Легенда. де: Cash Flow – грошовий потік, що оцінюється (рядок 600);

N m

Cash Flow = ∑ ICF_i - ∑ ICF_j, (3.1)

i=t j=t

де: Cash Flow – грошовий потік, що оцінюється (рядок 600);

ICF_i – і -й вхідний грошовий потік (рядок 100);

ICF_j – j -й вхідний грошовий потік (рядки 210, 220, 230; 400; 500).

Непрямий метод розрахунку операційного грошового потоку передбачає проведення коригування абсолютної величини прибутку підприємства до оподаткування (ЕВТ) на величину впливу негрошових (немонетарних) операцій у рамках операційної діяльності суб’єкта господарювання.

Під час розрахунку операційного грошового потоку підприємства на основі непрямого методу виділяються, як правило, такі напрями трансформації величини прибутку підприємства до сплати податків (ЕВТ – рядок 100) у величину операційного грошового потоку (рядок 800):

· витрати підприємства, які непов’язані із використанням грошових коштів, додаються до абсолютної величини прибутку підприємства, що коригується (рядки 210, 220, 250, 410, 420, 350);

· грошові видатки, які не належать до витрат суб’єкта господарювання або не враховані при визначенні прибутку підприємства, що коригується, віднімаються (рядки 225, 230, 430, 510, 520, 60, 700);

· абсолютна величина прибутків підприємства, що не відноситься до грошових надходжень, віднімається (рядки 235, 440);

· частина прибутку підприємства (рядок 100), що не є складовою операційної діяльності суб’єкта господарювання, віднімається (додається) (рядки 240 та 245 відповідно).

3.2. İнструментарій управління грошовими потоками

Модель управління грошовими потоками суб’єкта господарювання є індивідуальною для кожного підприємства, оскільки має враховувати особливості його фінансово-господарської діяльності та специфічні умови зовнішнього і внутрішнього середовища її реалізації. Однак така індивідуальність досягається шляхом використання сукупності загальних підходів, прийомів та методів – інструментарію управління грошовими потоками, який і є предметом подальшого розгляду.

3.2.1. Необхідність управління грошовими потоками та принципи його організації

Фінансова спроможність підприємства забезпечити дотримання своєчасності виконання власних поточних зобов’язань шляхом формування на основі грошових потоків необхідного фонду коштів у визначений момент часу та із заданою абсолютною величиною визначається рівнем фінансового забезпечення (покриття) потреби підприємства у капіталі.

Базові положення щодо організації управління грошовими потоками.

· По-перше, грошові потоки не можуть виникати за пасивної економічної поведінки підприємства, Отже, необхідно здійснювати певні заходи щодо формування грошових потоків та впливу на їх параметри – управляти грошовими потоками.

· По-друге, грошові потоки є невід’ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень у сфері управління грошовими потоками із іншими напрямами управління фінансами суб’єкта господарювання.

· По-третє, управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських фінансових рішень.

· По-четверте, управління грошовими потоками передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість їх доведення до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв’язку – моніторингу, перегляду та коригування фінансових рішень.

Організація моделі управління грошовими потоками здійснюється із дотриманням певної сукупності загальних принципів, основними з яких є такі:

· інформаційна достовірність, яка передбачає своєчасне та повне надання фінансової інформації щодо операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, структурованої відповідно до потреб моделі або розгляду окремого управлінського фінансового рішення;

· збалансованість – обґрунтоване використання для потреб управління грошовими потоками критеріїв і методів групування, зведення та узагальнення грошових потоків суб’єкта господарювання;

· ефективність – визначення оптимального рівня розподілу грошових коштів у просторі та часі з метою мінімізації затрат на досягнення необхідного ефекту (наприклад, підтримання певного рівня ліквідності);

· принципи, які визначаються специфікою моделі управління грошовими потоками конкретного підприємства.

3.2.2. Політика управління грошовими потоками

Політику управління грошовими потоками необхідно розглядати як комплексне поняття, у структурі якого можна виділити такі складові елементи (детермінанти політики);

· цілі та завдання управління грошовими потоками;

· основні напрями управління грошовими потоками;

· критерії прийняття управлінських фінансових рішень;

· методи кількісної оцінки грошових потоків;

· форми управління грошовими потоками.

Розглянемо детермінанти політики управління грошовими потоками детальніше.

Відповідно до принципів організацій моделі управління грошовими потоками суб’єкта господарювання остання включає такі основні функціональні елементи:

· формування та прискорення надходження вхідних грошових потоків суб’єкта господарювання;

· концентрація надходження грошових коштів;

· контроль за формуванням вихідних грошових потоків суб’єкта господарювання у часі;

· прогнозування та планування резерву ліквідності;

· формування системи моніторингу, управління та контролю резерву ліквідності підприємства;

· оптимізація використання тимчасового надлишку грошових коштів у розпорядженні підприємства.

Так, сукупність цілей, які ставляться перед моделлю управління грошовими потоками, включає як загальні цілі управління фінансами суб’єкта господарювання, так і специфічні:

1) повнота та своєчасність покриття потреби підприємства у капіталі для фінансування його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

2) підтримання прийнятного рівня платоспроможності та ліквідності, а також попередження формування чи розвитку фінансової кризи;

3) збільшення вхідних грошових потоків як основного джерела фінансування підприємства та їх оптимізації у розрізі видів;

4) скорочення циклу обороту грошових коштів;

5) підтримання адекватного балансу між формуванням резерву ліквідності та втраченими альтернативними можливостями;

6) забезпечення ефективності використання грошових коштів підприємства через оптимальний їх розподіл у часі та просторі;

7) скорочення накладних затрат підприємства, пов’язаних із генеруванням його грошових потоків, насамперед із надходженням вхідних грошових потоків.

Обґрунтування цілей та встановлення поточних завдань управління грошовими потоками має здійснюватися із дотриманням таких правил.

· По-перше, системність формування цільових фінансових показників та коефіцієнтів управління рухом грошових коштів відповідно до сукупності цілей та завдань моделі управління грошовими потоками підприємства.

· По-друге, повнота та достовірність формування вхідної первинної інформації щодо управління грошовими потоками за напрямами такого управління – у розрізі вхідних та вихідних грошових потоків, грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

· По-третє, забезпечення зіставності та інформативності фінансових показників та коефіцієнтів з метою їх адекватної статистичної та математичної обробки для обґрунтування та прийняття управлінських фінансових рішень фінансовим менеджером підприємства.

· По-четверте, обґрунтування використання методів обробки з метою адекватної консолідації вхідних первинних інформаційних ресурсів та подальшої ідентифікації на їх основі цільових параметрів моделі управління грошовими потоками суб’єкта господарювання.

· По-п’яте, формування якісних та кількісних параметрів грошових потоків на основі визначення сукупності цільових фінансових показників як результуючих відносно усталеної сукупності відособлених фінансових показників, що характеризують окремі сторони руху грошових коштів підприємства.

· По-шосте, забезпечення можливості адекватного контролінгу системи цільових параметрів руху грошових коштів підприємства з метою забезпечення виконання управлінських фінансових рішень (моніторинг виконання плану, виявлення відхилень та проведення коригування параметрів грошових потоків).

· По-сьоме, забезпечення прийнятності цільових параметрів грошових потоків для їх використання в управлінні грошовими потоками підприємства у наступних періодах.

Базовими напрямами управління грошовими потоками є:

· операційний грошовий потік;

· інвестиційний грошовий потік;

· фінансовий потік.

Функціонально-організаційні особливості управління грошовими потоками вимагають застосування специфічних критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень, які можна формалізувати так:

· абсолютна величина грошового потоку, розподіл грошового потоку у часі та його приведена вартість;

· накладні витрати, пов’язані з генеруванням грошового потоку;

· вплив грошового потоку на абсолютну величину потреби підприємства у капіталі;

· вплив грошового потоку на рівень платоспроможності підприємства (планування ліквідності);

· строк мобілізації (іммобілізації) грошових коштів підприємства;

· пріоритет вхідних грошових потоків від операційної діяльності порівняно з іншими видами вхідних грошових потоків.

3.3. Моделювання управління грошовими потоками

Управління грошовими потокамиявляє собою цілісну систему –модель управління грошовими потоками, організація якої на підприємстві включає вирішення таких питань:

· структурування моделі управління грошовими потоками на основі локалізації основних завдань та цілей такого управління;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від операційної діяльності;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від інвестиційної діяльності;

· визначення основних принципів управління грошовими потоками від фінансової діяльності;

· формування бюджету руху грошових коштів та планування резерву ліквідності.

Розглянемо їх детальніше.

3.3.1. Структура моделі управління грошовими потоками

Управління грошовими потоками необхідно розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, який включає реалізацію таких функціональних етапів:

· планування та прогнозування грошових потоків і складання відповідних внутрішніх фінансових документів (бюджет грошових потоків, а також плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар та ін.);

· імплементація бюджету грошових потоків як невід’ємної складової системи бюджетів на підприємстві;

· фінансовий контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників Звіту про рух грошових коштів;

· здійснення коригування планових величин відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану.

На кожному із визначених етапів використовуються специфічні методи управління, які відповідають потребам відповідного етапу.

Планування та прогнозування грошових потоків є складовим елементом внутрішньофірмового фінансового прогнозування та планування на підприємстві, шляхом упровадження якого досягається узгодженість величини очікуваних грошових потоків із потребами фінансового забезпечення окремих господарських операцій суб’єкта господарювання в рамках операційної, інвестиційної та фінансової його діяльності.

Зведення фінансової інформації щодо цільових (планових) фінансових показників та коефіцієнтів управління грошовими потоками, узагальнення прогнозних та планових величин руху грошових коштів у плановому періоді, їх зіставлення з іншими плановими фінансовими показниками господарської діяльності здійснюється в рамках операційного фінансового планування,
зокрема – бюджетування грошових потоків. Організація бюджетування грошових потоків є органічною складовою та основним етапом управління грошовими потоками і спрямована на вирішення таких завдань:

· визначення у розрізі простору та часу потреби підприємства у капіталі для фінансування господарських операцій у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності у плановому періоді – прогнозного значення абсолютної величини сукупного вихідного грошового потоку та його часткових складових;

· визначення у розрізі простору та часу джерел покриття потреби підприємства у капіталі та їх обсягів – прогнозного значення абсолютної величини сукупного та часткових вхідних грошових потоків.

Серед інших інструментів планування та прогнозування грошових потоків можна виділити такі¹:

· планування ліквідності підприємства, зокрема визначення початкового і кінцевого резерву ліквідності та джерел його забезпечення;

· складання платіжного календаря, у тому числі календаря податкових платежів;

· калькулювання потреби підприємства в капіталі, її порівняння та узгодження із плановими показниками руху грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності;

––––––––––

¹ Детальне дослідження основ фінансового планування та прогнозування на підприємстві виходить за рамки даної частини підручника і розглядається у розділі 10 ”Внутрішньофірмове фінансове прогнозування та планування”.

· формування прогнозного Звіту про рух грошових коштів підприємства (при цьому, нагадаємо, доцільніше використовувати прямий метод розрахунку грошового потоку, який є більш інформативним та зручним у використанні для потреб фінансового менеджменту).

İмплементація результатів фінансового планування та прогнозування передбачає здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відповідно до запланованих параметрів і може включати такі операції, зокрема:

· установлення масштабу цін на продукцію, товари, послуги підприємства (формування прейскуранта на плановий період);

· визначення політики грошових розрахунків підприємства із покупцями та постачальниками;

· залучення необхідного додаткового капіталу у розпорядження підприємства в рамках фінансової діяльності, зокрема: отримання короткострокових та довгострокових банківських кредитів, комерційних кредитів; випуск та розміщення цінних паперів;

· реалізація інших заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів із внутрішніх та зовнішніх джерел (дезінвестиції, стягнення дебіторської заборгованості, рефінансування боргових вимог до третіх осіб);

· інші господарські операції, спрямовані на виконання фінансового плану взагалі та окремих його положень.

İмплементація як етап управління грошовими потоками підприємства нерозривно пов’язана з організацією фінансового контролінгу та коригування прогнозних і планових показників.

Одним із завдань фінансового контролінгу¹ є моніторинг виконання планових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства та дотримання цільових значень реалізується з метою досягнення цілей та виконання таких завдань:

––––––––

¹ Основні методи фінансового контролінгу достатньо повно розкриті у підручнику:
Терещенко О.О. фінансова діяльність суб’єктів господарювання. – К.: КНЕУ, 2003. –
С. 403-454.

· своєчасне виявлення відхилень величини та строків формування вхідних та вихідних грошових потоків від індикаторних величин;

· локалізація виявлених відхилень та проведення аналізу причин їх формування;

· своєчасне інформування фінансового менеджера про виявлене відхилення;

· обґрунтування та подання варіантів урахування відхилень під час прийняття подальших управлінських рішень щодо управління грошовими потоками підприємства.

Коригування окремих показників фінансових прогнозів та системи бюджетів підприємства відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх факторів. Коригування може здійснюватися у таких формах:

· перегляд цільових (прогнозних та планових) показників формування грошових потоків підприємства;

· відстрочення формування вихідних грошових потоків (наприклад, пролонгація заборгованості, реструктуризація боргів);

· інкасація відстрочених вхідних грошових потоків (наприклад, рефінансування боргових вимог до третіх осіб).

3.3.2. Управління операційним грошовим потоком

Управління грошовим потоком від операційної діяльності характеризується певними особливостями.

Серед них можна виокремити такі:

· операційний грошовий потік формується в результаті взаємодії великої кількості вхідних та вихідних грошових потоків, що визначає складну структуру інформаційно-методологічної підтримки управлінських фінансових рішень;

· операційний грошовий потік є основним джерелом покриття потреби підприємства у капіталі;

· управління операційними грошовими потоками характеризується необхідністю глибокої деталізації інформаційної бази управлінського фінансового обліку (наприклад, на основі АВС/М) та орієнтацією, переважно, на короткострокову перспективу.

· управління операційними грошовими потоками базується на використанні касових розривів, що формуються внаслідок розбіжності у строках генерування вихідних грошових потоків (насамперед, виручка від реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг). Касовий розрив формується у безпосередній залежності від фінансового та операційного циклів підприємства, основні елементи якого відображені на рис. 3.9.

Закупівля сировини та ін-ших факторів виробництва

Вироб-ництво

Реалізація товарної продукції

Оплата ра-хунків по-стачальни-ків

+

Середній пе-ріод перебу-вання сиро-вини на складі

+

Вироб-ничий цикл

+

Середній період перебування го-тової продукції на складі

+

Оплата рахунків покупця-ми

Фінансовий цикл

Рис. 3.9. Критичні фактори формування фінансового циклу

У спрощеному вигляді формування касового розриву в результаті основної діяльності підприємства наведені на рис. 3.10.

+ +

Середня тривалість обороту робочого капіталу	Середній період інкасації дебіторської заборгованості
Середній період погашення кредиторської заборгованості	Величина касового розриву

-

Рис. 3.10 Визначення касового розриву

Управління операційними грошовими потоками підприємства на основі касового розриву передбачає здійснення сукупності заходів щодо контролю за кожним із складових такого розриву. Загалом управління операційними грошовими потоками підприємства має здійснюватися із дотриманням певних принципів та виконання таких критеріїв.

По-перше, скорочення тривалості касового розриву шляхом:

· прискорення оборотності робочого капіталу, а також окремих його складових – виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції, при цьому передбачається забезпечення виваженого компромісу між потребами у скороченні абсолютної величини оборотного капіталу й необхідністю стабільного забезпечення виробничого процесу з метою зростання обсягів виробництва та паралельне стимулювання збуту готової товарної продукції;

· прискорення інкасації дебіторської заборгованості, а також використання послуг фінансово-кредитних установ щодо рефінансування боргових вимог підприємства до третіх осіб (покупців), зокрема – облік векселів факторинг та форфейтинг;

· оптимізації відповідно до встановлених критеріїв умов поставки сировини на підприємство – узгодження строків оплати рахунків постачальника з іншими параметрами господарських договорів із постачальниками, такими як поставки, ціна, знижки та ін.

По-друге, забезпечення стабільності формування резерву ліквідності підприємства (залишку грошових коштів на рахунках та в касі підприємства) із відповідним його коригуванням у кожному плановому періоді, прив’язуючи таке коригування до зміни, наприклад, валюти балансу підприємства або абсолютної величини його доходів (чистих доходів) від реалізації товарної продукції.

По-третє, забезпечення відповідальності абсолютної величини резерву ліквідності підприємства потребам фінансового забезпечення касового розриву.

По-четверте, здіснення мобілізації фінансових ресурсів (формування вхідного грошового потоку від фінансової діяльності) у випадку тимчасової неспроможності підприємства покрити вихідні операційні грошові потоки в межах касового розриву за рахунок резерву ліквідності (покриття дефіциту ліквідності) на строк, що не менший величини касового розриву. Це має на меті забезпечити підтримання платоспроможності підприємства на прийнятному рівні шляхом генерування вхідних грошових потоків у рамках фінансового циклу, за рахунок яких і буде здійснено погашення основної суми заборгованості, що була створена при мобілізації капіталу.

3.3.3. Управління інвестиційними та фінансовими грошовими потоками

Вивчення управління інвестиційними грошовими потоками (як вхідними, так і вихідними) свідчить про необхідність урахування особливостей інвестиційної діяльності підприємства та грошових потоків, що генеруються при цьому. Серед них можна відмітити такі:

· взаємозалежність з операційними та фінансовими грошовими потоками – розгляд та проектування будь-якого інвестиційного проекту (і, відповідно, оцінка грошових потоків від реалізації проекту) неможливі без з’ясування його впливу на операційну діяльність (формування доходів від реалізації, зміни величини змінних та постійних затрат, включаючи амортизацію, що визначаються при оцінці вхідних і вихідних грошових потоків) та джерел залучення капіталу (фінансової діяльності);

· довгостроковий характер прийняття управлінських фінансових рішень у рамках інвестиційної діяльності – строк вкладання грошових коштів у необоротні активи у будь-якому випадку більший за тривалість одного фінансового циклу;

· значний рівень невизначеності щодо очікуваних грошових потоків від реалізації інвестиційного проекту, що потребує врахування сукупності ризиків, зокрема, шляхом проведення дисконтування майбутніх (очікуваних) грошових потоків;

· реалізація інвестиційного проекту й управління його грошовими потоками передбачає переважно трансформацію у довгостроковій перспективі інвестиційних вихідних грошових потоків в очікуваний операційний грошовий потік суб’єкта господарювання (за винятком дезінвестицій та портфельного фінансового інвестування), при цьому покриття вихідних грошових потоків здійснюється за рахунок вхідних грошових потоків від операційної та фінансової діяльності;

· управління грошовими потоками за окремими напрямами інвестиційної діяльності потребує використання різних підходів до оцінки грошових потоків та їх планування, що визначається їх суттєвими відмінностями (наприклад, оцінка окупності реальних та портфельних інвестицій, оцінка вартості вкладень в асоційовані, дочірні підприємства та непряме портфельне інвестування).

При цьому необхідно врахувати особливості, пов’язані із фінансовим забезпеченням потреби підприємства у капіталі для фінансування вихідних грошових потоків у плановому періоді:

· фінансування вихідних інвестиційних потоків має здійснюватися за рахунок таких джерел (у порядку зменшення їх привабливості);

а) операційний грошовий потік та формування в результаті цього Free Cash Flow;

б) мобілізація капіталу в рамках фінансової діяльності або вхідні грошові потоки від фінансової діяльності;

в) дезінвестиції з метою проведення реалокації необоротних активів шляхом ліквідації одних необоротних активів (вхідний інвестиційний грошовий потік – реалізація цінних паперів із інвестиційного портфеля, продаж окремих об’єктів основних засобів) та придбання інших (наприклад, технічне переозброєння, перегляд інвестиційного портфеля);

· фінансування інвестиційної діяльності за рахунок мобілізації додаткових фінансових ресурсів має здійснюватися шляхом залучення довгострокового капіталу (наприклад, розміщення корпоративних облігацій, фінансування основних засобів за фінансовим лізингом) або збільшення абсолютної величини власного капіталу за рахунок зовнішніх джерел (наприклад, розміщення додаткової емісії корпоративних прав, отримання безповоротної фінансової допомоги);

· дезінвестиції мають здійснюватися насамперед з метою оптимізації струк-

тури розміщення та абсолютної величини необоротних активів (інвестицій)¹ і розглядатися як джерело покриття вихідних інвестиційних грошових потоків у разі відсутності можливості підприємства покрити такі грошові потоки за рахунок внутрішніх чи зовнішніх фінансових джерел.

Операційна діяльність

İнвестиційна діяльність

Фінансова діяльність

Абсолютна величина грошового потоку, що генерується в рамках окремого виду діяльності підприємством, відповідає на рисунку товщині відповідної стрілки, яка відображає грошовий потік.

Рис. 3.11. Формування вхідних та покриття вихідних фінансових грошових потоків

На відміну від інвестиційних грошових потоків, управління фінансовими грошовими потоками пов’язано з такими особливостями, що проявляються у співвідношенні завдань фінансової діяльності з потребами операційної та інвестиційної (рис. 3.11):

вхідні фінансові потоки підприємства є коригуючим механізмом для балансування величини Free Cash Flow;

· прийняття управлінських фінансових рішень, унаслідок виконання яких формується склад та структура вхідних грошових потоків підприємства від фінансової діяльності, залежить переважно від таких факторів:

1) політики підприємства щодо структури капіталу (при виборі між фінансуванням за рахунок власного чи позичкового капіталу);

–––––––––

¹Більш детально теоретико-методологічні та практичні аспекти управління інвестиціями підприємства розглядаються у розділі 8 цього підручника.

2) специфіки джерела формування дефіциту грошових коштів; мобілізація короткострокового позичкового капіталу для покриття вихідних грошових потоків від операційної діяльності та мобілізація довгострокового позичкового або власного капіталу для покриття вихідних грошових потоків по інвестиційній діяльності;

3) тимчасове підтримання резерву ліквідності підприємства за рахунок короткострокових зобов’язань (вхідних фінансових грошових потоків);

· абсолютна величина вихідних грошових потоків визначається рівнем вхідних грошових потоків за минулі періоди (погашення основної суми боргу) та, частково, дивідендною політикою підприємства (в межах виплати грошових дивідендів, викупу акцій власної емісії, дроблення корпоративних прав – див. детальніше розділ 5);

· покриття вихідних грошових потоків підприємства має здійснюватися в основному за рахунок операційного грошового потоку і лише в окремих
випадках – за рахунок фінансової діяльності підприємства (наприклад, пролонгація заборгованості, реструктуризація заборгованості або погашення заборгованості за рахунок формування нової).

Дата добавления: 2014-01-07