Перша допомога при шоку

Шок – це сукупність реакцій організму на дію травмуючих чинників (сильний і тривалий біль, крововтрата або сильна алергічна реакція, які призводять до пригнічення центральної нервової системи та порушення циркуляції крові) зовнішнього або внутрішнього середовища людини.

У стані шоку потерпілий лежить нерухомо, не стогне, ні на що не скаржиться, хоча й втрати свідомості у нього здебільшого немає. Шкіра бліда, прохолодна, дихання поверхневе, пульс ниткоподібний прискорений. Шок настає не завжди відразу після одержання травми, нерідко цей стан розвивається через кілька годин після неї.

Перша допомога при шоку полягає в наступних діях:

ü усунення травмуючого агента (зупинка кровотечі, знерухомлення ушкодженої кінцівки при переломі тощо);

ü відновлення прохідності дихальних шляхів (за необхідністю);

ü забезпечення цілковитого спокою для потерпілого;

ü зігрівання (зігрівання за допомогою грілок, теплого чаю чи кави).

3.5. Перша допомога при непритомності

Непритомність – це втрата свідомості, що виникає внаслідок недостатнього кровопостачання мозку.

Непритомність, зазвичай, настає при несподіваних психічних потрясіннях (хвилювання, переляк, страх), сильному болю, вигляді крові, іноді розвивається при тепловому чи сонячному ударі.

Стану непритомності передують нудота, блідість, пітливість, прискорення пульсу, похитування. При цих ознаках необхідно негайно покласти потерпілого горілиць на підстилку (наприклад, з одягу), ноги підняти вище голови, щоб вони утворювали з горизонталлю кут 15…20° (при цьому покращується приплив крові до голови), звільнити від одягу, що стискає (розстібнути пояс, комір сорочки, послабити галстук тощо), створити приплив свіжого повітря, голову потерпілого слід відхилити назад і відтягнути нижню щелепу, запобігаючи тим самим западанню язика й утрудненню дихання. Щоб вивести потерпілого із стану непритомності, достатньо буває поплескати його по обличчю долонями, обприскати обличчя холодною водою, або дати понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом.

3.6. Перша допомога при отруєннях

3.6.1. Загальні положення

При отруєннях, особливо невідомими хімічними речовинами, необхідно негайно викликати лікаря. Але ще до його прибуття необхідно правильно надати потерпілому необхідну допомогу.

До прибуття лікаря перша допомога при будь-якому отруєнні полягає в якнайшвидшому припиненні контакту потерпілого з токсичною речовиною та у видаленні отрути з організму або (при неможливості видалення) у нейтралізації її в організмі. При потраплянні отруйних речовин на шкіру необхідно терміново змити уражену ділянку тіла водою з милом. Досить часто ефективним засобом для виведення отрути є промивання шлунка, за умови, що токсична речовина потрапила в організм через стравохід (отруєння харчові, меди­каментозні, грибами, алкоголем тощо).

Для цього потерпілому потрібно дати випити відразу кілька склянок води з питною содою (1 чайна ложка на 1 склянку води) чи зі слабким розчином марганцевокислого калію (блідо-рожевий колір) і, натиснувши на корінь язика, викликати блювання. Промивання шлунка проводять 3 – 4 рази. Після цього дають 5 – 8 таблеток активованого вугілля, яке має хороші адсорбційні властивості. Для очищення кишечнику використовують сольове (20 г гіркої англійської солі на 0,5 склянки води) або будь-яке інше проносне (наприклад, гуталакс). Потім потрібно дати випити потерпілому міцний чай чи каву. Давати молоко не рекомендується, оскільки, в більшості випадків, воно прискорює потрапляння токсичних речовин у кишечник і перешкоджає виведенню їх із організму.

Примітка. “Англійська сіль” (MgSO₄·7H₂O) – при прийомі всередину служить надійним і швидкодіючим проносним, а при внутрішньом'язових або внутрішньовенних вливаннях знімає судомний стан, зменшує спазми судин.

Гуталакс – препарат на основі натрію пікосульфат а (sodium picosulfate) – застосовується для очищення кишечнику при всіх станах, що вимагають його обережного випорожнення.

При втраті свідомості потерпілого необхідно покласти без подушки, краще на живіт, голову повернути в сторону, щоб уникнути попадання блювотних мас у дихальні шляхи, давати нюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. Слід зазначити, що коли потерпілий перебуває в непритомному стані, то йому категорично заборонено робити промивання шлунка, оскільки вода може потрапити в дихальні шляхи та спричинити смерть. Цю процедуру може проводити лише лікар з використанням спеціальних засобів.

При отруєнні медикаментозними препаратами чи алкоголем до прибуття лікаря не можна залишати хворого одного, оскільки в нього може розвинутись збудження.

Якщо отруєння виникло внаслідок потрапляння в шлунок кислоти чи лугу (оцтова кислота, нашатирний спирт, кальцинована сода тощо), то до прибуття швидкої допомоги необхідно негайно видалити слину та слиз із рота потерпілого. Загорнувши чайну ложку в шматок марлі, хустинку чи серветку протирають ротову порожнину. Якщо виникли ознаки задухи, проводять штучне дихання (краще способом “рот до носа”, оскільки слизова оболонка рота обпечена). Промивати шлунок самостійно в будь-якому випадку категорично заборонено, оскільки це може посилити блювання, призвести до попадання кислоти чи лугу в дихальні шляхи. Можна лише дати потерпілому випити 2 – 3 склянки (не більше!) води, щоб розбавити кислоту чи луг і зменшити тим самим їх припікальну дію. Не можна пробувати “нейтралізувати” агресивні рідини, даючи слабкий луг при отруєнні кислотою, чи слабку кислоту при отруєнні лугом, оскільки при цьому утворюється велика кількість вуглекислого газу, що призводить до розтягування шлунка, посилення болю та кровотечі.

3.6.2. Перша допомога при отруєнні чадним газом

Отруєння чадним газом, що містить, в основному, монооксид вуглецю (СО), може настати внаслідок порушення правил експлуатації пічного опалення (зарано засунута заслінка труби, погана тяга в трубі тощо), при несправній печі, пожежі. Таке отруєння можуть також спричинити вихлопні гази, в яких вміст СО може становити до 10%. Особливо при працюючому двигуні в гаражі та в кабіні автомашини, в яку надходять вихлопні гази.

Монооксид вуглецю - це сильна отрута, що уражає, в першу чергу, кров, а також нервову систему, м'язову тканину, серце. Потрапляючи через легені в кров, монооксид вуглецю в 200 – 300 разів швидше, ніж кисень, вступає у взаємодію із гемоглобіном, утворюючи при цьому стійку сполу­ку – карбоксигемоглобін. Внаслідок цього гемоглобін втрачає здатність переносити кисень з легень до тканин. Порушення транспортної функції кров'яного пігменту призводить до кисневого голодування тканин, перш за все головного мозку.

Монооксид вуглецю немає ні кольору, ні запаху, тому отруєння ним настає непомітно. Перші ознаки отруєння чадним газом – болі голови, запаморочення, шум у вухах, нудота. Якщо дія чадного газу продовжується, то розвивається загальна слабкість, частішає пульс, з'являється сухий кашель, блювання. Далі настає апатія, сонливість і людина втрачає свідомість. Пізніше з'являються корчі та настає смерть.

При наданні першої допомоги потерпілого необхідно негайно вивести (винести) на свіже повітря, покласти на спину, розстібнути комір, пояс. Найкращий лікувальний засіб – тривале вдихання кисню. Тому, при можливості, необхідно відразу принести з аптеки кисневі подушки. На голову та на груди кладуть холодний компрес. Якщо потерпілий при свідомості, то його необхідно напоїти чаєм або кавою. При непритомності потерпілому дають нюхати ватку, змочену нашатирним спиртом. У випадку відсутності дихання або якщо воно швидко погіршується, потрібно відразу розпочати штучне дихання. Після надання першої допомоги потерпілого необхідно якнайшвидше доставити в медичний заклад.

3.6.3. Перша допомога при отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами

До найпоширеніших ( сильнодіючих отруйних речовин) СДОР належать хлор та аміак, які використовуються у різних галузях промисловості і присутні у деяких побутових речовинах (миючі пасти, підбілювачі, ліки).

Перша допомога при отруєнні СДОР полягає, передусім, у негайному захисті органів дихання потерпілого. Для цього на нього одягають протигаз або ватно-марлеву пов'язку, попередньо змочену водою або 2% розчином питної соди у випадку отруєння хлором, а при отруєнні аміаком – 5% розчином лимонної кислоти. Далі необхідно винести потерпілого із зара­женої зони. При зупиненні дихання необхідно зробити штучне дихання. Уражені місця шкіри, рот, ніс, слизові оболонки очей необхідно промити водою. В очі слід закапати по дві-три краплі 30% розчину альбуциду, а в ніс – оливкову олію. Потрібно забезпечити потерпілому спокій і тепло, а у разі необхідності – доставити в медичний заклад.

3.7. Перша допомога при відмороженні

Відмороження - це ушкодження тканин тіла внаслідок дії холоду.

Основна причина ушкодження тканин – стійкі зміни в кровоносних судинах, зумовлені їх довготривалим спазмом, який є захисною реакцією організму на охолодження. Відмороження можуть статися не лише при морозах, а навіть при температурі 3…7⁰С, якщо погода вітряна та волога. Відмороженню сприяють втома, сп'яніння, втрата крові, погане самопочуття, мокрі одяг і взуття. Найчастіше зазнають відмороження пальці рук та ніг, ніс, вуха, щоки, кисті та стопи.

“Механізм” відмороження полягає в наступному. Внаслідок тривалої дії холоду можливості терморегуляції організму вичерпуються і він вже не спроможний підтримувати нормальну температуру периферійних ділянок тіла. В них поступово сповільнюється, а потім взагалі припиняється кровообіг. Настає момент, коли організм вже не може протистояти дії холоду і в тканинах периферійних ділянок тіла відбуваються значні зміни, наслідком яких є змертвіння клітин. Ознакою того, що спазм судин досяг небезпечного рівня, є втрата чутливості та побіління шкіри.

Відмороження бувають чотирьох ступенів:

ü І ступінь (легка), після зігрівання на ушкодженому місці з'являється набряк, шкіра стає синюшною;

ü II ступінь (середня), на шкірі з'являються пухирі, наповнені прозорою рідиною, набряк та болісність шкіри;

ü III ступінь (важка), відмирають шкіра та підшкірна основа, пухирі наповнюються кров'янистою рідиною;

ü IV ступінь (дуже важка), відмирає не лише шкіра, а й “м'які тканини” і навіть кістки ушкодженого місця.

Існує хибна думка про те, що відморожену ділянку тіла необхідно розтирати снігом, або занурити в холодну воду. Це призводить до подальшого охолодження та погіршення наслідків відмороження. Тяжкість відмороження, в основному, залежить від тривалості дії холоду. Тому потерпілого необхідно якнайшвидше зігріти, помістивши в помірно тепле приміщення. Однак, таке зігрівання повинно бути поступовим.

При відмороженнях І ступеня роблять масаж ушкодженої ділянки тіла. Розтирання здійснюють обережно долонею, або м'якою тканиною. Напрямок рухів при розтиранні кінцівок повинен бути від пальців до тулуба. Потім на ушкоджену ділянку накладають пов'язку з борним вазеліном.

При відмороженнях II, III, IV ступенів потерпілого необхідно помістити в помірно тепле приміщення і зігрівати ушкоджену кінцівку у воді кімнатної температури, поступово доводячи її до 40⁰С. У процесі зігрівання потерпілий повинен весь час рухати кінцівками. Ознаками відновлення кровообігу є почервоніння шкіри та поява її чутливості.

Потім накладають на ушкоджене місце стерильну пов'язку. Потерпілого необхідно напоїти гарячим чаєм або кавою, добре укутати та доставити в медичний заклад.

3.8. Перша допомога при переохолодженні

Переохолодження – це стан організму, що виникає внаслідок надмір­ної віддачі тепла в навколишнє середовище.

Переохолодження розвивається при дії на організм низької температури та підвищеної вологості повітря. Йому також сприяють втома, погане самопочуття, алкогольне сп'яніння. У початковий період переохолодження (замерзання) людина відчуває слабкість, що поступово переходить у сонливість, а також байдужість до свого стану. Згодом втрачається свідомість, пульс уповільнюється, поступово зменшується частота дихання. Смерть настає від припинення серцевої діяльності.

Потерпілого необхідно якомога швидше доставити в тепле приміщення. Якщо є можливість, його можна занурити у ванну з водою по саму голову. При цьому треба стежити, щоб він не захлинувся. Температуру води слід поступово підвищувати від 36⁰С до 40⁰С. Відразу ж необхідно викликати медпрацівника. У ванні потерпілому необхідно робити масаж тіла за допомогою намилених м'яких мочалок. Коли до нього повернеться свідомість, йому можна дати випити гарячий чай або каву. У ванні потерпілого слід тримати від 20 хвилин до 1 години, а після цього витерти насухо й покласти в нагріту постіль.

Якщо ванни немає, то необхідно тіло розтерти м'якою тканиною або долонями, таким чином зігрівши його, а потім потерпілого накривають ковдрами та дають гарячі напої. Подальше лікування визначає лікар.

3.9. Перша допомога при провалені в ополонку чи під лід

При провалені в ополонку чи під лід, у першу чергу, не слід паніку­вати, а спробувати якнайшвидше вибратися з води. Адже чим довший час перебування в крижаній воді, тим гірші наслідки. Налягаючи грудиною чи спиною на міцніший лід, необхідно вибратися на нього та відкотитися від небезпечного місця.

При поданні допомоги іншими людьми необхідно підповзти до ополонки на безпечну відстань і скористатись якимось підручним засобом (ременем, шарфом, пальтом, дошкою, жердиною, міцною гілкою тощо), допомагаючи потерпілому.

Витягнувши потерпілого з води, необхідно негайно зняти з нього мокрий одяг, витерти насухо рушником, зігріти, розтираючи його долонями чи рушником і переодягнути в сухий одяг. Дати випити гарячого чаю чи кави та доставити в тепле приміщення.

3.10. Перша допомога при перегріванні

Перегрівання – це стан організму, що виникає внаслідок накопичення в ньому тепла від навколишнього середовища.

Перегрівання проявляється у вигляді сонячного та теплового ударів.

Перегрівання голови сонячним промінням називається сонячним ударом. При сонячному ударі з'являється сильний біль голови, шум у вухах, загальна слабкість, спрага, блювання. Далі дихання стає поверхневим, пульс – слабким, виникають повторне блювання, судоми, непритомність.

При тепловому ударі всі вище перелічені ознаки розвиваються значно швидше.

Потерпілого від сонячного чи теплового удару необхідно віднести в тінь, розстібнути йому одяг, збризнути обличчя і голову холодною водою, на голову і ділянку серця покласти мокрий рушник, напоїти його холодною водою, забезпечити вільний доступ до нього свіжого повітря. Можна дати випити 15 – 20 крапель валеріанової настоянки. Якщо є ознаки порушення дихання, слід провести штучну вентиляцію легень. Негайно треба викликати медпрацівника.

3.11. Перша допомога при ушкодженні очей

Розрізняють механічне, теплове, хімічне та променеве ушкодження очей.

Механічні ушкодження виникають при потраплянні в очі часточок металу, окалини, наждаку тощо. Вони можуть проникати в тканини ока, викликаючи різкий біль, світлобоязнь, сльозотечу. Не треба намагатися видалити ці часточки, бо це повинен зробити лише медичний працівник.

Теплові ураження очей можуть бути спричинені полум'ям, парою або окропом.

Хімічне ураження очей може статися кислотами, лугами, аніліновими фарбами, розчином аміаку, вапном і деякими іншими хімічними речовинами. При потраплянні цих речовин у очі треба негайно вмити обличчя, закривши при цьому очі, а потім добре промити їх водою протягом 5…20 хвилин. Для промивання можна користуватись водопровідним краном або лити воду з будь-якої чистої посудини.

У випадках ушкодження ока необхідно накласти на нього пов'язку та якомога швидше доставити потерпілого до офтальмолога.

При електро- та газозварювальних роботах можливе ушкодження органа зору променевою енергією (головним чином ультрафіолетовими променями). При цьому спостерігається зниження зору, світлобоязнь, сльозотеча, біль очей та голови. Через 2…3 дні ці явища, як правило, минають. Для запобігання променевого ушкодження очей необхідно користуватись індивідуальними засобами захисту очей.

3.12. Перша допомога при потраплянні чужорідних тіл в організм людини

Чужорідні тіла - це сторонні організму предмети, що потрапили в тканини, отвори та органи через шкіру, природні отвори організму або через рану (наприклад, при вогнестрільних ушкодженнях).

Найчастіше чужорідні тіла потрапляють у стравохід, дихальні шляхи, вуха, ніс, а також під шкіру.

3.12.1. Перша допомога при потраплянні чужорідних тіл у стравохід

У стравохід найчастіше потрапляють чужорідні тіла з їжею при поспішному ковтанні, розмовах підчас їжі, при чханні, сміху, раптовому кашлі тощо. Дрібні та округлі чужорідні предмети можуть пройти через стравохід, шлунково-кишковий тракт і безболісно вийти з калом. Гострі та великі чужорідні предмети (рибні та курячі кістки, а також голки, шпильки, цвяшки та інші предмети, які беруть у рот під час роботи) можуть застрягнути в стравоході. Для проходження застряглого чужорідного тіла по стравоходу в шлунок спробуйте з'їсти хлібну скоринку, густу кашу, картоплю. Якщо це не привело до успіху – зверніться до лікаря, який надасть необхідну допомогу.

3.12.2. Перша допомога при потраплянні чужорідних тіл під шкіру

Потрапляння чужорідних тіл під шкіру (найчастіше це дерев'яні скалки та колючки рослин) викликає біль і майже завжди нагноєння. Тому їх необхідно негайно видалити, змастити рану розчином йоду та приклеїти бактерицидний пластир. Однак, слід пам'ятати, що видаляти самостійно чужорідні тіла з-під шкіри можна лише тоді, коли є впевненість, що це можна зробити легко та повністю. При виникненні труднощів необхідно звернутися до лікаря. Скалку, яку добре видно неозброєним оком, як правило, вдається видалити з-під шкіри самостійно, використовуючи при цьому швейну голку. Спочатку ділянку шкіри навкруги рани та саму голку дезінфікують спиртом або горілкою. Потім голку вводять під зовнішній шар шкіри (епідерміс) збоку від зовнішнього кінця скалки під прямим кутом до неї та, не заглиблюючи голки в шкіру, стараються устромити її вістря в скалку та витягти її з рани. Якщо це зробити не вдається, оголюють голкою кінець скалки та захоплюють його пінцетом або кінчиками нігтів, чисто вимивши перед цим руки.

3.12.3. Перша допомога при потраплянні чужорідних тіл в око

Чужорідні тіла потрапляють в око, зазвичай, на вулиці у вітряну погоду, при русі на транспорті з відчиненими вікнами, на виробництві, під час обробляння металу, каменю, скла, дерева тощо. Залежно від швидкості руху, розміру та виду чужорідне тіло або залишається на поверхні очного яблука, або проникає в тканини ока, викликаючи різкий біль, світлобоязнь, сльозотечу.

На травмоване око необхідно накласти стерильну пов'язку та якнайшвидше доставити потерпілого до офтальмолога.

Якщо під повіку потрапило чужорідне тіло (смітинка чи мушка), то його можна видалити промиванням ока струменем води (зі склянки, з намоченої ватки чи марлі, з гумової спринцівки), що направляється від зовнішнього кута ока (від скроні) до внутрішнього (до носа).

3.12.4. Перша допомога при потраплянні чужорідних тіл у вухо

Дрібні сторонні предмети (металеві кульки, намистинки, горох тощо) можуть потрапити у зовнішній слуховий хід. Як правило це трапляється з дітьми. У вухо також можуть потрапити комахи (мухи, мошки, таргани), які спричинюють неприємні відчуття та біль. Перша допомога при потраплянні у вухо комах полягає в їх умертвінні. Для цього в слуховий хід вливають кілька крапель маслянистої рідини (оливкової олії, вазелінового масла) або спиртового розчину борної кислоти. Видалити чужорідне тіло з вуха повинен лікар, тому потерпілого необхідно доставити в медичний заклад.

3.12.5. Перша допомога при потраплянні чужорідних тіл у ніс

Для видалення чужорідних тіл з носа необхідно сильно висякатися. Якщо це не дає позитивного результату, то необхідно звернутися до лікаря.

3.12.6. Перша допомога при потраплянні сторонніх тіл у дихальні шляхи

Велику небезпеку для життя людини становлять чужорідні тіла, що потрапляють у дихальні шляхи. Найчастіше це стається з дітьми. Граючись, вони беруть у рот монети, ґудзики та інші дрібні предмети. При вдиханні ці предмети можуть проскочити в гортань і застрягнути в ній, оскільки вона є найвужчим місцем дихального горла.

У дорослих потрапляння чужорідного тіла в горло стається, зазвичай, при сп'янінні або при розмові під час споживання їжі.

Для видалення чужорідного тіла із верхніх дихальних шляхів необхідно різко та сильно відкашлятись. Якщо це не допомагає, то необхідно спробувати один з прийомів самодопомоги. Потерпілий обома руками різкими поштовхами натискує на верхню частину живота (рис.3.1, а). Другий прийом полягає в тому, що потерпілий різко нахиляється вперед, впирається животом у спинку крісла (рис.3.1, б) та перевішується через неї. Підвищений тиск, що створюється в черевній порожнині при виконанні обох прийомів, передається через діафрагму на грудну порожнину, що сприяє виштовхуванню чужорідного тіла з верхніх дихальних шляхів.

Якщо самодопомога з тих чи інших причин неможлива, або не дає дієвого ефекту, то допомогу повинна подати особа, що знаходиться поруч. Ця допомога полягає у послідовному проведенні двох прийомів. Рятівник відходить до потерпілого зі спини і нижньою частиною долоні наносить поштовхоподібні удари по хребту на рівні верхнього краю лопаток (рис.3.1, в). Якщо цей прийом не допомагає виштовхнути чужорідне тіло, рятівник продовжуючи стояти за спиною потерпілого, обхоплює його двома руками, кулаком однієї руки впирається у верхню частину живота потерпілого, а долонею іншої руки накриває кулак і 3–4 рази притискає потерпілого до себе, проводячи різкі поштовхи в напрямку спереду назад та знизу вверх (рис.3.1, г).

Дата добавления: 2014-01-07