Відповідно до Податкового кодексу - податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу

Однак податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними централізованими фондами. Розрізняють також збір, плату, та внесок.

Збором (платою, внеском) - є обов’язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку, становить податкову систему України.

Чинна редакція Податкового кодексу України закріплює три принципових риси, які, мають характеризувати виключно податок.

До таких рис віднесено його обов’язковість, безумовність та надходження до відповідного бюджету.

1. Однією з найбільш концептуальних ознак податку є його обов’язковий характер. Ця риса властива фактично всім платежам податкового характеру й базується на конституційній вимозі, закріпленій у Конституції України. Обов’язковий характер податкового вилучення забезпечує надходження коштів у дохідні частини бюджетів, без яких неможливо реалізувати функцій державної влади на будь-якому рівні. Саме це й забезпечує закріплення на конституційному рівні сплати податків як першочергового обов’язку громадян. «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом». Обов’язковий характер податку передбачає неможливість законного ухилення від його сплати (крім підстав, закріплених у нормативно - правовому акті, – пільги та ін.). У платника немає вибору – платити або не платити податок, у нього є єдинозаконний шлях – перерахування податку до бюджету. Обов’язковий характер даного платежу відображається також у першочерговості зарахування коштів, що надходять від податків і зборів.

Конституції більшості розвинених країн також надають податковим зобов’язанням своїх підданих конституційний характер, що демонструє їх особливу важливість і значення та свідчить про те, що сплата податків носить не добровільний, а примусовий характер. Система способів примусу й санкцій впливає на платника податків для того, щоб поставити йому в обов’язок виконання своїх зобов’язань щодо сплати податків.

2. Безумовний характер податку означає сплату податку, що припускає, якщо буде потреба, застосовувати заходи примусового характеру. На перший погляд, може скластися враження, що сплата і податків, і зборів пов’язана з певною умовою (наприклад, сплата податку на прибуток – з одержанням прибутку). Однак безумовність платежу характеризується тим, що в податках умовою сплати може здатись формування об’єкта оподаткування. Так, до одержання прибутку не може існувати обов’язку щодо сплати податку на прибуток, тому що немає об’єкта. Умовний характер платежу означає, що об’єкт оподаткування існує, але обов’язок щодо сплати відповідного платежу виникає за певної події. Наприклад, мито сплачується залежно від вартості певного товару (яка існує незалежно від обов’язку щодо сплати мита), але тільки за певної умови – перетинанні митного кордону.

3. Податок надходить у бюджет відповідного рівня. Розподіл податків по бюджетах, фондах здійснюється відповідно до бюджетної класифікації й може йти за двома основними напрямами: закріплення податку за певним бюджетом або розподілу коштів від сплати податку між бюджетами.

2. Функції податків, їх природа

Вітчизняна фінансова наука при вивченні природи податку традиційно приділяє значну увагу дослідженню проявів конкрет­них функцій цієї категорії, без визначення яких неможливе роз­криття суспільного призначення податків

Функції податку - це вияви його сутності в дії, спосіб вира­ження його властивостей

Виходячи із сутності податку як категорійного поняття та вра­ховуючи те, що податки виступають необхідним елементом централізації частини вартості національного продукту в бюджеті для державних суспільних благ і засобом перерозподілу цієї вар­тості, можна визначити дві функції цієї категорії: фіскальну і роз­подільчо-регулюючу

Вказані функції мають об'єктивний характер та існують з моменту виникнення податків Але конкретні прояви їх рис пов'язані з умовами суспільного розвитку

Так, суть фіскальної функції полягає в тому, що з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави Фіскальна функ­ція забезпечує об'єктивні умови для утворення матеріальної осно­ви функціонування суспільства За її допомогою реалізується ве­лика частина суспільного призначення податків, проявляються конкретні форми утворення грошових фондів держави, які забез­печують виконання покладених на неї функцій Податки виступа­ють основним (найважливішим) джерелом доходів бюджетів різ­них рівнів Об'єктивне існування податків як основного джерела доходів передбачає:

а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнона-
пруженість);

б) стабільність надходження;

в) податки повинні рівномірно надходити на всіх територіаль­
них рівнях

Розподільчо-регулююча функція полягає в тому, що за допо­могою податків відбувається перерозподіл вартості валового внут­рішнього продукту між державою та її суб'єктами і через елементи податку (об'єкт, суб'єкт оподаткування, ставка податку, податкові пільги тощо) держава в змозі регулювати вартісні пропорції такого розподілу Змінюючи пропорції функціонування ресурсів в еконо­міці, оподаткування суттєво впливає на процес виробництва, на­громадження капіталу, інвестування, платоспроможний попит і пропозицію Завдяки податкам держава отримує можливість регу­лювати різні аспекти соціально-економічного життя на макрорівні, а на мікрорівні - впливати на конкретну поведінку платника подат­ків Так, маніпулюючи пропорціями та режимами вилучення в суб'єктів господарювання або домогосподарств частки їх доходів, податок може відповідно міняти напрями їхньої діяльності

З наведеного визначення випливає, що застосування терміна «розподільчо-регулююча функція» є найдоцільнішим, бо він точно розкриває зміст цієї функції, механізм її вияву, підкреслює орга­нічне поєднання розподільчого призначення з регулюючим впли­вом оподаткування Крім цього, «амортизуючи» кризові явища, усуваючи диспропорції в ринковій економіці та сприяючи раціо­нальнішому використанню виробничих факторів, ця функція ста­білізує і розширює податкову базу і відповідно забезпечує успішне здійснення фіскальної функції, а це - ще один аргумент на користь тісного взаємозв'язку та взаємообумовленості фіскального і регу­люючого аспектів функціонування податків

Дата добавления: 2014-01-07