Структура права інтелектуальної власності

Структура права інтелектуальної власності — це систематизована сукупність його елементів (правових норм, інститутів), розташованих у послідовності та ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою відповідної галузі (підгалузі).

Від структури права інтелектуальної власності як підгалузі слід відрізняти структуру навчальної дисципліни «Право інтелектуальної власності», яка є однією з дисциплін юридичного циклу, обов’язковою для вивчення студентами-юристами.

Структура (система) навчальної дисципліни «Право інтелектуальної власності» містить:

1. Загальні положення про право інтелектуальної власності (сукупність відомостей про поняття інтелектуальної власності, поняття права інтелектуальної власності, його співвідношення з поняттям цивільного права, предмет, метод, принципи, структуру права інтелектуальної власності тощо).

2. Загальні положення про правовідносини інтелектуальної власності (їхнє поняття, види, елементи, підстави виникнення).

3. Вчення про авторське право і суміжні права.

4. Вчення про право промислової власності.

5. Вчення про право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг.

6. Вчення про право на нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності.

7. Загальні положення про здійснення та захист прав інтелектуальної власності.

8. Вчення про зобов’язання і договори (поняття і види, виникнення і припинення, забезпечення належного виконання) у сфері інтелектуальної власності.

Усі види прав на об’єкти інтелектуальної власності можна поділити на такі великі групи:

1. Авторське право і суміжні права.

2. Право промислової власності.

3. Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу та продукції, що ними виробляється.

4. Право на нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності.

Авторське право опосередковує літературно-мистецьку діяльність, тобто діяльність зі створення і використання творів літератури, науки і мистецтва.

Інститут суміжних прав регулює нерозривно пов’язані з авторським правом і похідні від нього права, що стосуються творчої діяльності авторів, які створюють твори, що можуть бути виконані, записані, включені в передачу ефірного чи кабельного мовлення [4].

Право промислової власності опосередковує науково-технічну діяльність, яка охоплює науково-дослідну діяльність у тій частині, в якій вона стосується техніки та технологій. У це поняття також включаються проектно-конструкторські та проектно-технологічні роботи, винахідницька діяльність та інші витворчої діяльності, спрямовані на створення промислових зразків, топографій інтегральних мікросхем тощо. Його можна поділити на патентне право та право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг.

Патентне право регулює відносини, що виникають у процесі створення і використання винаходів, корисних моделей і промислових зразків. Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обігу товарів і послуг не належить ні до авторського, ні до патентного права, хоча може містити окремі ознаки першого і другого.

Особливістю цих прав є саме проміжне становище і те, що вони не завжди вирізняються творчим характером. Крім того, не всі засоби індивідуалізації є об’єктами виключного права на використання.

Право на нетрадиційні об’єкти права інтелектуальної власності є правом на специфічні результати інтелектуальної діяльності, до яких належать селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції, наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції.

Дата добавления: 2014-01-07