Система управління підприємством

Малі підприємства та підприємництво.

В системі заходів виходу з економічної кризи, здійснення переходу до регульованого ринку, важливе значення має створення і розвиток малих підприємств. У минулому їхня роль недооцінювалась. Вони вважалися малоефективними, нечутливими до технічних нововведень. Перехід до регульваного ринку змінив ставлення до малих підприємств у розвитку економіки. Досвід функціонування таких підприємств за кордоном показав доцільність їх існування.

В 1994 році в США діяло 18 млн підприємств усіх типів, з них 99% - дрібних.

Розвитку малих підприємств на Україні сприяє прийняття ряду законодавчих актів (економічних законів). У законів "Про підприємництво" за критерій віднесення підприємств до малих прийнто чисельність працівників по укрупнених галузях. Так у промиловості і будівництві малим підприємством вважається таке, де кількість працюючих не перевищує 200 чоловік, а в інших галузях виробничої сфери – до 50 працівників. Про те визначення статусу малого підприємства лише за кількістю працюючих далеко не повністю характеризує економічний потенціал підприємства. В цьому випадку доречно було б користуватися показником обсягу виробництва та господарського обороту. Додатковим критерієм може бути величина виробничих фондів.

Малі підприємства мають переваги над великим:

Вони можуть швидше і гнучкіше враховувати технічні нововедення, зміни попиту і пропозиції, більш оперативно задовольняти потреби у дрібносерійній і штучній продукції, краще використовувати вільні трудові ресурси.

Малі підприємства можуть бути субпостачальниками різних деталей для великих підприємств. Причому це вигідно обом сторонам. Для малого підприємства дрібні деталі є основними виробами, тому вони приділяють їм належну увагу.

Малі підприємства почали створюватися в Україні лише в останні роки. Але їх щу небагато. на початку 1991 року їх налічувалося 10 тис. і переважна кількість їх була у невиробничій сфері.

Про те розрахунки економістів показують, що на 100 чоловік населення повинно бути створено 1 мале підприємство. Це означає,що їх в Україні має бути не менше 500 тисяч.

Менеджмент і маркетинг в управлінні підприємством.

За умов формування планомірної ринкової економіки підвищуються вимоги до управління. Без спеціальних знань розв¢язати це широке коло питань неможливо. З¢являється особлива, відносно відособлена сфера управління діяльності – манеджмент ("уміти управляти"). У розвинутих капіталістичних країнах менеджмент набув широкого вжитку.

Менеджмент виріс з тейлоризму – першої форми наукової організованої праці й управління виробництвом. Головна ідея – нічого зайвого ні у затратах праці, ні у використанні ресурсів. Кожна хвилина робочого часу – виробництву. За результатами – відповідна оплата праці. Але вже тоді ця система Тейлора піддавалась критиці за недооцінку "людського фактора". Люди у цій системі за висловом самого Ф.Тейлора, виступають як "дресировані горили".

Більш повно зміст менеджменту розкриваеться в його функціях:

1. Стратегічне управлінське планування.

2. Функція організації управління фірмою, підприємством, тобто шукається найбільш раціональна структура управління фірмою.

3. Координаційна функція. Її завдання – забезпечити органічну інтеграцію всіх підрозділів, спрямовану на продуктивне використання ресурсного потенціалу фірми з метою одержання максимального прибутку.

4. Функція управління людьми, турбота про їх професійне зростання, створення умов і стимулів для найбільш повного використання потенційних можливостей працівника.

Одна із систем управління підприємством – маркетинг (від англ. market – ринок). Маркетинг передбачає ретельний аналіз процесів, які відбувалися на ринку. Початково маркетинг виник як засіб пізнання конкретної ринкової ситуації, метод одержання вірогідної інформації про розміри, структуру, географію попиту на рівні окремої фірми тощо.

Вважається, що головним завданням маркетингу є вивчення попиту з метою поліпшення збуту продукції. Але однозначна орієнтація виробництва лише на поточний попит недостатня. Останній постійно змінюється. Те, що користується попитом сьогодні, завтра вже буде важко, а то й неможливо продати. Тому необхідно вивчати і перспективний попит.

Основним завданням стратегічного маркетингу є пошук так званої ринкової "ніші", під якою мають на увазі можливість збуту продукції з певними функціональними і споживчими властивостями у межах конкретного ринкового сегмента, тобто продукції, призначеної для конкретних груп споживачів, що дає фірмі істотні переваги порівняно з конкурентами (сегмент – певна частка продажу відповідного товару у загальній структурі товарообігу).

У процесі розробки стратегії маркетингу розв¢язуються такі головні завдання:

1. Здійснюється вибір сегмента ринку, у межах якого буде діяти фірма.

2. Визначаються основні засоби і методи, які забезпечать високу конкуренто-спроможність виробів, продукту фірми.

3. Визначаються оптимальні терміни діяльності фірми на даному ринку, виходячи з перспективного прогнозування попиту.

Ці завдання можуть бути якісно виконані лише за умови, коли служба маркетингу у своїх розрахунках опирається на широке коло інформації, яка характеризує всі сторони ринку (як внутрішнього так і зовнішнього).

Вивчення досвіду маркетингу має важливе значення для економіки України, хоча на перший погляд може здатися, що за умов кризи, суцільного дефіциту товарів він не потрібний.

Дата добавления: 2014-01-07