Знайомство екскурсовода з групою

Дотримання техніки проведення екскурсій

Успіх екскурсії залежить від її" організації, яка покладається на екскурсовода, і повинна відповідати вимогам техніки проведення екскурсії. Такі вимоги стосуються:

— знайомства екскурсовода з групою;

—виходу і повернення екскурсантів у транспортний засіб під час екскурсії;

— організації руху екскурсантів;
—розташування групи біля об'єкта;

—розташування екскурсовода під час показу об'єкта;

—техніки роботи екскурсовода в транспортному засобі під час проведення

екскурсії: місце розташування у транспортному засобі, техніка розповіді,

використання мікрофона; —техніки використання «портфеля екскурсовода» і особливих методичних

прийомів;

— використання пауз в екскурсії;

—дотримання часу, відведеного на розкриття окремих підтем і на екскурсію в

цілому; —роботи з питаннями.

Знайомство з групою розпочинається з привітання. Після цього екскурсовод називає своє прізвище, ім'я та по батькові, екскурсійний виклад, який він представляє. У випадку автобусної екскурсії учасників знайомлять з водієм. Важливо, щоб від самого початку екскурсовод підпорядкував свої дії встановленим правилам спілкування з групою. Він починає говорити не одразу, а секунд 10-20 витримує паузу. Під час такої паузи відбувається візуальне знайомство, від якого багато в чому залежить подальший контакт екскурсовода з групою. Екскурсанти поступово припиняють розмови, їхня увага переключається на екскурсовода. У випадку автобусної екскурсії в цей час учасники зручніше влаштовуються на своїх місцях. Така пауза дозволяє екскурсантам спробувати уявити, на що здатен екскурсовод, що цікавого їм розповідатиме. В той же час екскурсовод розмірковує про те, як зацікавити цих людей, як зосередити їхню увагу на темі. При правильній організації екскурсійної роботи підготовка до проведення екскурсії з конкретною групою розпочинається завчасно. Цей етап підготовки здійснюється завдяки діяльності організаторів екскурсії або турагентів. Тема екскурсії, її сюжет мають бути відомими учасникам завчасно. Бажано, щоб рекламна діяльність, продаж І екскурсійної путівки були відділені від самої екскурсії одним-двома І днями. Це суттєво і важливо, адже в цей проміжок часу відбувається 1 психологічна установка екскурсанта. Він вдумується, налаштовується і на екскурсію, вживається в її сюжет.

Налаштовуючись на знайомство з групою екскурсовод повинен 1 чітко усвідомлювати, що вступне слово однієї й тієї екскурсії відрізняється в залежності від складу групи (наприклад, місцеве населення і приїжджі туристи, дорослі й діти). Отже, знайомство з групою та вступ до екскурсії загалом повинні орієнтуватися на конкретну установку екскурсантів, встановлення контакту з ними. Контакт екскурсовода з групою встановлюється і підтримується і коректними діями екскурсовода протягом всієї екскурсії. Нерідко І потрібно зняти напругу екскурсантів, яка може виникнути за обставин, незалежних від екскурсовода (не

прибув вчасно автобус, необхідна зміна маршруту, погана погода). У таких

випадках допоможуть доцільні жарти, доброзичливий тон, уважне ставлення.

Вихід і повернення екскурсантів у транспортний засіб під час транспортних

екскурсій (автобусні та ін.). Екскурсовод повинен завчасно підготувати всіх до

виходу. Якщо цього не зробити, значна частина людей може залишитися в автобусі,

не виходячи для споглядання пам'ятника до місця його розташування. А за таких

умов знайомства з об'єктом.

Для ефективного і якісного проведення екскурсії рекомендується [ вказати кількість

зупинок з виходом з автобуса, пояснюючи значення таких виходів, зацікавити

екзотичністю, незвичайністю об'єкта.

На зупинці, де передбачено вихід групи, екскурсовод першим виходить з автобуса.

Якщо об'єкт віддалений, то рух до нього починається не одразу. Екскурсовод дає

можливість екскурсантам вийти з автобуса, а потім визначає напрям руху до об'єкта

показу.

У тих випадках, коли в екскурсії передбачені інші зупинки (санітарні, для

придбання сувенірів тощо) екскурсовод повідомляє точний час (годину і хвилини)

від'їзду автобуса. Необхідно вимагати від екскурсантів дотримання регламенту

проведення екскурсії, що впливає на графік руху за маршрутом. Також, екскурсовод

повинен повідомити всіх екскурсантів про те, що відбуваються певні зміни

(скорочення, збільшення) часу стоянки. Особливо це стосується заміських

екскурсій, які мають заплановані стоянки, наприклад, на обід, прогулянку тощо.

При поверненні групи до автобуса, після закінчення огляду об'єкта або стоянки,

екскурсовод стоїть справа від входу до транспортного засобу і перераховує

екскурсантів, які входять до салону. Це треба робити непомітно. Переконавшись, що

всі учасники екскурсії зібралися, він заходить до автобуса останнім, даючи

зрозуміти водієві, що посадку закінчено.

Слід уникати перераховування екскурсантів, які вже зайняли свої місця в автобусі.

Адже це викликає зайву нервозність, іноді комічні ситуації, що може зашкодити

ходу екскурсії.

Екскурсовод повинен оптимально організувати і керувати рухом екскурсантів від

автобуса до об'єкта, від об'єкта до автобуса та між об'єктами. Місце екскурсовода —

в центрі групи, декілька осіб йде попереду, декілька поряд, інші — позаду. Важливо,

щоб група не розтягувалася, а відстань між її головною частиною і тими, хто йде

останніми, не перевищувала 5-7 метрів.

На екскурсовода покладається завдання дотримуватися того, щоб при пересуванні групи на маршруті не порушувалася цілісність екскурсійного заходу. При розтягнутості групи не всі зможуть почути розповідь екскурсовода, його пояснення і логічні переходи, які оголошуються під час руху.

Темп руху групи залежить від складу групи (діти, молодь, особи середнього віку, люди похилого віку), від рельєфу місцевості (підйом вгору, спуск), стану дороги, подолання природних або штучних перешкод (ремонтні роботи), небезпечних зон (на виробництві).

Під час пішохідної екскурсії рекомендується повільний, неспішний темп руху, оскільки об'єкти показу часто розташовані близько чи один біля одного. Під час автобусної екскурсії, після виходу більшості екскурсантів з транспортного засобу, екскурсовод, не поспішаючи, але не дуже повільно, очоливши групу, вирушає до об'єкта.

Також екскурсовод має організувати рух екскурсантів і під час їхньої самостійної роботи на маршруті: обхід довкола об'єкта, читання написів, вхід до об'єкта, визначення своєрідних рис архітектури Тощо. Запрошуючи піднятися на пагорб, щоб визначити його висоту, піднімаючись на дзвіницю, щоб переконатися у

надзвичайно крутому сходженні східців, спускаючись до рову фортеці, щоб визначити його глибину, екскурсовод націлює учасників екскурсії на додаткову інформацію, нові враження, можливості по-новому відчути неповторні риси об'єктів та особливості подій, яким присвячено екскурсію. Будь-який рух під час екскурсії необхідно узгоджувати з вимогами безпеки екскурсантів.

Варіанти розташування групи біля об'єкта окреслюються під час розробки екскурсії. Безпосередньо на маршруті екскурсовод керується відповідними рекомендаціями в залежності від того чи місце, яке визначене технологічною картою, зайняте іншою групою або чи не заважає сонячне проміння споглядати об'єкт. Бажано, щоб в жарку пору року екскурсовод обирав затінене місце, а на випадок дощу чи іншої негоди — варіант розташування групи під накриттям.

Крім того, екскурсовод повинен дотримуватися рекомендацій технологічної карти, якщо безпосередньо методика вимагає, щоб для огляду об'єкта було використано декілька точок: дальня, якщо об'єкт показується в контексті навколишнього середовища або інших об'єктів; ближня, якщо аналізуються окремі деталі будинку, місцевості, природного об'єкта.

Якісне виконання роботи екскурсовода вимагає, щоб він уважно вивчив методичні та організаційні вказівки і до виходу з групою на маршрут уточнив питання щодо розташування групи для огляду об'єктів. Крім того, слід передбачити безпеку екскурсантів при спогляданні об'єктів.

Ефективне використання методичних прийомів показу забезпечується дотриманням екскурсоводом техніки особистого розташування при показі об'єкта. Проведення показу об'єктів, які сприймаються візуально, вимагає, щоб вони знаходилися перед очима екскурсовода, адже він аналізує їх на основі власних зорових вражень. Рекомендується дотримуватися напівповерненої позиції, щоб не перекривати огляд екскурсантам.

Техніка роботи під час проведення екскурсії з використанням транспортного засобу насамперед вимагає оптимального вибору робочого місця екскурсовода. Екскурсовод в автобусі (чи іншому транспортному засобі) повинен займати таке місце, звідки він добре бачить ті і об'єкти, про які йде мова під час екскурсії. При цьому бажано, щоб екскурсанти також перебували в полі зору екскурсовода.

Для автобусних екскурсій, як правило, це спеціально відведене сидіння поряд з водієм. Слід пам'ятати, особливо при проведенні заміських екскурсій, що місце за водієм призначене для іншого водія. Крім того, якщо екскурсовод розташовується на такому місці, він сидить спиною до екскурсантів, що не дозволяє йому відстежувати ситуацію в групі, стан уваги аудиторії тощо.

Обов'язковою є вимога дотримання правил безпеки, які забороняють як екскурсоводу, так і екскурсантам, стояти, або пересуватися по салону під час руху.

Розповідь під час руху автобуса ведеться екскурсоводом через мікрофон. Якщо

обладнання не функціонує або мікрофон взагалі відсутній, вести розповідь під час

руху фактично немає сенсу. В такому разі матеріали про найближчу ділянку

маршруту екскурсовод подає до початку руху, а під час руху тільки повідомляє назви

об'єктів або місцевості. При наявності важливих об'єктів або населених пунктів

необхідно зупинити автобус, виключити двигун і тільки після цього давати

пояснення. Звичайно, що такі дії екскурсовод повинен завчасно узгодити з водієм.

Техніка використання «портфеля екскурсовода»- дає змогу організувати ефективне

дотримання методики і методичних прийомів показу, а також забезпечити

оптимальне співвідношення показу і розповіді в екскурсії.

Нагадаємо, що найбільш широкого використання набув ілюстративний прийом, який, наприклад, супроводжує показом фотографій, малюнків рослин і тварин розповідь про флору і фауну даної місцевості. Ефективним вважають і прийом коментування, використання якого починається з показу експоната, після

чого відбувається розповідь. Наприклад, при показі палацу демонструється фотографія його внутрішнього оздоблення з подальшим коментарем екскурсовода. Використовується і прийом контрасту коли об'єкт демонструється для того, щоб переконати екскурсантів у тому, наскільки змінилася певна місцевість. Прийом ґрунтується на порівнянні інформації, яка сприймається візуально.

Послідовність демонстрації наочних матеріалів визначається порядковим номером, який має кожний експонат «портфеля екскурсовода». При цьому наочний посібник може бути показаний екскурсоводом з його робочого місця або переданий в руки екскурсантам для більш детального ознайомлення.

У випадку використання особливих прийомів робота екскурсовода технологічно будується у відповідності з їх специфікою. Так, у випадку застосування в екскурсії елементів ритуалу, екскурсоводу необхідно знати і повідомити учасників екскурсії про порядок покладання квітів, проходу екскурсантів в місцях розташування братських поховань, участі в почесному караулі, церемонії хвилини мовчання, правила поведінки в таких місцях і під час таких подій. Особливо важливо, щоб екскурсовод підкреслив значення дотримання ритуалів Ви відвідуванні історичних місць.

У разі застосування технічних засобів екскурсовод має переконатися в їхній справності, наявності і впорядкованості відповідних записів або ілюстративних матеріалів. Зрозуміло, що екскурсовод повинен вміти користуватися відповідною апаратурою. Крім того, на нього покладається завдання впевнитися, що технічні засоби забезпечують можливість кожного побачити і почути екскурсійний матеріал.

Дійсно, робота екскурсовода полягає не в тому, щоб весь час говорити. Між окремими частинами розповіді, екскурсійними довідками в дорозі, логічним переходом і розповіддю про об'єкт і події з ним пов'язані, мають бути невеличкі перерви.

Паузи в роботі екскурсовода дозволяють виконати такі завдання:

1. Змістовне — паузи призначаються для обмірковування екскурсан­тами того, що вони почули і побачили, а також для закріплення
фактичного матеріалу в пам'яті і формулювання власних виснов­ків. Важливо, щоб біля кожного об'єкта екскурсанти мали Віль­
ний від показу і розповіді час для самостійного огляду, підготовки
до сприйняття того, що буде показано і повідомлено на наступній

зупинці.

2. Організаційне — під час пауз надається можливість для відпочинку
екскурсантів. Така пауза не несе будь-якого змістовного наванта­ження.

Паузи в заміських екскурсіях поєднуються з відпочинком екскурсовода, який у відповідності з існуючою практикою повинен становити 15 хвилин після кожної академічної години роботи (45 хв.). Такий час може бути підсумований і використаний екскурсоводом для відпочинку в кінці екскурсії, коли група прямує до кінцевого пункту маршруту. Крім того, під час екскурсій роблять паузи, коли екскурсанти можуть придбати сувеніри або друковану продукцію.

Не слід забувати і про санітарні зупинки. У будь-кому випадку екскурсовод

повинен подбати про те, щоб така організаційна пауза здійснювалася у

відповідному місці і мала чітко визначену тривалість у процесі екскурсії.

Дотримання відведеного часу екскурсії. Технологічна карта екскурсії містить

докладну інформацію про час, відведений на розкриття І кожної підтеми. Тут все

передбачено: показ об'єктів, розповідь екскурсовода, рух за маршрутом до

наступного об'єкта і рух групи довкола І об'єктів, які споглядаються. Вміння

вкластися у відведений час набувається з досвідом. Для цього потрібна практика, в тому числі проведення пробних екскурсій, тренування з годинником як в «удаваних» обставинах, так і безпосередньо біля конкретних об'єктів. Допоміжну роль відіграє хронометраж витрат часу на окремі частини екскурсії. Іноді виникають ситуації, коли час екскурсії скорочується не з вини екскурсовода, і екскурсія розпочинається із запізненням. У таких випадках екскурсовод має лише один вихід — скорочувати час, відведений на розкриття теми. Це необхідно робити, ґрунтуючись на тому, що в змісті екскурсії потрібно зберегти головне, завчасно обміркувавши які окремі другорядні елементи можна не повідомляти.

Техніка роботи з питаннями в екскурсії ґрунтується на загальноприйнятій практиці класифікації питань. Вони умовно поділяються на чотири групи:

1) питання екскурсовода, на які дають відповідь екскурсанти;

2) питання, поставлені в розповіді, на які відповідає екскурсовод;

3) риторичні питання, які ставлять для активізації уваги екскурсантів;

4) питання, які ставлять учасники екскурсії.

Перші три групи питань, пов’язані з методикою проведення екскурсій і лише четверта
група питань стосується техніки проведення екскурсії. Зміст цих питань може бути
різний і стосуватися певних

об'єктів, життя видатних осіб, або певних подій. Іноді можуть бути питання, які не мають
відношення до теми екскурсії. Головне правило роботи з такими питаннями — не слід
переривати розповідь і давати

відповідь негайно. Також не слід відповідати на запитання одразу після завершення
викладу конкретної підтеми. Адже не всіх у групі турбують ті самі питання. Слід
враховувати, що це відволікає аудиторію від сприйняття змісту теми. Екскурсовод повинен відповідати на питання в кінці екскурсії. Про такий порядок екскурсовод повинен повідомити екскурсантів ще на її початку.

Дотримання техніки проведення екскурсій важко переоцінити. Ані захоплююча розповідь про об'єкти, ані методичні прийоми показу пам'яток не дадуть необхідного ефекту, якщо не будуть ретельно обмірковані всі аспекти проведення екскурсії і не створені умови для споглядання об'єктів.

Власне, в цьому й полягає особливий вид професійної майстерності, побудований на активному використанні і вмілому поєднанні показу і розповіді; участі в процесі взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; застосуванні методичних прийомів проведення екскурсії; володіння специфічними навичками і вмінням, правильної організації і здійснення екскурсійного [вслуговування, що є основою професії екскурсовода.

Дата добавления: 2014-01-07