Методичні прийоми роботи над драматичним твором у школі

В останні роки застосовуються у школі такі види роботи, які спрямовують на образне розв’язання поставленного завдання.

1. Інсценування уривка дітьми (групою) під керівництвом учителя, когось із учнів. Це своєрідне унаочнення. Після чого обов’язково проводиться обговорення:

- Чи таким вони уявляли героя?

- Наскільки вдало передано внутрішню суть образу?

- Які риси вдачі яскраво передано?

- Щоб ви зробили, зіграли інакше?

2. Режисерування важливих або складних для розуміння учнями частин (яв, картин, епізодів).

Робота може проходити колективно або індивідуально. На основі авторських ремарок та власних уявлень учні описують вигляд сцени, зовнішність артистів-виконавців, їх манеру тримати себе, взаємини, настрої, інтонації, з якими вони вимовляють свої репліки, виголошують монологи, міміку, жести тощо…

Драматичні характери творяться за допомогою майже всіх тих же прийомів, що й епічні. (опис зовнішності, відтворення вчинків і поведінки, мовлення, відзиви інших персонажів – опосередкована характеристика; реакція на різні події, явища)… Проте майже зовсім виключена пряма (авторська) характеристика; вдача персонажів розкривається в дії і через висловлювання; певну роль відіграє самохарактеристика (монологи), тобто повідомлення героя про свою вдачу, смаки, уподобання, прагнення тощо.

3. Ставити учнів у позицію автора.

Запитання можуть бути такі:

- Яким ви уявляєте свого героя? Прокоментуйте, зачитайте цитати.

- Ваша улюблена роль? Чому?

- Розкажіть біографію героя. До чого він прагне і що хоче сказати автор образом?

- Які особливості мовлення героя, як у ньому відображено характер?

Завдання можна оформити по-іншому:

- Уявіть собі, що вам потрібно зіграти … роль. Яким би, на ваш погляд, постав би цей герой в якомусь … акті твору?

- Схарактеризуйте його внутрішній і зовнішній стан. Доведіть, спираючись на текст.

- Який вираз обличчя? Який голос, хода?

4. Вивчаючи драматичні твори у школі, можна демонструвати фрагменти театральних вистав, кінофільмів, які поставлені на основі спектаклів. П’єса жива на сцені. Саме завдяки спектаклю образ набуває яскравого вираження.

При цьому діти повинні розуміти, що спектакль – це погляд режисера-постановника, акторів. У центрі твір. Не бажано кіно чи спектакль дивитися перед читанням твору. Біймося взаємозаміни.

5. Демонстрація художніх ілюстрацій до п’єс, фотографій окремих сцен вистави чи артистів у ролях. Після прочитання. Обов’язково потрібен коментар (це можуть бути спогади режисера чи самих акторів, спогади рідних і близьких про пошуки образу).

За ілюстрацією чи фотографією необхідно провести роботу. Це може бути уважний перегляд, ідентифікація, бесіда за такими, наприклад, запитаннями:

- Хто зображений на ілюстрації чи фотографії?

- Який епізод твору осмислений художником (фотографом)?

- Чи таким ви уявляли героя?

- Які риси характеру передав художник і за допомогою чого?

- Як виражається ідея твору?

6. Перед переглядом спектаклю доцільно провести настановчу бесіду, в якій порадити простежити за грою виконавців головних ролей і з’ясувати, наскільки переконливо відтворені у грі артистів провідні риси характерів героїв, відтворено їх образ, що від себе вніс виконавець, чи вдало і доцільно це зроблено?

Після перегляду необхідно знову ж таки відповісти на випереджувальні завдання і запитання, з’ясувати враження школярів від перегляду. Запитання можуть бути сформульовані так:

- Які сцени найбільш схвилювали і чому?

- Що нового в уявлення про місце і час подій внесли декорації?

Де взяти спектакль чи кіно у відеозаписі? Т.Бабійчук (викладач Бердичівського педучилища) створює сама відео фрагменти разом зі своїми вихованцями, вона художній керівник театру «Берегиня». Обирається найбільш гострий чи промовистий епізод, прилаштовується до драматичного твору, тобто пишеться сценарій, разом із учнями ставиться п’єса і записується на відеоплівку, цей матеріал зберігається у кабінеті української літератур і широко використовується на уроках.

У наш час широко застосовуються і логічні схеми, таблиці, зорові, які носять різний характер, різні за змістом тощо.

Наприклад, продемонструвати характер конфлікту у п’єсі «Наталка Полтавка» І.П.Котляревського можна так:

Соціальний Побутовий

Возний

(сільська верхівка)

Наталка

(збідніла козачка)

Петро

(наймит)

Варто порівняти твір української літератури із світовим. Для цього треба знайти те, що їх може поєднувати: спільність тем, ідей, образів, проблем, жанрів, композицій тощо.

На заключному, підсумкові етапі вивчення драматичного твору необхідно з’ясувати місце п’єси у доробку автора чи в літературному процесі.

Дата добавления: 2014-01-07