Дослідження функцій ЦНС

Клінічні методи дослідження.

Анамнез. З’ясовують, які захворювання і травми нервової системи були у спортсмена (неврити, невралгія, радикуліти, струси мозку, випадки перетренованості). Скарги на дратівливість, поганий сон, неврівноваженість настрою, зниження працездатності, розсіювання уваги. Слід вияснити, чи немає больових відчуттів по ходу периферичних нервів, розладу чутливості або втрати чутливості, м’язової слабості. Чи бувають судомні напади, втрати свідомості.

Визначають основні властивості ЦНС: сила нервових процесів: характеризується сміливістю, наполегливістю, активністю, цілеспрямованістю, здатністю швидко мобілізуватись;

врівноваженість нервових процесів: характеризується стійкістю настрою, умінням стримуватись;

рухливість нервових процесів: характеризується швидкістю переходу від одного виду діяльності до іншого, швидко пристосовуватися до зміни умов, швидко оволодівати новими прийомами, швидкість засипання і глибина сну.

1. Дослідження координаційної функції. В здійсненні координації рухів приймають участь лобні долі великих півкуль головного мозку, середній мозок, таламус, мозочок, вестибулярний апарат, спинний мозок, руховий аналізатор та провідні шляхи. При регулярних тренуваннях координаційна функція удосконалюється. По розладах координації можна робити висновки про ступінь втоми, перевтоми, перетренованості, а також наслідків черепно-мозкових травм.

Визначаються такі показники:

а) статична координація – оцінюється за допомогою проби Ромберга:

- проста – стопи разом, витягнуті прямі руки, очі закриті;

- складна – стоячи на одній нозі, руки витягнуті, очі закриті. Якщо стійкість спостерігається більше 15 с і немає тремтіння, оцінюється як добре.

б) динамічна координація: оцінюється за допомогою пальценосової проби:

- при закритих очах вказівним пальцем торкнутися кінчика носа. Промахування чи тремтіння кисті свідчать про порушення динамічної координації. Може свідчити про перенесену черепно-мозкову травму.

Стабілографія – це метод визначення стійкості тіла в нормальних умовах та ускладнених позах.

Треморографія – визначення тремтіння тіла та окремих його частин.

2. Дослідження периферичної нервової системи. Здійснює зв’язок між ЦНС та опорно-руховим апаратом і внутрішніми органами. Складається з 12 пар черепно-мозкових нервів та 31 пари спинномозкових нервів. Обстеження дає можливість визначити чи немає наслідків черепно-мозкових травм, травм або запалень цих нервів.

а) дослідження функцій черепно-мозкових нервів: окоруховий нерв перевіряють таким чином, обстежуваний не рухаючи головою повинен подивитись вгору, вниз, вправо, вліво, а потім, на палець, який поступово наближується до його носу. Розлад сполучених рухів очних яблук свідчить про ураження окорухового нерва. Звертають увагу також на форму і розмір зіниць, їх реакцію на світло, положення очних яблук та їх симетричність.

б) перевіряють функції лицевого нерва за допомогою ряду тестів: піднімання та нахмурювання брів, відкривання та закривання очей, надування щік, оскалювання зубів, вимова звуків, складів.

в) оцінка рефлекторних реакцій: досліджують рефлекси двоголового та триголового м’язів, колінний та ахіловий рефлекси (ударом молоточка по сухожиллях), шкірний, черевний і підошвенний (штрихуванням). Враховуються наявність рефлексів, симетричність і ступінь живості (-) – відсутність, (+) – низькі, (++) середньої живості; (+++) – високі. При нормальному стані нервова система – середньої ступені живості.

3. Дослідження сенсорних систем, аналізатори забезпечують механізми адаптації організму до зовнішніх та внутрішніх подразників:

а) зоровий аналізатор: визначають гостроту та поле зору, акомодацію, конвергенцію, стан очного дна, окорухові та зіничні рефлекси, а також електричну чутливість ока.

б) слуховий аналізатор: досліджується гострота слуху мовою, камертонами та аудіометрією. Визначається шепітна мова на відстані 5-6 м., при повній тиші до 20 м.

в) вестибулярний аналізатор: досліджується з допомогою координаційних та обертальних проб: проба Яроцького – обертальні рухи головою в одну сторону з швидкістю 2 оберти за 1 с. визначається час, за який зберігається рівновага. У нетренованих до 30 с., у спортсменів – до 90 с і більше; проба Воячека – виконується в кріслі Барані, обертаються з закритими очима і нахиленою головою з швидкістю 5 обертів за 10 с. на 5-тій с пауза, піднімає голову і відкриває очі. Реакція визначається по ступені нахилу тулуба та вегетативних симптомах.

г) шкірний аналізатор: досліджується больова, температурна, тактильна чутливість на симетричних ділянках тіла.

д) дослідження рухового аналізатора. Забезпечує для організму інформацію про зміну положення кінцівок і всього тіла в просторі. Досліджується шляхом визначення ступеня сприйняття пропріоцептивних подразників, які поступають з рецепторів, розташованих в м’язах, сухожилках та окісті. Використовують такі тести: визначення точності відтворення заданих рухів, оцінка з закритими очима зусиль, які прикладаються до динамометра (похибка на 10-20% допустима).

4. Дослідження вегетативної нервової системи. Здійснює регуляцію діяльності всіх вісцеральних систем організму, гомеостазу, виконує адаптаційну трофічну функцію. Складається з двох відділів: симпатичного і парасимпатичного, які діють антагоністично і в нормі знаходяться в рівновазі. У процесі тренувань в стані спокою у спортсменів починає переважати парасимпатична іннервація, яка забезпечує економізацію діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем, але під час виконання навантаження переважає тонус симпатичного відділу, що сприяє кращій адаптації до навантаження. В стані перетренованості відмічається порушення оптимально співвідношення функцій симпатичного і парасимпатичного відділів і частіше переважає тонус симпатичного відділу. Для оцінки функціонального стану застосовується ряд методів:

- визначення шкірно-судинної реакції (дермографізм). Для цього в ділянці спини по шкірі проводять гострим предметом, якщо слід стає яскраво червоним це свідчить про підвищену збудливість парасимпатичного відділу нервової системи, якщо слід білий – підвищена чутливість симпатичного відділу і рожевий – свідчить про врівноважений тонус симпатичного і парасимпатичного відділу;

- серцево-судинні функціональні проби. До них відноситься клиностатична і ортостатична проби та окосерцева проба Ашнера.

Клиностатична проба полягає в реєстрації зміни пульсу при переході з вертикального положення в горизонтальне. В нормі пульс сповільнюється на 6-12 уд/хв. При підвищеному тонусі симпатичного відділу сповільнення пульсу не спостерігається.

Ортостатична проба полягає в реєстрації зміни пульсу і артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне в кінці 1-ої хвилини. В нормі почащення пульсу не перевищує 16 уд/хв., а підвищення на 5-11 мм.рт.ст. Збільшення пульсу більше 22 уд/хв. свідчить про підвищення тонусу симпатичного відділу нервової системи.

Проба Ашнера: у обстежуваного підраховується пульс в положенні лежачи з закритими очима, пальцями обережно натискають на бокові поверхні очних яблук. Через 10 с знову підраховують пульс. В нормі він сповільнюється на 4-10 уд/хв. При підвищенні тонусу парасимпатичного відділу пульс сповільнюється більше ніж на 10 уд/хв.. При підвищенні тонусу симпатичного відділу пульс не змінюється або почащується.

Дата добавления: 2014-01-07