Класифікація заходів ОРД та їх основні психологічні вимоги

Здійснення заходів ОРД передбачає, поряд з іншим, встановлення особливих оперативно-розшукових відносин типу: суб’єкт ОРД – об’єкт ОРД, під час яких перший, виконуючи конкретне завдання ОРД, пізнає певним чином іншу особу (групу осіб), що являє даний об’єкт, та здійснює на нього у відповідності з цим завданням необхідний оперативно-розшуковий вплив.

Технологія цього впливу полягає, головним чином, у реалізації методів психологічного впливу, сутність яких міститься у спонуканні відповідних об’єктів щодо прийняття ними тієї чи іншої ідеї, яка їм нав’язується, або в організації особистої поведінки в потрібному для виконання завдань ОРД напрямку. При цьому виключне значення має пізнання і врахування психології особистості, на яку спрямований вплив, та її зворотного цілеспрямованого відношення до останнього.

Водночас у теорії і практиці оперативно-розшукової діяльності нерідко йдеться і про вплив суб’єктів ОРД на соціальне, соціально-економічне, певне фізичне середовище, для визначення якого сьогодні використовується, зокрема, термін “інфраструктура злочинності”[3]. Мета цього впливу полягає як у пошуку та отриманні необхідної оперативної інформації, так і в безпосередньому виявленні, попередженні, розкритті злочинів, розшуку злочинців тощо. Тому існування такого, мовби неживого впливу в практиці є реальністю, але ж він також здійснюється не інакше, як шляхом відповідного впливу (запити, вимоги, припис, пропозиції тощо) відносно конкретних осіб.

Зауважимо, що вплив, про який йдеться, відбувається лише в рамках відносин між суб’єктом і об’єктом ОРД, які врегульовані законодавством і мають характер правових оперативно-розшукових правовідносин.

Зрозуміло, що в основі кожного конкретного впливового заходу лежать, окрім правових підстав, професійні пізнання суб’єктів ОРД, включаючи й ті, що знаходяться на перетині спеціальних оперативно-тактичних, криміналістичних, кримінологічних, соціологічних, соціально-психологічних, управлінських, певних природних знань тощо.

Разом з тим очевидною є й необхідність, по-перше, адекватного співвідношення психології особистості суб’єкта і об’єкта ОРД, включаючи місце і соціальну роль останнього в оточуючому соціальному середовищі, а по-друге, – врахування потенційного психологічного змісту кожного окремого заходу ОРД. Якщо стосовно першої із цих потреб вже отримана певна ясність при розгляді попередніх тем, то з’ясування другої потребує додаткового осмислення, насамперед, науково-теоретичного та прикладного характеру.

Методологічно все це обумовлює необхідність класифікації заходів ОРД за певними, психологічно доцільними, критеріями.

Слід відмітити, що недостатня визначеність природи і сутності самих заходів ОРД не дозволяє цілком коректно і безпомилково класифікувати їх, у зв’язку з чим у спеціальній літературі пропонуються самі різноманітні, підчас непослідовні та суперечливі варіанти такої класифікації. На нашу думку, окрім визначеної вище головної причини цього, авторам, що звертаються до даного питання, бракує чіткого визначення мети і коректних критеріїв відповідної класифікації.

Щодо здійснюваної нами спроби класифікації заходів ОРД, то її метою є виявлення типових психологічних вимог, які обумовлюють практичну реалізацію певних груп або окремих видів оперативно-розшукових заходів ОРД. Цій меті відповідає й обрання відповідних критеріїв класифікації.

Отже, приступаючи до безпосереднього розгляду даної проблеми, спробуємо викрити певні психологічні закономірності й вимоги, які притаманні окремим заходам ОРД, класифікувавши для цього останні, насамперед, за критеріями їхнього предметно-дійового змісту.

Виходячи зі сказаного, до першого блоку оперативно-розшукових заходів ми віднесли ті з них, що мають чітко визначений предметний характер і спрямовані на безпосереднє отримання і фіксацію фактичних даних про злочинні діяння конкретних осіб і груп, припинення та розкриття їхніх злочинів, розшук та затримання відомих злочинців. Згідно із Законом України “Про ОРД” (ч.1 п.п. 2, 4-7 ст.8) такими заходами варто визнати:

1. Проведення контрольної та оперативної закупівлі та постачання товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Звернемо увагу на те, що цей захід фактично являє декілька окремих оперативно-розшукових заходів і кожний з них має свою психологічну специфіку.

Так, контрольна закупівля полягає, головним чином, в уявному придбані оперативниками товарів, предметів, речовин з метою перевірки дотримування законодавства, регулюючого торгівлю останніми і їх обіг, а також викриття пов’язаних з ними злочинів. Звідси психологічні вимоги даного заходу спочатку зводяться до маскування його дійсного характеру та утаювання виконавцями статусу оперативних працівників, а вже потім, у залежності від результатів закупівлі, приймається рішення щодо її розголосу, або залишення в нерозголошеному стані.

Оперативна ж закупівля передбачає тільки негласні дії суб’єктів ОРД чи осіб, які співробітничають з оперативними підрозділами, під час виконання яких здійснюється перевірка оперативної інформації та отримуються дані щодо наявності або відсутності фактичних даних злочинного характеру. Негласність цих дій саме й обумовлює психологію даного заходу.

Нарешті суть контрольованого постачання полягає в оперативному контролі за переміщенням з одних рук у інші будь яких предметів злочинних дій (товари, наркотики, зброя, вибухівка, гроші, коштовності тощо), з метою їх відповідного документування та викриття винних осіб. Контроль у таких випадках здійснюється шляхом попередньо задокументованого обліку та поміток відповідних об’єктів за допомогою спеціальних хімічних, радіоактивних та інших речовин.

З точки зору психологічних вимог цей захід потребує не тільки врахування оперативними працівниками його таємного характеру, але й заздалегідь отриманої об’єктивної інформації щодо психології конкретних осіб, які чи є співвиконавцями, що представляють посередні або кінцеві ланки проходження помічених об’єктів, чи самі їх одержувачі.

2. Витребування, збір і вивчення документів та даних, що характеризують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину.

Цей захід, як і попередній, являє сукупність гласних або утаєних (зашифрованих) дій, які практично полягають або в наведенні певних довідок за рахунок використання офіційних джерел, або в отриманні з цих джерел і наступному вивченні, включаючи й попередні науково-технічні дослідження, документів, що містять у собі оперативно значущу інформацію стосовно підприємств, установ, організацій та окремих осіб.

Психологічні вимоги щодо виконання цього заходу зводяться, головним чином, до вмінь оперативних працівників зашифровувати свої дійсні інформаційні потреби, в тому числі прикривати від службових осіб ті документи (об’єкти вивчення), які представляють безпосередній оперативний інтерес, працюючи з ними, скажімо, в ряду з іншими тотожними документами тощо.

Крім того, при оперативному опрацюванні будь яких документів важливо мати на увазі, що майже в усіх випадках вони є джерелами доволі значної суто психологічної інформації (світоглядного, морально-етичного, інтелектуального, потребнісно-мотиваційного, комунікаційного, вольового, емоційного характеру), особливо якщо йдеться про персоніфіковані особисті документи, включаючи такі, що виконані безпосередньо особами, які викликають оперативний інтерес (наприклад, їхні щоденники, плани, особисті та службові листи, мемуари, записні книжки і т.ін.).

3. Проведення операцій по захопленню озброєних злочинців і припиненню злочинів. Визначаючи цю правову норму, законодавець виходив з необхідності надати право оперативним підрозділам на проведення відповідних масштабних операцій, які за своїм змістом є одночасним або послідовним здійсненням цілого ряду оперативно-розшукових заходів для досягнення відповідних завдань.

Головними психологічними вимогами здійснення таких операцій слід назвати, перш за все, врахування всіма виконавцями екстремального характеру, швидкості та непередбачливості розвитку ситуацій, ризикованості дій, особистої небезпеки тощо. Найбільш витребуваними психологічними якостями оперативників при цьому слід вважати оперативність (швидкість, активність, наступальність), витримку, винахідливість, здібності до переговорів, переконання інших осіб і т.ін.

4. Здійснення негласного виявлення та фіксації слідів тяжкого злочину, документів й інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, в тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки.

За своєю суттю цей захід являє собою оперативний огляд, тобто таємне обстеження приміщень, будівель, споруд, ділянок певної місцевості та транспортних заходів шляхом негласного проникнення до них.

Як свідчить практика, успішне проведення оперативного огляду потребує врахування наступних його психологічних вимог до оперативних працівників:

- упевненість у правомірності й етичності здійснюваного огляду;

- упевненість у достовірності інформації щодо наявності на об’єкті оперативного огляду предметів, речей, документів, що можуть бути доказами злочинних дій;

- професійно вірне моделювання образу можливих фактичних даних про злочинну діяльність окремих осіб і груп та місць їх знаходження на об’єкті оперативного огляду;

- упевненість у надійності технічних засобів фіксації зазначених даних, виявлених на об’єкті оперативного огляду;

- упевненість у реальному забезпеченні особистої безпеки під час проведення оперативного огляду.

5. Здійснення проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним.

Законодавець не випадково ввів цю окрему правову норму, бо йдеться вже не про традиційну агентурну роботу в злочинному середовищі, а про самостійний оперативно-розшуковий захід, який має спеціальне правове регулювання, включаючи визначення об’єктів, суб’єктів, підстав, порядку впровадження, осіб, які проникають у злочинні групи, гарантії правового та соціального захисту таких осіб і т.ін.

Висновки спеціального наукового дослідження свідчать про те, що даний захід передбачає реалізацію складного комплексу оперативно-розшукових заходів, засобів, способів, оперативно-тактичних прийомів і комбінацій, а тому має доволі значне загальне психологічне навантаження. Між тим, є суто видові психологічні вимоги, що обумовлюють виконання впровадження.

Це, скажімо, передбачене законодавцем обов’язкове збереження в таємниці достовірних даних щодо особистості негласного працівника, який впроваджується в злочинну групу. В теорії і практиці ОРД дотримання даної вимоги забезпечується легендою прикриття.

Взагалі легенда – щось вигадане, неймовірне, тобто вимисел відносно якогось факту, події, обставини, заздалегідь розроблений у деталях оперативним працівником. Вона покликана дезінформувати, ввести в оману певних осіб чи груп, як об’єктів оперативного інтересу, стосовно реальності і розвитку подій, пригод, що відбуваються навколо цих осіб і груп, а також дійсних виконавців оперативно-розшукових заходів, чим спонукати зазначених об’єктів до поведінки та вчинків, які відповідають задумам і планам оперативного працівника, а також зашифрувати особистість суб’єктів здійснення конкретних оперативно-розшукових заходів.

За своїм змістом легенда являє сукупність певних дій, що створюють сприятливі умови для здійснення оперативно-розшукових заходів, і в цьому смислі вона або являє головний складовий елемент оперативної комбінації (якщо така носить комплексний, багатоплановий характер), або, навпаки, її метою (за умови, що саме легенда є визначальним компонентом у досягненні результату того чи іншого заходу ОРД)[4].

Тому, з погляду на сказане, легенду варто вважати найважливішим компонентом, що забезпечує успішну реалізацію практично всіх оперативно-розшукових заходів прихованого характеру.

Стосовно впровадження, як заходу ОРД, психологічне значення легенди зводиться, насамперед, до забезпечення негласного проникнення відповідної особи в злочинну групу, закріплення в ній та виконання отриманих завдань ОРД. Але не в меншій мірі легенда призвана забезпечити безпеку самої названої особи, її родини та інших найближчих родичів, а також і прямих виконавців упровадження. Тому вона практично охоплює всі стадії проведення цього заходу, включаючи й вивід негласного працівника з групи та подальшу його реабілітацію. Зрозуміло, що кожна з окремих стадій має свій специфічний психологічний зміст.

Дослідження проблеми впровадження негласних працівників оперативних підрозділів органів внутрішніх справ у організовані злочинні групи та злочинні організації дозволило розробити організаційно-психологічну структуру легендування цього заходу. Враховуючі загальну психологічну значимість легенди, ми розглянемо більш докладно дану структуру, якою охоплюється такі основні елементи:

1. Інформаційна модель легенди. У якості її обов’язкових психологічних компонентів виділені:

- дані установочного характеру (прізвище, ім’я, по батькові, дата і місце народження, окремі життєві періоди і події і т.п.);

- відомості про фах, певний професійний, включаючи й кримінальний, досвід, спеціальні (правові, економічні, технічні, технологічні) пізнання, особисті захопленнях (хобі) і т.ін., що можуть викликати інтерес з боку об’єкта впровадження;

- відомості про вигадані чи дійсні сімейні, службові, особисті життєві події, справи, турботи, що дозволяють у потрібний момент ухилитися від прямої участі у вчиненні злочину, а також зникнути з поля зору об’єкта впровадження (наприклад, очікувана планова госпіталізація, відрядження, трудовий контракт в іншій місцевості, заздалегідь придбаний квиток для дальньої поїздки тощо).

Практичний досвід указує на необхідність дотримання ряду обов’язкових психологічних вимог до запропонованої інформаційної моделі легенди, до яких варто віднести:

а) правдоподібність охоплених легендою подій, фактів і обставин реальній щодо їх місця і часу дійсності, до якої “прив’язана” легенда, а також ідентичність рольового образу, обраного негласним працівником, його фактичним особистісним психологічним властивостям. Ця умова вимагає використання реальних відомостей щодо передбачених легендою: місць фактичного або вигаданого мешкання негласного працівника, його роботи, відбування кримінального покарання; прізвищ земляків, родичів, керівників та колег по роботі; злочинних авторитетів; посадових осіб, як “дахів”; суддів, слідчих та оперативних співробітників, що вирішували кримінальну справу; начальства виправно-трудової колонії, де відбувалося покарання, можливих актів масової непокори, що мали в ній місце; розташування міських житлових масивів, селищ, сіл, вулиць, маршрутів громадського транспорту і т.д.

Як видно, з одного боку, виникає потреба спогаду і переживання впроваджуваною особою її особистого життєвого шляху й усього, що з цим пов’язано, з іншого ж – йдеться про необхідність психологічного вживання в вигаданий образ, сформований на основі реальностей, що мали місце в житті інших осіб чи могли об’єктивно існувати в певному часі і просторі, проте таких, що не можуть бути спростовані за результатами їх перевірки.

б) природність легенди, що виражається в психологічній невимушеності поведінки негласного працівника і звичайній манері його спілкування в процесі реалізації обраної ролі;

в) перспективність легенди, тобто можливість подальшого її розвитку і коригування в залежності від зміни ситуації;

д) оптимальність легенди, що полягає в найбільш раціональних, економічних та ефективних елементах її змісту;

з) документальність легенди, що зводиться до документального її оперативного прикриття (наявність паспорта, військового квитка, службового посвідчення, посвідчення водія, свідчення про реєстрацію транспортного засобу, довідки про звільнення з місця позбавлення волі, цивільно-правових договорів, контрактів, угод, службових листів тощо).

2. Модель рольової поведінки (перевтілення), що являє собою систему передбачених легендою дій, учинків, специфічних особливостей мови (жаргону), зовнішнього вигляду (включаючи одяг і аксесуари, які підкріплюють визначений імідж особистості) і інших поведінкових позицій, що сприяють створенню і підтримці правдоподібного рольового образу негласного працівника.

Виходячи з достовірних характеристик сучасних злочинних груп, особливо організованих злочинних об’єднань, а також їхніх лідерів-керівників, вимальовуються наступні типові ролі осіб, що впроваджуються в такі формування:

- роль кваліфікованого злочинця (“злодія в законі”, “домушника”, шахрая, рекетира, ділка і т.п.) чи такої особи, яка має великі зв’язки в кримінальному середовищі або в інфраструктурі злочинності;

- роль професіонала, фахівця, завдяки чому особливі пізнання і досвід можуть бути витребуваними злочинцями (наприклад, автомеханік, що вміє перебивати номера на агрегатах автомобілів, або займається приватним авто ремонтом і здатний реалізувати викрадений автотранспорт вроздріб; водій-«дальнебійник», спроможний перевозити незаконні вантажі; біржовий, фінансово-банківський співробітник, здатний легалізувати злочинно добуті гроші, і т.п.);

- роль посадової особи або іншого державного чиновника, привабливого для суб’єктів організованої злочинності своїми широкими зв’язками в правоохоронних, економічних, політичних сферах;

- роль незаслужено скривдженого правоохоронця, здатного в зв’язку з цим піти на співробітництво зі злочинцями, бути для них «дахом» тощо;

- роль нейтральної особи, схильності, захоплення, хобі якої, наприклад, колекціонування, спорт, живопис, релігія відповідають аналогічним інтересам злочинців.

3. Організаційно-тактична модель легенди, яка полягає в системі дій і комбінацій оперативно-тактичного характеру, включаючи психологічні методи, прийоми тощо.

4. Матеріально-технічне й інше ресурсне забезпечення легенди. З погляду психології даного питання, йдеться про задоволення матеріально-технічних потреб, як інструментарію, що забезпечує організаційні, технічні й інші витратні умови розробки та реалізації легенди. При позитивному вирішенні цієї вимоги (наприклад, придбання: тимчасового житла, обладнаного ділового офісу, засобів електронного зв’язку й автотранспорту, національної та іноземної валюти, зразків чи партій товарів, зброї, вибухівки і т.п.) посилюється психологічна платформа легенди і, навпаки, при невиконанні зазначеного, –виникають відчутні професійно-психологічні труднощі.

Не можна не звернути уваги й на інші психологічні фактори, які повинні враховуватися при здійсненні впровадження. Це, скажімо, можливість розшифрування негласного працівника під час перебування його в злочинній групі, ризик ситуативного прийняття участі в здійсненні тяжкого злочину, ризик порушення тайни особистого життя окремих осіб, нанесення шкоди їхній репутації і відносинам, що охороняються законом, можливість заподіяння матеріальних чи фінансових збитків у зв’язку з виконанням завдань ОРД і т.ін.

Кожний з зазначених елементів ризику, хоча й виправдується певним чином законодавцем, але ж існує ще суто моральна, емоційна сторона питання, що може спричиняти руйнівний вплив на психіку особистості впроваджуваної особи.

Закінчуючи розгляд першого блоку заходів ОРД, ми вважаємо виправданим віднести до нього й дії щодо реалізації оперативних засобів, використання яких майже цілком підпорядковане забезпеченню виконання передбачених вище заходів ОРД, а саме:

Створення з метою конспірації підприємств, організацій, використання документів, які зашифровують особу або відомчу належність працівників, приміщень і транспортних засобів оперативних підрозділів. Головним психологічним змістом існування зазначених легендованих об’єктів є їхня реальна уставна діяльність, наприклад, юридична, охоронна, інвестиційна, кредитно-фінансова, торговельна і т.п., що потребує від оперативних працівників, окрім володіння професійними властивостями розвідників, широких знань із різних галузей підприємницької, фінансової, управлінської діяльності тощо, а також здібностей до рольового перевтілення.

Вказані вимоги в певній мірі стосуються й використання за згодою адміністрації і осіб службових приміщень, транспортних засобів та іншого майна підприємств, установ, організацій, житла, інших приміщень, транспортних засобів, майна тощо, але з урахуванням того, що ці дії є, як правило, короткочасні.

До другого блока ми віднесли заходи, які спрямовані на пошук і отримання із різних джерел будь якої інформації, що має оперативно-розшукове значення, як от (ч.1 п.п.1, 3, 9-11, 14 ст. 8 Закону “Про ОРД”):

1) опитування осіб за їх згодою, використання їхньої добровільної допомоги;

2) отримання від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформації про злочини, які готуються або вчинені;

3) перевірка в установленому порядку фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій, окремих осіб, що займаються господарською діяльністю, та прийняття участі в її проведенні;

4) відвідування житлових та інших приміщень за згодою їхніх власників або мешканців для з’ясовування обставин вчиненого або такого, що готується, злочину, а також збирання відомостей про протиправну діяльність підозрюваних осіб;

5) зняття інформації з каналів зв’язку, застосування інших технічних засобів отримання інформації;

6) здійснення контролю шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштових відправлень;

7) здійснення візуального спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кино- і відео- зйомки, оптичних і радіоприладів, інших технічних засобів.

Аналізуючи заходи даного інформаційного блоку, тут, насамперед, треба говорити про психологію задоволення інформаційно-пізнавальних потреб суб’єктів ОРД. Заходи, що охоплюються цим блоком, відносяться до дій пізнавальної спрямованості і підпорядковані отриманню достовірного знання про об’єкти оперативно-розшукової діяльності.

Слід сказати, що традиційні джерела сьогодні вже не задовольняють сучасну практику. По-перше, якісні зміни, що відбуваються в структурі та динаміці сучасної злочинності, значним чином поширюють інформаційні потреби оперативних підрозділів, оскільки виникає необхідність отримання та переробки максимально широкого спектру відомостей соціального, економічного, політичного, в тому числі гео- та етно-політичного, державно-управлінського, соціально-психологічного та іншого криміногенно значимого характеру. Зрозуміло, що це потребує наявності у суб’єктів ОРД додаткових наукових та практичних знань і з психологічної точки зору являє проблему когнітивного характеру.

По-друге, враховуючи обмежені можливості прямого отримання агентурно-оперативної інформації, важливе значення набувають опосередковані оперативні відомості, які проривається з “епіцентрів” кримінального середовища в суміжні соціальні сфери, як от: інтимні, сімейні та родинні зв’язки злочинних елементів; їх оточення в сферах проведення дозвілля, задоволення споживчих інтересів, побутового обслуговування; партнерські зв’язки в сферах підприємницької діяльності; політичні, партійні зв’язки і т.ін.

Психологічні вимоги щодо реалізації зазначених альтернативних джерел зводяться, насамперед, до порозуміння оперативними працівниками самої цієї потреби, а також до здібності їх налагоджувати оперативні зв’язки у соціальному середовищі та володіння способами і прийомами соціального спілкування.

Щодо практичної реалізації приведених вище інформаційно-пізнавальних заходів, то вони здійснюються за допомогою ряду загально визнаних способів (методів) ОРД, серед яких найбільш психологічно насиченими є:

Розвідувальне опитування. Суть цього способу полягає в проведенні оперативним працівником безпосередньої бесіди з об’єктом оперативного інтересу, під час якої оперативник отримує потрібну інформацію. При цьому опитування може бути відкритим, якщо питання особі задаються конкретні і прямі, без двоякого смислу, або ж носити негласний характер, коли дійсні інформаційні потреби приховуються за цілим рядом інших відволікаючих питань.

В психологічному плані специфіка застосування цього способу зводиться до необхідності з’ясування оперативним працівником психологічної характеристики особи, яка опитується, уявлення основних рис її характеру, темпераменту, моторики тощо, здатності оперативника до швидкого встановлення з цією особою психологічного контакту і спрямування бесіди у потрібному напрямку, володіння його знаннями стосовно невербальних сигналів і їх значення для різних націй, народів, віросповідань, а також до уміння виділити з розмови, оцінити і зафіксувати в пам’яті те головне, що визначено за мету і очікуваний результат опитування.

Оперативна установка. Цей спосіб є близьким до попереднього, але він призначений для встановлення і перевірки конкретної особи та його оточення, їх образу життя, матеріального достатку тощо, передбачає при цьому послідовне опитування оперативним працівником багатьох приватних чи офіційних осіб, використання додаткових матеріальних, документальних джерел і проводиться тільки в негласній формі.

Найбільш важливими психологічними вимогами, які пред’являються до виконання оперативної установки, є розвинута особиста винахідливість і психологічна контактність оперативного працівника, що потрібні для встановлення первинних комунікативних стосунків з незнайомими людьми; володіння ним способами перевтілення і дотримання обраної рольової поведінки; здатність його до цілеспрямованого особистого сприйняття різних сторін життєдіяльності особи, яка вивчається, і оточуючого її середовища; наявність вербальної, зорової, слухової пам’яті та здібність до утримання в ній множини дрібних фактів і обставин; володіння оперативного працівника методом включеного спостереження, біографічним методом, тобто реконструюванням життєвого світу окремих індивідів на основі вивчення особистих документів, включаючи фотоальбоми, щоденники, листування, а також методикою аналізу результатів діяльності і т.ін.

Зовнішнє спостереження. Серед багатьох способів візуального спостереження, які використовуються в ОРД, зовнішнє спостереження являє собою безпосереднє цілеспрямоване тайне сприйняття та фіксацію негласним штатним співробітником спеціального оперативного підрозділу життєдіяльності, подій і явищ стосовно конкретних осіб як об’єктів оперативного інтересу. Воно підпорядковано ясній меті та чітко визначеним завданням ОРД і здійснюється тільки в ситуаціях, що мають досить суттєве оперативно-розшукове значення. Процес такого спостереження супроводжується фіксуванням подій і фактів за допомогою оперативно-технічних засобів (фотокамера, відеокамера, апаратура для фонозапису тощо).

Найбільш важливими психологічними умовами, що сприяють успішному проведенню зовнішнього спостереження є: уміння оперативників психологічно діагностувати поведінку об’єкта спостереження на основі аналізу і оцінки фактів відвідування ним неординарних установ, підприємств тощо, несподіваних його зустрічей та форм спілкування з іншими особами, неадекватних дій, способів пересування тощо; готовність до незвичайних випадків під час спостереження, наприклад, до зникнення об’єкта з поля зору, або до відкритої вимоги останнього щодо припинення його переслідування, а також і до дійсної можливої розшифровки оперативного співробітника у випадках припинення ним тяжкого злочину.

Ці умови вимагають від оперативного працівника спостережливості, тобто уміння швидко і точно охоплювати характерні ознаки об’єкта спостереження, володіння цим працівником методами мнемоніки, які полегшують запам’ятовування інформації шляхом надання їй іншого смислу і іншої структурної організації. Це такі методи, як запам’ятовування через формування мнемонічних фраз (наприклад, всі в свій час вивчали кольори спектра за допомогою фрази: “Каждый Охотник Желает Знать, Где Сидит Фазан”); метод опорних слів (запам’ятовування певного переліку предметів і речей шляхом асоціювання їх з мисленим образом слів, вивчених за допомогою спеціального вірша, наприклад: Один – господин; Два – дрова; Три – снігурі; Чотири – в квартирі; П’ять – кровать; Шисть – жерсть; Сім – крем; Вісім – осінь; Дев’ять – примірять; Десять – повісить) й інші мнемонічні методи.

Особистий пошук (сиск), що представляє собою спосіб особистого спостереження, яке звичайно, проводиться таємно самим оперативним працівником задля виявлення і візуального фіксування процесів і явищ, суттєво значущих для виконання завдань ОРД. Психологічні вимоги цього способу майже цілком тотожні вимогам зовнішнього спостереження, за виключенням того, що при особистому пошуку ризик розшифровки оперативного працівника перед об’єктом спостереження не набуває такого суттєвого психологічного значення, як це може статися при здійсненні попереднього методу.

Окрім вище здійсненої класифікації заходів ОРД, останні можна також диференціювати з метою виявлення психологічних закономірностей їх реалізації й за іншими критеріями, як от:

За формою проведення:

1. Гласні заходи, тобто такі, при виконанні яких їх учасники повністю уявляють себе відповідними сторонами. Особливостями психологічного стану останніх є те, що оперативний співробітник, наприклад, діючі офіційно, захищений цим своїм станом, має можливість оприлюднити мету і завдання заходу, запросити за необхідністю допоміжні сили і т.ін. У свою чергу особа, яка являє об’єкт оперативно-розшукового впливу, усвідомлюючи даний вплив, розраховує на його законність та на гарантії дотримання останньої.

2. Негласні заходи, як вже відмічалося, забезпечуються системою спеціальних правових, організаційних способів і методів, залежно від чого формуються й психологічні засади виконання цих заходів.

За правовими наслідками проведення: 1) дискретні – заходи, які порушують певні особисті права і свободи громадян; 2) недискретні, тобто такі, що не порушують зазначених прав і свобод. Психологічні вимоги цих заходів проходять, головним чином, через сферу моральних, етичних, релігійних поглядів і переконань оперативного працівника, та через рівень його правового усвідомлення.

За необхідністю санкціонування: 1) заходи, що проводяться тільки з санкції суду та з повідомленням про це прокурору; 2) заходи, що не потребують позавідомчого санкціонування. Не трудно побачити, що вказані умови спроможні по-різному впливати на психологічні особливості виконання вказаних заходів ОРД.

За використанням оперативно-технічних засобів: 1) заходи з використанням та 2) заходи без використання цих засобів. Зрозуміло, що звернення до них, з одного боку, посилює впевненість оперативних працівників у успішному виконанні завдань ОРД. З іншого ж боку, – безпосереднє негласне застосування оперативно-технічних засобів супроводжується хвилюванням оперативника, острахом його розшифровки і викриття техніки тощо. Переборювання цього стану потребує набуття необхідних навичок і відповідного досвіду роботи.

ВИСНОВКИ

Таким чином, вище були розглянуті основні психологічні вимоги, закономірності та особливості щодо практичного здійснення заходів оперативно-розшукової діяльності. Цим розглядом закінчується загальне уявлення психології ОРД як відповідної системи предметної діяльності.

Зрозуміло, що викладене в розглянутій темі далеко не вичерпує всіх психологічних чинників, організаційних і тактичних компонентів та нюансів, які обумовлюють психологію заходів ОРД, виходячи з чого ми вважаємо, що останнє слово за відповідною практикою.

[1]Див.: Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник для вузов. Под ред. В.Б. Рушайло. Изд. 2-е, испр. и доп.,– СПб.: Изд-во «Лань». 2000. – С.319.

[2]Див.: Сервецький І.В., Шапочка С.В. Теоретичні проблеми класифікації оперативно-розшукових заходів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. №3. – С. 111.

[3] Див. докладніше: Долженков О.Ф. Інфраструктура організованої економічної злочинності. - Одеса НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002.

[4]Див.: Вандышев А.С., Дидоренко Э.А., Польской Н.Н., Самойлов В.Г. Оперативная комбинация. К., РИО МВД УССР, 1975 й ін.

Дата добавления: 2014-01-07