Тези лекції

П Л А Н

Т Е М А 1

СІМЕЙНЕ ПРАВО

Тези лекцій

з дисципліни

Поняття сімейного права. Сімейні правовідносини

Лекція 2 години

МЕТА:

Навчальна: сприяти становленню сучасного висококваліфікованого фахівця-юриста на підставі вивчення поняття, предмету, методу, функцій, принципів, джерел сімейного права;

Розвиваюча: формувати й розвивати правові знання студентів та курсантів.

Виховна - сприяти усвідомленню ролі та значення юридичної діяльності в становленні Української держави; розвитку в майбутніх юристів правової свідомості і правової культури, професійних й особистих якостей.

Основні поняття: сім'я, сімейне життя, спорідненість, спорідненість по прямій лінії, спорідненість по боковій лінії, спільний побут, сімейне право, предмет сімейного права, метод сімейного права, примус, принцип права, одношлюбність (моногамія), свобода шлюбу, звичай, сімейні відносини, сімейні правовідносини, майнова самостійність, особисті відносини, майнові відносини, юридичні факти, свояцтво, акти цивільного (громадянського) стану.

1. Поняття сім’ї. Право на сім’ю.

2. Особливості сімейних правовідносин.

3. Підстави виникнення сімейних правовідносин.

1. Сімейні стосунки завжди були предметом правового регулювання звичаї, традиції, писані закони стабілізували їх, спрямовуючи в русло, яке відповідало рівню суспільної потреби і національної свідомості. Сімейне право - це і навчальна дисципліна, призначення якої є не тільки у вивченні чинного законодавства.

Під час вивчення цієї теми насамперед слід згадати особливості сімейних правовідносин, що дають підстави виділити їх в окрему сферу суспільних відносин, а також поділити їх на певні види: відносини між подружжям; відносини між батьками і дітьми; відносини опіки і піклування; відносини з усиновлення.

Підставами виникнення сімейних правовідносин є: реєстрація шлюбу; близьке споріднення (можливо і без реєстрації шлюбу); усиновлення дитини незаміжньою жінкою (неодруженим чоловіком); прийняття дітей одинокими людьми на постійне виховання без усиновлення, встановлення опіки чи піклування над дітьми.

Для визначення особливостей сімейних правовідносин необхідно з’ясувати також поняття сім’ї як юридичної категорії, оскільки це явище вивчається й іншими науками, такими як: соціологія, психологія, педагогіка, етика тощо.

Загальне юридичне поняття сім’ї закріплене Сімейним кодексом України (2002 р.) у ст. 3. За положеннями цього кодексу сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Права члена сім’ї має й одинока особа. Право на створення сім’ї має особа, яка досягла шлюбного віку. Сім’ю також може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

Сімейні відносини є стійкими, тривалими, за загальним правилом довічними, тому тимчасова відсутність одного з членів сім’ї не порушує в юридичному розумінні поняття сім’ї, яка як правовий зв’язок зберігається за фактичного розпаду сім’ї в її соціальному розумінні.

Разом з тим між чоловіком та жінкою, які фактично проживають однією сім’єю, але не реєструють шлюб, не виникає шлюбних правовідносин, однак відносини між ними також регулюються новим Сімейним кодексом України.

2. Особливістю сімейних правовідносин є те, що їх суб’єктами можуть бути лише громадяни, тобто фізичні особи, які виступають один стосовно до другого як подружжя, діти, батьки, близькі родичі, усиновлювачі, усиновлені, опікуни, піклувальники, підопічні.

Правоздатність у сімейному праві виникає, як правило, з моменту народження, а в окремих випадках - з досягненням певного віку. У сімейних правовідносинах правоздатність може обмежуватися законом (зокрема, не допускається укладення шлюбу між родичами по прямій висхідній чи низхідній лінії). Дієздатність у сімейному праві настає з досягненням певного віку (так, укладати шлюб можуть особи, котрі досягли 18 років (жінки) та 18 років (чоловіки).

У сфері сімейних правовідносин суб’єктивні права та обов’язки (навіть майнові) не можуть передаватися іншим особам, лише окремі з них можна реалізувати через представників.

Велика група сімейних правовідносин виникає на ґрунті споріднення їхніх учасників. Лінії споріднення є пряма (висхідна та низхідна) і бокова.

Характерною ознакою сімейних правовідносин є те, що на них за загальним правилом не поширюється позовна давність, оскільки тут переважають особисті немайнові правовідносини. Отже, позовна давність не застосовується до вимог про розірвання шлюбу, визнання його недійсним, про встановлення батьківства, скасування усиновлення та визнання його недійсним тощо. Однак є певні винятки, встановлені Сімейним кодексом України, коли застосовується строк позовної давності. Це стосується вимог про поділ майна, котре є спільною сумісною влас­ністю подружжя; про стягнення аліментів за минулий час та деякі інші.

3. Підставами виникнення, зміни і припинення сімейних правовідносин є юридичний факт. По своїй природі юридичні факти виступають як дії або події.

В основному дії входять в який-небудь фактичний склад (наприклад, волевиявлення усиновителя, особи, яку всиновлюють, що досягла 10 років тощо). Взагалі, закон не тільки визначає, яку юридичну дію потрібно зробити, але і в якій установі (органах РАГСу, опіки та піклування тощо), а також в загальних рисах її місцезнаходження (наприклад, за місцем проживання неповнолітнього).

Юридичними фактами визнані законодавством як правомірні дії (наприклад, визнання батьківства), так і неправомірні (наприклад, укладення шлюбу з недієздатною особою). Правомірні дії можуть бути юридичними актами і юридичними вчинками. Юридичні акти — дії, які направлені на певні сімейно-правові наслідки. Вони носять вольовий, спрямований характер, наприклад, заява осіб, які вступають у шлюб, вимога про сплату аліментів.

Юридичні вказівки — дії, що породжують сімейно-правові наслідки незалежно від напрямку волі особи, яка їх вчиняє. Так, дії батьків по вихованню дітей мають юридичне значення для виникнення в майбутньому права на отримання ними аліментів за наявності інших юридичних фактів, хоча воля батьків не була направлена при здійсненні виховання на ці наслідки.

За своїми правовими наслідками юридичні факти можна поділити на правопороджуючі (наприклад, укладення шлюбу), правозмінюючі (наприклад, прийняття при вступі в шлюб прізвища іншого з подружжя), правоприпиняючі (наприклад, смерть учасника сімейного правовідношення), право-перешкоджаючі (наприклад, вагітність дружини позбавляє чоловіка права на розлучення без її згоди).

За допомогою правопороджуючих фактів здійснюється звичайно реалізація сімейної правоздатності, з'являються конкретні суб'єктивні права у подружжя, усиновителя і усиновленого тощо. Так, при укладенні шлюбу виникає можливість набуття в майбутньому тих сімейних прав і обов'язків, які до цього у даної особи взагалі не могли виникнути.

Правоприпиняючі факти одночасно можуть бути для окремих правовідносин правопороджуючими (наприклад, при скасуванні усиновлення відновлюються взаємні права між дитиною і її батьками).

Дії учасників сімейних правовідносин, які направлені на створення, зміну і припинення прав і обов'язків, часто зачіпають права інших осіб (наприклад, дітей) або інші суспільні інтереси. Тому для виникнення сім'ї необхідно також настання певного факту або оформлення події у встановленому законом порядку. Так, для визнання шлюбу дійсним необхідна згода на це осіб, які вступають в шлюб, але разом з цим необхідна і реєстрація шлюбу в органах РАГСу.

Дата добавления: 2014-01-07