Т. Г. Шевченко. Портрет Ф. П. Толстого. Офорт. 1858. ДРМ

Виконуючи медалі й медальйони, він проявив себе справжнім новатором. Відкидаючи застарілі традиції мистецтва пізнього бароко, що на той час панували у медальєрній справі, він виконує медалі в стилі російського класицизму. Толстим створена серія медальйонів «Вітчизняна війна 1812—1814 років», що зробила його ім’я безсмертним.

Толстой Федір Петрович (1783 – 1873), російський медальєр, скульптор, рисувальник і живописець. Відвідував (з 1804) петербурзьку АМ, де навчався у І. П. Прокофьєва; викладав там же в 1825-28. Професор (з 1842), почесний член (з 1809), віце-президент (1828-59) і товариш (заступник) президента (1859-68) петербурзької Академії мистецтв. Фактом народження належав до аристократичних кіл, був одним із засновників декабристської Спілки Благоденства. У вишуканих і витончених роботах Толстого, що володів поетичним сприйняттям античності, принципи класицизму отримали нове, проникнуте романтичними тенденціями тлумачення (барельєфи зі сценами з «Одіссеї» Гомера, віск, 1810, Третьяковська галерея). Найбільш значна робота Толстого - 21 медальйон в пам'ять Вітчизняній війни 1812 і закордонних походів російської армії в 1813-14 (віск, 1814-36, Російський музей; гіпс, в Третьяковській галереї та ін. музеях). Медальйони, що відрізняються класичною лаконічністю композиції, тонкістю моделювання й гармонією ліній і силуету, в алегоричних образах передають громадянські ідеї, пафос перемоги народу, що боровся за незалежність Батьківщини. Створив ілюстрації до поеми І. Ф. Богдановича «Душенька» (1820-33, Третьяковська галерея; видано в 1850) в манері строгого начерку (без штриховки і тіней) перового рисунка, кілька картин в жанрі «живопису інтер’єрів», ряд ілюзіоністичних натюрмортів, силуетних композицій.

Більша частина медальйонів серії «Вітчизняна війна» представляє собою алегоричні композиції з декількох пів-оголених фігур воїнів, що уособлюють собою російську або ворожі армії.
У відповідності з історичними фактами медальйони «Битва Бородинська», «Бій при Малому Ярославці», «Трьохденний бій при Красному» виражають передовсім стійкість і витримку російських воїнів перед лицем супротивника, який переважав кількісно.
Медальйони, присвячені другому етапу війни 1812—1814 років, передають могутній наступальний порив російських і союзних армій, які громили і переслідували Наполеона: «Битва при Лейпцігу», «Перехід на Рейн», «Бій при Арсиз-сюр-Об», «Звільнення Берлина», «Звільнення Амстердама». Останній медальйон — «Мир Європі» — достойно завершує цю надзвичайну серію, що складається з двадцяти одного твору.

Ф.П. Толстой. Народне ополчення. 1816. Гіпс. 20х20 см. Третьяковська галерея, Москва.

Символічна сцена на медалі не досить складна, але має деякі особливості. На передньому плані зображено жінку, що уособлює Росію. На ній традиційний національний костюм. Вона сидить на троні, встановленому на постаменті, лівою рукою спираючись на слов’янський овальний щит. В протягнутій правій руці вона тримає мечі, вручаючи їх ополченцям, що стоять перед нею, і які втілюють ідею єдності різних станів Росії перед лицем грізної небезпеки.

Ф. П. Толстой. Битва Бородинська. 1817. Гіпс. 20х20. Третьяковська галерея, Москва

Воїн в слов’янських обладунках, на щиті котрого зображений державний російський герб, відбиває напад двох супротивників; на щиті одного з них видно герб французької імперії. Біля ніг російського воїна повержений ним третій неприятель. Група з трьох фігур дуже компактна, що підсилює експресію тих, хто б’ється.

Ф.П. Толстой. Бій при Арсиз-сюр-Об. 1829.

Один з кращих медальйонів останньої групи — «Бій при Арсиз-сюр-Об". Група з трьох воїнів, зображених в пилу битви, передана в ньому з надзвичайною силою й експресією. Звертає на себе увагу сміливий ракурс, в якому представлено тіло поверженого ворога, а також майстерне композиційне об’єднання групи, де кожна з фігур подана в складному просторовому положенні і абсолютно своєрідна.

Толстой Ф.П. Автопортрет з сім’єю. 1812. Горельєф. Віск на грифельній дошці.

Цікавий восковий барельєф 1811 року — автопортрет скульптора з дружиною и маленькою донькою (Третьяковська галерея). Реалістичність в передачі портретних образів і введення жанрових деталей (старе дерево, подорожник біля лавки, пудель біля ніг хазяїна) своєрідно поєднуються тут з елементами ідеалізації, зі спробою надати сучасним художнику одежам вигляду традиційних античних шат.

Ф.П. Толстой. Портрет графа А.И. Остермана-Толстого. 1805 – 1810. Барельєф, віск на зачорненому склі. 10,0х10,0. ДРМ.

Інші твори Ф.П.Толстого

Античний взірець, класичну форму Толстой ніби пропускав крізь нове, романтизоване уявлення. Він насолоджувався античністю, і це вносило нове ставлення до класичних зразків. Цей новий підхід можна знайти в медалях, рельєфах, і в графічних творах художника. Певний час Ф.П. Толстой був директором Петербурзької академії мистецтв. До речі, це і йому завдячував Т.Г.Шевченко за своє звільнення з солдатчини.

Ф.П.Толстой. Душенька в саду. Іл. до поеми І. Ф. Богдановича «Душенька». 1820-33, Третьяковська галерея

Ф.П.Толстой. Букет квітів, метелик і пташка. Акварель. 1820. Третьяковська галерея..

Ф.П. Толстой. Гілка малини, метелик і мурашка. Акварель.

Ф.П.Толстой. Сімейний портрет. 1830.

В скульптурі 30-50-х рр. почали виснажуватись можливості класицизму. Різні скульптори по-різному намагались використовувати нові можливості, нові творчі концепції.

Складний шлях творчого розвитку пройшов Петро Карлович Клодт (1805-1867).

Дата добавления: 2014-01-07