Слобожанщина

Масове заселення Слобідського краю проходило у середині XVII ст. В другій половині XVII ст. царський уряд сформував слобідські козацькі полки (див. схему №). Острозький (1652 – 1658), Сумський (1652 – 1658), Охтирський (1655 – 1658), Харківський (1659 – 1660) і Балаклейський(1659 – 1660). Останній проіснував лише сім років. У 1667 р. його приєднали до Харківського полку. В свою чергу із Харківського у 1685 р. відділився Ізюмський полк. Таким чином, на кінець XVII ст. Слобожанщина поділялась на 5 козацьких полків, що становили військові та адміністративно-територіальні одиниці. З утворенням слобідських козацьких полків у регіоні виникли полкові канцелярії, до компетенції яких входили військові, адміністративно-господарські, фінансові, судові справи на території полку. Вони підпорядкувалися білгородському воєводі, а через нього – Москві.

З 1706 р. на Слобожанщині скасовується воєводське управління і запроваджується єдиноначальна влада полковників. Але на цій території також проходив поступовий вплив до обмеження місцевого самоврядування козацької старшини. 17 лютого 1723 р. був оголошений царський указ про обов’язкове призначення полковниками слобідських козацьких полків росіян. Указом від 23 грудня 1732 р. слобідські полковники та старшина були значно обмежені у військовому керівництві полками.

Російський уряд і надалі обмежував існуючі форми військового та адміністративно-територіального устрою Слобожанщини. У 1765 р. Катерина ІІ ліквідувало слобідське козацтво, водночас на території слобідських полків було утворено Слобідську-Українську губернію із центром у Харкові. Життя Слобідського края проаналізовано у роботі Д. І. Багалія «Історія Слобідської України».

На зламі XVIII – XIX ст. в Україні відбуваються великі політичні зміни, спричинені насамперед новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі.

Після першого поділу Польщі (1772) до складу Австрійської імперії були включені Галичина, частина Волині й Поділля. У 1783 р. після чергової війни з Туреччиною Росія приєднала до себе Крим і північно-чорноморські степи. В 1775 р. до Австрії приєднано Буковину, яка досі була частиною Османської імперії. Після другого поділу Польщі (1793) до Російської імперії відійшла Правобережна Україна (Київщина, Волинь, Поділля), а після третього поділу (1795) – Берестейщина.

Отже, завдяки введеним на українських землях новаціям, Україна повністю втратила залишки своєї державності і перетворилася на звичайні внутрішні провінції Російської та Австро-Угорської імперій.

Висновки до лекції:

· Події кінця XVII ст. – початку XVIII ст. спочатку приводять Україну до зміцнення гетьманської влади, але після переходу І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII починається ще більший вплив на українську територію з боку Росії.

· У 70 – 80-х рр. XVIII ст. в результаті політики царського уряду, спрямованої на скасування, на Україні було остаточно ліквідовані гетьманство (1764), Слобожанщина (1765), Запорізька Січ (1775). Вся повнота влади зосередилась в руках другої Малоросійської колегії (1764 – 1786).

· У 90-х р. XVIII ст. до складу Російської держави ввійшли Правобережна Україна. Західноукраїнські ж землі залишалися під владою інших країн.

· Антифеодальний визвольний рух народних мас України у XVIII ст. мав великий вплив на соціальні і суспільно-політичні процеси своєї доби, залишив глибокий слід в історичній пам’яті народу.

· Друга половина XVII – XVIII ст. були надзвичайно важливим етапом у розвитку української культури. У цей період, як і в попередні, український народ зробив неповторний внесок до освітової культурної скарбниці. Особливо це було зв’язано із розвитком земель Лівобережної України, де розвивається освіта, друкарство, висот досягає філософська думка, в першу чергу творчість Г. Сковороди (1722 – 1794), історичні та інші знання. Виникає театр, у живопису, скульптурі, в графіці спостерігається перехід від середньовічних канонів до національних форм.

Література

1. Андрусяк М. «Гетьман І. Мазепа як культурний діяч»- к, 1991 р.

2. Універсали І. Мазепи 1687-1709рр – к, 2002.

3. Павленко С. «І. Мазепа» к, 2003.

4. Ступак Ф. «Доброчинна діяльність гетьмана І. Мазепи»\\Укр. Історичний журнал – 2005 - №1 – с. 138-148.

5. Кресін О. «Пакти й конституції законів і вольностей Запорізького війська» – 1710 р.//Укр. істор. журнал – 2005 - №2 – с. 192-203.

Дата добавления: 2014-01-07