Питання Організаційна культура в управлінні

ПЛАН

1. Організаційна культура в управлінні.

2. Організаційний розвиток що забезпечує поєднання складових для ефективності стратегічних змін.

Організаційна культура - система особистих та колективних цінностей, що приймаються і поділяються всіма членами організації. З іншого боку під організаційною культурою розуміють набор прийомів та правил вирішення проблем зовнішньої адаптації і внутрішньої інтеграції робітників, правил, що виправдали себе в минулому і підтвердили свою актуальність зараз.

В системі управління людськими ресурсами міжнародної фірми організаційна культура відіграє виключно важливу роль. Багато компаній розповсюджує кул-ру, забезпечуючі більш тісні контакти між штаб-квартирою і філіалами і між керівниками філіалів з різних країн. Переміщення менеджерів з однієї країни в іншу розширює уявлення цих людей і підвищує їх відданість системі цінностей та цілей корпорації. Люди, що пройшли підготовку в штаб-квартирі фірми, як правило, міркують і діють як її співробітники.

Управлінські проблеми фірми, які успішно вирішуються за допомогою національних культурних інструментів, зводяться до наступного:

1. Культурні комунікаційні бар’єри в співробітництві. Комунікація з носіями інших культур може зіткнутися з непередбаченими труднощами. Можливі комунікаційні порушення, що обумовлені фактором культури:

- перешкоди в результаті заперечення культурних перешкод;

- викривлення в сприйнятті реальності;

- шаблонне мислення;

- етноцентрична зарозумілість.

2. Різниця в стилях управління в різних країнах. Для високорозвинених країн (Північна Америка, Північна Європа) притаманний демократичний стиль керівництва, тоді, як в країнах, що розвиваються переважають авторитарні методи.

3. Різниця в постановці проблем і прийнятті рішень. Діючі процедури є відображенням цінностей, позицій і норм поведінки, які притаманні тим людям, що приймають участь в процесі рішення проблем. Команда зможе ефективно працювати лише після того, як буде досягнута ясність в розумінні її членами сутності колективної взаємодії.

4. Потенційні конфлікти із-за різниць в мотивації праці. Мотиви визначаються соціальним становищем та сімейним положенням. В країнах перехідного типу переважає потреба у безпеці, а в розвинутих пром. країнах прямування до досягнення амбіційних життєвих цілей.

5. Різниця в соціально-культурній компетенції і розвитку персоналу. Кул-на соц.-управлінська компетенція передбачає наявність певної гнучкості, яка виражається в наступному:

- сприйняття інших культур;

- розуміння власних культурних взаємозалежностей;

- відкритість та терпимість в процесі культурної комунікації;

- вміння оцінити можливість переносу ноу-хау в області управління персоналом із одного культурного оточення в інше

Дата добавления: 2014-01-07