Походження банкнот як знаків дійсних грошей

Банкноти, як знаки дійсних грошей були широко поширены в період золотого стандарту. Держава гарантувала забезпечення золотом випущених в обіг грошей і встановлювала тверду й незмінну відповідність національної грошової одиниці певній (чітко визначеній) кількості золота.. Золотий стандарт переважав у фінансових системах європейських країн у другій половині ХІХ та на початку ХХ ст. Втім, слід відмітити, що лише Британська імперія дійсно володіла запасом золота, достатнім для забезпечення усієї грошової маси своєї валюти, в інших європейських країн валюта насправді була забезпечена золотом лише частково, хоч ця частка зазвичай була досить значною — понад половину. Основні причини вибору саме золота як стандартної грошової одиниці:

§ відносна висока вартість

§ довговічність, незмінність при зберіганні

§ подільність і об'єднанність

§ можливість ідентифікації за кольором, вагою, мірою ковкості, акустичними властивостями.

Це сприяло тому, що вже в античних державах саме золото використовувалось в якості грошей. Поступово від безпосереднього використання золота стали відмовлятися. Основні причини:

§ неможливість швидкої додаткової емісії відповідно до потреб грошового обігу. При зростанні товарообігу для його обслуговування зростає потреба у грошовій масі.

§ транспортування золота, особливо великої кількості, є технічно важкою і дорогою (золото має велику питому вагу і потрібно забезпечити належну охорону)

§ втрата золотих монет призводила до порушення балансу грошового обігу і для його відновлення потрібна нова аналогічна кількість золота

виготовлення монет із сплавів золота, природний знос монет приводили до порушення коефіцієнтів обміну

Поява паперових грошей вирішувало саме ці завдання. Золото зберігалося в одному місці і суворо охоронялося. Паперові гроші були, по суті, сертифікатом, який надавав його власнику право вимоги. Розраховуючись один з одним паперовими грошима, люди передавали право власності на певну кількість золота без передачі самого золота. Це було набагато зручніше і безпечніше. Згодом паперові гроші стали також використовуватися урядами для того, щоб контролювати фінансову діяльність на своїй території.

16 липня 1661 року банк стокгольмського купця Юхана Пальмструка (1611-1671) випустив перші в Європі банкноти - Kreditivsedlar - "кредитні гроші" (зразок - на фото поруч). Перед тим він випускав векселі - боргові документи із зобов'язаннями сплатити певну суму у вказаний термін. Паперові гроші швидко стали популярними: доти великі суми монетами треба було транспортувати навіть возом.

У шведському королівстві банкнотами можна було розрахуватися будь-де: банк давав гарантію, що кожен папірець при бажанні його власника може бути обміняний на дзвінкі монети.

Кожну банкноту в банку власноруч підписували клерки й директор. Та Пальмструк не встояв перед спокусою: за 5 років випустив грошей більше, ніж мав дорогоцінних металів на покриття їх вартості. Роздав стільки кредитів банкнотами, що врешті-решт банк зазнав краху. Розпочався судовий процес. Операції з обміну паперових грошей на старі далери припинили на рік. Уряд взяв на себе зобов'язання банкіра й виплатив борги монетами. Пальмструка позбавили дворянського титулу та засудили до смертної кари. Згодом її замінили на довічне ув'язнення. До 1701-го банку взагалі заборонили випускати банкноти. Його безпосередньо контролював ріксдаг - парламент..

Наступною країною, де налагодили постійний випуск паперових грошей, була Франція. І ця перша спроба теж закінчилася аферою: Генеральний банк, який у Парижі організував шотландський економіст Джон Лоу, з 1716-го випускав банкноти, не підкріплені золотом та сріблом, лише гарантіями уряду.

Дата добавления: 2014-01-07