надається право незалежно від приймання товарів відповідно до загального порядку складати акти про виробничі недоліки товарів, якщо такі недоліки були виявлені при підготовці товарів до роз­дрібного продажу або при роздрібному продажу, протягом чотирьох місяців після отримання товарів.

Приймання товарів за якістю здійснюється спеціалі­стами (компетентними особами). Відсутність товаросупроводжувальних документів не перешкоджає здійсненню приймання.

У разі виявлення недоліків при перевірці компетент­ними особами покупця якості або некомплектності товарів, приймання товарів припиняється, складається акт, у якому зазначається на кількість оглянутих товарів та на характер виявлених недоліків. На отримувача товару у випадках виявлення недоліків товару покладається обов'язок викликати для участі у прий­манні представника виготовлювача (відправника), якщо це передбачено договором. Виклик здійснюється не пізніше 24 після виявлення невідповідності якості чи комплектності товару встановленим вимогам.

Виго­товлювач (відправник) зобов'язаний забезпечити явку пред­ставника, одержувач не має права здійсню­вати подальше приймання товарів за якістю без представника продавця:

1) представник виготовлювача, який знаходиться в тому ж місті, що і одержувач, зобов'язаний з'явитись не пізніше трьох днів після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду. Триденний строк слід відрахову­вати від нуля годин наступного після отримання телеграми (телефонограми) дня.

2) виготовлювач, який знаходиться в тому ж місті, що і одержувач, має забезпечити явку представника не пізніше наступного дня, а якщо здійснюється приймання швидкоп­сувних товарів, — не пізніше 4 годин після отримання вик­лику (якщо у виклику не зазначено інший строк явки).

Виготовлювач (відправник), що знаходиться в іншому місті, ніж одержувач товару, зобов'язаний не пізніше на­ступного дня повідомити одержувача телеграмою чи теле­фонограмою про те, чи буде направлений представник для участі у прийманні товарів. Якщо таке повідомлення в цей строк не передане, а також у разі спливу строків, встановле­них для явки представника виготовлювача (відправника), одержувач має право здійснити приймання товарів за які­стю та комплектністю без участі зазначеного представника.

Представник, який направляється виготовлювачем (відправником) для участі у прийманні товарів, повинен мати посвідчення (а не довіреність) на право участі у визначенні якості та комплектності відповідних товарів. По­свідчення має бути підписане керівником підприємства-виготовлювача (відправника) та скріплене печаткою.

Якщо представник виготовлювача (відправника) для участі у прийманні товарів не з'явився або відповідно до чинних правил не викликався, приймання товарів за які­стю та комплектністю має здійснюватись з участю експерта торгово-промислової палати або інспекції якості. Лише за відсутності в місці знаходження одержувача тор­гово-промислової палати (її відділень, експертів) або інспекції якості до приймання товарів залучається на роз­суд одержувача компетентний представник: 1) або іншого підприємства (він призначається керівником підприємства, що підтверджується посвідченням, яке підписується керів­ником цього підприємства та скріплюється печаткою); 2) або громадськості підприємства-отримувача.

Для позовів, що випливають з поставки товарів неналежної якості, встановлений скорочений строк позовної давності – 6 місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених товарів.

- строк договору. Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

- ціна договору.

Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". В них усі базисні умови постачання класифіковані за чотирма групами: Е (мінімальний ризик для продавця), F (обов’язок продавця передати товар перевізнику, зазначеному покупцем), С (продавець забезпечує перевезення, але не несе ніякі додаткові витрати), D (найгірші умови для продавця).

При реалізації СГ товарів не господарюючим суб’єктам застосовуються не правила договору поставки, а договору купівлі-продажу.

-5-

Формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції, забезпечення населення продовольством, а переробних підприємств необхідною сировиною значною мірою залежить від чітко налагодженої системи договірних відносин по закупках цієї продукції в сільськогосподарських виробників. Забезпечення потреб у продукції сільського господарства для бюджетної сфери, формування державного резервного та елітного насіннєвих фондів і генетичного фонду у тваринництві здійснюється через державний контракт. Виробники сільськогосподарської продукції самостійно розпоряджаються своєю продукцією, реалізуючи її за контрактними (включаючи державні) та іншими договорами через біржі, торгові та контрактові будинки, заготівельні та посередницькі організації. В міру створення в Україні спеціалізованих аграрних бірж закупки частини сільськогосподарської продукції здійснюються шляхом торгів ф'ючерсними і договірними контрактами на цих біржах. Оскільки біржова торгівля сільгосппродукції ще тільки налагоджується, закупки цієї продукції заготівельними та іншими організаціями безпосередньо у виробників її здійснюється переважно за договорами контрактації.

За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити і передати заготівельникові такої продукції (контрактантові) у власність, повне господарське відання або оперативне управління вироблену ним продукцію в обумовлені договором строки в кількості та асортименті, передбаченими цим договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві ним сільськогосподарської продукції, прийняти та оплатити її за встановленими цінами. Сторонами у договорі контрактації виступають, з одного боку, підприємства, організації, на які в установленому порядку покладено функції державної закупівлі сільгосппродукції (заготівельні, переробні, торговельні тощо). Зокрема, замовниками сільгосппродукції, що реалізується за державним контрактом, виступають міністерства, відомства, установи та організації, яким виділені з цією метою кошти з державного бюджету. Замовниками продукції за регіональними державними контрактами можуть бути організації, яким виділені кошти з місцевого бюджету.

Друга сторона в договорах контрактації - це підприємства та організації будь-яких форм власності, що виробляють сільськогосподарську продукцію. До них відносяться колективні сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) та інші господарства, підсобні господарства об'єднань у промисловості, дослідно-виробничі господарства сільськогосподарських навчальних закладів і науково-дослідних інститутів, селекційні та дослідні станції тощо. Отже, коротко сторони в договорі можна назвати так: заготівельник і господарство. Іноді заготівельник видає господарству так звану відвантажувальну рознарядку про відправку продукції не за своєю адресою, а за адресою іншої організації-одержувача, з якою він перебуває в договірних відносинах з поставки. Тоді просування сільгосппродукції від господарства до споживача (промислового чи торговельного підприємства) оформляється двома договорами - договором контрактації і договором поставки. Договір поставки зв'язує заготівельника і одержувача продукції.

Предметом договору контрактації є сільськогосподарська продукція у сирому вигляді або така, що пройшла первинну обробку. Проте при укладенні договору сторони можуть передбачити, що в рахунок виконання зобов'язань щодо здачі продукції у свіжому (натуральному) вигляді господарство частину продукції продає у переробленому вигляді. За предметом і змістом договір контрактації близький до договору купівлі- продажу і поставки.

Сільгосппродукція у сирому вигляді є предметом договору поставки, коли він укладений між заготівельною організацією і промисловим підприємством. За загальним правилом на реалізацію переробленої продукції укладається договір поставки. Проте, щоб уникнути укладення двох договорів з одним господарством - на реалізацію сільгосппродукції у сирому вигляді і окремо у переробленому вигляді, - укладають тільки договір контрактації. Взагалі, сторонам надається можливість вибору правової форми реалізації сільгосппродукції (купівля-продаж, контрактація або поставка). Якщо одна із сторін заперечує проти укладення договору поставки на реалізацію сільгосппродукції у сирому вигляді чи після первинної обробки, то арбітражний суд при вирішенні спору виносить рішення про укладення договору контрактації незалежно від того, що сторони раніше укладали договори поставки. У цьому найбільше зацікавлене господарство, оскільки за договором контрактації на заготівельника можуть покладатися зобов'язання, наприклад, щодо сприяння в організації виробництва сільгосппродукції, забезпечення господарства тарою і пакувальними матеріалами, відпуску промислових чи продовольчих товарів або комбікормів у порядку зустрічного продажу, що не передбачено законодавством про поставки.

Укладення договорів на реалізацію сільгосппродукції на спеціалізованих аграрних біржах визначається правилами організації та проведення торгів ф'ючерсними та форвардними контрактами під закупку сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки.

За договором контрактації господарство і заготівельник пов'язані взаємними правами і обов'язками. У ньому мають бути зазначені назва, кількість (за видами продукції), якість, ціна, строки, загальна сума договору, порядок та умови доставки, місця здачі-приймання, вимоги до тари й упаковки, порядок розрахунків, обов'язки заготівельника щодо надання господарству допомоги а організації виробництва сільгосппродукції та її транспортування на приймальний пункт заготівельника, взаємна майнова відповідальність сторін за порушення договору та інші умови, які сторони визнають за необхідне передбачити у договорі (ст. 255 Цивільного кодексу України).

Кількість та асортимент сільгосппродукції, належної до закупівлі, визначаються в договорах відповідно до державного контракту, а в разі його відсутності - за розсудом сторін. У договорі окремо зазначається кількість продукції, яку буде продано у сирому і переробленому вигляді. За якістю продукція, яка продається господарством, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, правилам ветеринарного і санітарного нагляду. Отже, заготівельник має право або повністю відмовитись від недоброякісної продукції, або прийняти її за ціною, яка відповідає якості продукції.

Важливою умовою в договорі і контрактації є строки здачі продукції заготівельникові, їх зазначають у договорах з урахуванням пори дозрівання культур, умов виробництва, переробки та зберігання. За погодженням із заготівельником господарство може достроково здати продукцію в рахунок наступних здавальних періодів. Невід'ємною частиною договору є погоджені між сторонами графіки доставки, які конкретизують строки здачі продукції. Господарство телеграфом повідомляє заготівельника про час відвантаження продукції. Днем виконання господарством зобов'язань за договором вважається дата складання приймально-здавального документа під час здачі продукції у господарстві або на приймально-здавальному пункті заготівельника, а в разі відвантаження її одержувачеві - день здачі продукції транспортній організації.

У договорі зазначаються пункти здачі приймання сільгосппродукції. Доки не завершено повний перехід до приймання продукції заготівельником безпосередньо у господарствах, у договорах контрактації зазначають окремо обсяги продукції, яка: доставляється господарством безпосередньо роздрібним торговельним підприємствам; б/ приймається заготівельником безпосередньо в господарстві; в/ приймається заготівельником на своїх приймальних пунктах. Вивезення, експедирування та розвантаження законтрактованої продукції проводяться за рахунок заготівельних організацій. Заготівельник зобов'язаний прийняти доставлену на приймальний пункт продукцію, не допускаючи простою транспортних засобів понад встановлені строки. В товарно-транспортних накладних зазначається час прибуття транспорту і час закінчення навантаження або вивантаження продукції. Якщо продукцію приймають не безпосередньо в господарстві, то пред'явленою до здачі вважається продукція, доставлена господарством на приймальний пункт /підприємство/ відповідно до договору чи погодженого графіка. Приймання сільгосппродукції за кількістю та якістю здійснюється в порядку і в строки, встановлені стандартами, типовими договорами контрактації, відповідними інструкціями. Якщо в нормативних актах таких умов не передбачено, то сторони можуть визначити їх у договорі.

У разі відмови від приймання продукції заготівельник повинен заявити господарству про факт відмови у письмовій формі /позначення на товарно-транспортній накладній/, телеграфне тощо. Якщо заготівельник ухиляється від письмової заяви про відмову від приймання продукції, то господарство складає про це акт з участю державного інспектора по заготівлях і якості продукції або іншого представника управління сільського господарства, або представника іншої незаінтересованої організації. В разі відмови заготівельника від приймання продукції, що швидко псується, пред'явленої відповідно до умов договору і погодженого графіка, господарство може реалізувати цю продукцію державним, кооперативним організаціям і на колгоспному ринку за договірними цінами з включенням зазначеної продукції у виконання зобов'язань по контрактації. При цьому заготівельні організації не звільняються від відповідальності за необґрунтовану відмову від

приймання продукції.

Заготівельник повинен своєчасно і повністю розрахуватися за одержану продукцію. При укладанні сільськогосподарськими товаровиробниками договорів контрактації із заготівельними підприємствами використовуються орієнтовні стартові закупівельні ціни. При цьому зазначені закупівельні ціни індексуються у зв'язку з інфляційними процесами відповідно до встановленого порядку, що обов'язково обумовлюється договорами контрактації. Розрахунки за продану сільгосппродукцію здійснюються шляхом попередньої оплати, якщо інша форма розрахунків не обумовлена угодою сторін. В рахунок оплати державного контракту на сільськогосподарську продукцію виконавцям державного контракту /за їхньою згодою/ можуть поставлятись матеріально-технічні ресурси через постачально-збутові та заготівельні організації. Виконавці державного контракту розраховуються за одержані в рахунок попередньої оплати кошти /матеріально-технічні ресурси/ законтрактованою продукцією за цінами, що склалися на момент надходження цих коштів /ресурсів/.

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов'язків за договором контрактації передбачено майнову відповідальність у формі неустойки і відшкодування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і переробним підприємствам неустойку, розмір якої встановлюється в до говорі у процентному відношенні до вартості недопоставленоі продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобов'язань: кількість продукції, не зданої господарством у встановлені договором періоди /строки/, підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, виробництво яких має сезонний характер і поповнення незданої кількості їх неможливе. Проте штраф за нездачу господарством продукції вираховується виходячи лише з вартості продукції, не зданої в попередньому періоді.

З господарства, яке уклало договір контрактації, не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок проведення закупок або в договорі за згодою обох сторін встановлено санкції за таке порушення. Заготівельникові не надано право стягувати з господарства вартість недоброякісної продукції у безспірному порядку. Як сторона в договорі поставки, заготівельник відповідає за неналежну якість продукції перед споживачем /одержувачем/. Проте він не має права перекласти на господарство під виглядом збитків суми штрафів, сплачених одержувачем за поставку сільгосппродукції неналежної якості, крім випадків, коли господарство, не пред'явивши продукцію заготівельникові для приймання, відвантажило її одержувачеві.

За невиконання договірних зобов'язань по прийманню продукції заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку, як правило в такому ж розмірі, в якому товаровиробник відповідає перед контрактом за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант, крім того, відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати, пов'язані з доставкою її в обидва кінці /якщо ця продукція завозилася до місця приймання транспортними засобами господарства/.

В договорі може бути передбачена відповідальність контрактанта за невиконання в обумовлені строки договірних зобов'язань по зустрічному продажу цукру, олії, меляси тощо.

-6-

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 24 Закону України „Про електроенергетику” від 16.10.97 р. енергопостачальними зобов’язані забезпечувати надійне постачання електричною енергією відповідно до умов ліцензій і договорів. Вони здійснюють постачання електричною енергією на закріпленій території і не мають права відмовити споживачеві, розташованому на цій території, у постачанні електричної енергії.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Істотні умови:

1. Загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

2. Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору.

3. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Закон України „Про електроенергетику” установлює порядок проведення розрахунків за електроенергію. Розрахунки проводяться через розподільчі рахунки, що відкриваються в установах уповноважених банків.

Нормативне регулювання відбувається постановою КМУ „Про регулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії” від 19.07.00 р. та Положенням про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затвердженого постановою КМУ від 31.08.95 р.

-7-

Здійснення торговельно-біржової діяльності має на меті організацію та регулювання торгівлі шляхом надання послуг суб'єктам господарювання у здійсненні ними торговельних операцій спеціально утвореною господарською організацією - товарною біржею.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до Закону України „Про товарну біржу” та чинного законодавства України. Особливістю діяльності біржі є те, що її регулювання в значній мірі визначається локальними нормативно-правовими актами, які приймаються нею – установчими документами, правилами біржової торгівля, типовими договорами, положеннями про структурні підрозділи тощо. Основним локальним актом є її статут.

Основні положення, що мають бути визначені в статуті:

- найменування та місцезнаходження;

- склад засновників;

- предмет і цілі діяльності;

- види фондів, що утворюються біржею, та їхні розміри;

- органи управління біржею;

- порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі;

- порядок прийняття у члени біржі та припинення членства;

- права та обов’язки членів біржі і біржі перед третіми особами;

- порядок та умови застосування санкцій;

- майнова відповідальність членів біржі;

- порядок припинення біржі.

Товарна біржа є некомерційною організацією.

Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам – громадянам, зареєстрованим на біржі відповідно до її статуту для виконання доручень членів біржі, яких вони представляють. На товарній біржі забороняються: купівля – продаж товарів (контрактів) однією особою безпосередньо або через підставних осіб з метою впливу на динаміку цін; будь-які погоджені дії учасників біржової торгівлі, що мають своєю метою або можуть спричинити зміну або фіксацію поточних біржових цін; поширення помилкових відомостей, що можуть спричинити штучну зміну кон’юнктури.

Сумська товарна універсальна біржа заснована в 1998 році. 22 листопада 2006 року Сумська товарна універсальна біржа уклала Угоду з Фондом державного майна України про продаж майна, що перебуває у державній власності за № 509, яка надає право проведення аукціонів з продажу майна державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, які знаходяться в процедурі банкрутства.

Правила біржової торгівлі Сумської товарної універсальної біржі затверджені Загальними Зборами учасників (протокол № 3 від 5.12.2002р.)

До біржових товарів допускаються товари наступних груп:

а) метал і металопродукція;

б) нафта і нафтопродукти;

в) хімічна сировина;

г) сільськогосподарська продукція і сировина;

д) транспортні засоби;

є) обладнання;

ї) об'єкти нерухомості житлового призначення;

ж) об'єкти нерухомості нежитлового призначення,

з) інші види товару.

Вимоги, які пред'являються до товару, що допускається до біржових торгів:

товар повинен бути реальним;

юридично "чистим" - тобто без обмежених зобов'язань. Право власності на товар повинно бути оформлено належним чином у встановленому Законом порядку і формі.

Реєстрація заявок на продаж припиняється Біржею за 24 години до відкриття торгів. З цього моменту втрачається право відзиву такої заявки. Реєстрація заявок на купівлю припиняється Біржею за 1 годину до відкриття торгів. З цього моменту втрачається право відзиву такої заявки.

Одночасно із заявкою брокер зобов'язаний надати такі документи:

на продаж:

а) довідку про наявність заявленої кількості біржового товару, завірена представником Біржі;

б) сертифікат якості незалежної інстанції по контролю якості товару для товару;

в) документ про сплату гарантійного внеску у розмірі 1,0 % від суми заявки;

на купівлю: документ про сплату біржі гарантійного внеску у розмірі 1,5 % від суми заявки.

Біржа має право вимагати від покупця документи, що підтверджують наявність на його рахунку в банку необхідних коштів, чи гарантію оплати від банку.

У заявці обов'язково вказується граничний термін її виконання. Продовження строку дії чи зняття заявки, а також зміна інформації брокером проводиться письмово. На основі заявок формується бюлетень продажу та бюлетень купівлі на даний біржовий день, позиції якого є підставою для оголошення інформації маклером, що веде торги. Бюлетень формується за групами товару, найменуваннями та за принципом зниження цін. Ціни на продукцію приймаються за базисом поставки. Бюлетень формується з врахуванням базису поставки. Бюлетень заявок на продаж надається брокерам біржею за 2 години до початку торгів. Торги проводяться у валюті України.

Основні нормативні джерела:

1. Господарський Кодекс України від 16.01.03 р. № 436-IV, в редакції від 07.10.2008 р.

2. Закон України „Про електроенергетику” від 16.10.97 р. N 575/97-ВР, зі змінами від 25.09.2008 р.

3. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.91, зі змінами від 10.04.2008 р.

4. Закон України „Про товарну біржу” від 10.12.1991 р. № 1956-XII, в редакції від 11.06.2003 р.

5. Постанова Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” від 17.06.92 р., зі змінами від 24.01.95 р.

6. Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. N 921

7. Постанова Кабінету Міністрів України „Про регулювання відносин на оптовому ринку електричної енергії” від 19.07.00 р. N 1136, зі змінами від 01.08.2006 р.

8. Положення про порядок відключення споживачів від джерел енергопостачання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.95 р. N 705, в редакції від 28.01.2004 р.

9. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-6;

10. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15 червня 1965 року № П-7.

11. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних” від 12.11.93 р. № 01-6/1205, із змінами, внесеними згідно з Роз’ясненнями Президії Вищого господарського суду від 31.05.2002 р.

12. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки” від 30.03.93 р. № 02-5/218, із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду від 18.11.2003 р.

Дата добавления: 2014-01-07