Живопис. Епоха бронзи зробила справжній переворот, причому не тільки в області виробництва зброї й начиння, але й для всієї егейської цивілізації в цілому

Камінь

Греція

Тканини

Меблі

Метали

Епоха бронзи зробила справжній переворот, причому не тільки в області виробництва зброї й начиння, але й для всієї егейської цивілізації в цілому. Початок бронзового століття можна віднести до кінця III тисячоріччя, тобто до періоду приблизно між 2300 і 2100 рр. до н.е. Переворот цей був викликаний тим, що поява бронзи крім більшої зручності металевих предметів начиння в порівнянні з дерев'яними, гончарними або кам'яними сприяло й зрушенням у світогляді. Коваль з'явився чимсь начебто чарівника, що володіє невідомими таємницями, і, на відміну від прикутого до свого поля хлібороба, він міг ходити із селища в селище, скрізь знаходячи застосування своєму ремеслу.

Поряд з виробами із благородних металів знайдене чимало предметів із бронзи — зброї й статуеток. При розкопках палацу в Маллії була виявлена майстерня із шиферними формами, що служили для лиття бронзових знарядь (шило, різець, шкребок), а також дзеркал і подвійних сокир.

Наші відомості про егейські й мікенські меблі більш ніж убогі. Усі дерев'яні предмети зникли, а відтворень їх в інших видах образотворчих мистецтв надзвичайно мало. Серед кікладських мармурових ідолів є сидячий на стільці арфіст із Аморгоса (Афіни, Археологічний музей). Цей стілець із високою спинкою не тільки має чотири ніжки, але також вигнуті елементи з боків, які починаються від середини сидіння й доходять до кінця ніжок; стілець цілком ажурний.

Царський трон із Кносського палацу був виконаний з каменю й мав гнуту спинку. Нам відомо, що для менш знатних осіб критяне виготовляли трони іншого типу. Найцікавіше відтворення подібного трону дійшло до нас у вигляді бронзової моделі з Энкомі на Кіпрі (Париж, Лувр); разом із троном збереглася низька лавочка для ніг. Ми знаємо, що існували також стільці, лави, табуретки, лавочки, круглі столи й досить примітивні ліжка.

До наших днів не збереглося жодного зразка крито-мікенських тканин, однак статуетки свідчать про досить своєрідні моди. Критянки носили болеро з кольоровою облямівкою, яке залишало груди оголеної (принаймні в жриць). Талію підкреслював тугий пояс, спідниці з оборками й з такою ж кольоровою облямівкою спускалися до землі, закриваючи навіть ступні.

Роль Греції в історії мистецтва, як і в історії думки, непорівнянна зі скромними розмірами її території. Вплив грецького мистецтва поширився далеко за межі Греції на захід і на схід, воно відчувалося протягом довгих століть і збереглося до наших днів.

Греки з'явилися на зміну народів, що населяли раніше материкову Грецію й острова, і сформувалися як нації приблизно до VIII ст. до н.е. Навали племен, що рухалися, з Дунаю, і найбільш потужна з них - навала дорійців - зміли вогнем і залізом егейську цивілізацію.

Відмітною рисою греків було прагнення до незалежності. Незважаючи на те, що всі вони говорили на одній мові й мали загальну релігію, їх міста постійно суперничали й воювали один з одним. Давньогрецька демократія була, по суті, олігархією, вільні громадяни складали незначну меншість в порівнянні з масою рабів і метеков, часто втроє й учетверо більш численних.

Одним з важливих наслідків такого положення було те, що незадоволені, політичні вигнанці, шукачі пригод залишали межі країни, і починаючи з VII ст. до н.е. греки почали засновувати колонії на сході й на заході. Їхні поселення служили джерелом поширення еллінської культури в районах, яких ще її не знали. Багаті грецькі купці з далеких колоній любили розкіш і, не задовольняючись товарами з метрополії, замовляли різні вироби місцевим ремісникам, що приводило до створення самобутніх художніх шкіл, зокрема в керамиці.

За межами метрополії греки влаштувалися: до півночі від Пелопоннесу в Македонії й на узбережжя Дарданеллів; до заходу - у Південній Італії й Сицилії, на півдні Франції й Іспанії; на сході вони розселилися від Трої до Родосу, по північнім узбережжю Чорного моря, у Криму й на півдні України. Найбільш значний вплив грецьке мистецтво виявило на мистецтво Стародавнього Риму, а в новий час — на мистецтво Відродження й стиль ампір.

Художня обробка каменю, що дала насамперед шедеври архітектури, цікава також і добутками архітектурного декору.

Спочатку колони були дерев'яними, а з VII ст. з'явилися колони з каменю; по характеру капітелей вони діляться на три ордери: доричний, іонічний і коринфський. Доричний відрізняється граничною простотою, його елементи позбавлені декору (Парфенон); іонічний має витончені волюти, що спочивають на овах і пальметтах (храм Афіни Поліас в Афінах); капітель коринфського ордера складається з кошика, оточеної вінком акантових листів (Вежа вітрів в Афінах; илл. 353). До цих трьом ордерам можна додати ще один вид опори — людська фігура, каріатида, самий прославлений приклад якої — портик храму Эрехтейон в Афінах.

До перерахованих додалися й інші елементи — як геометричні, так і елементи природи. Геометричний орнамент включає прямі й криві лінії й комбінації з них. До прямолінійних мотивів належить насамперед меандр, що одержав настільки широке поширення, що його часто називали грецьким орнаментом; меандр являє собою лінію, зламану під прямим кутом, він існував у декількох варіантах. Серед криволінійних мотивів назвемо волюту або спіраль, завиток, бусину, ови.

Природні мотиви запозичені в місцевої флори: лавр, плющ, маслинове дерево й особливо акант. Розташування мотивів дуже різноманітно: найчастіше зустрічається пальметта, вигнута до центру або, навпаки, що розширюється, надзвичайно розповсюджена у всіх видах декоративного мистецтва, і рослинний завиток, що сходить до вигнутої гілочки з листами. У використанні цих мотивів грецькі художники виявили величезну винахідливість і фантазію.

Художня обробка каменю квітнула переважно в грецьких колоніях Азії; для ионійських декоративних витворів характерний смак до деталі — тут позначився вплив Сходу, який завжди надавав великого значення орнаментації й навіть у прагненні до розкоші впадав у декоративні надмірності. Пальметта використовувалася постійно: ми знаходимо її на фризах, у завершенні капітелі й пілястри — на портику храму Эрехтейон або ж у вигляді окремого мотиву, наприклад на фронтоні Парфенона або на фронтоні храму Аполлона в Бассах в Аркадії. Одна велика пальметта увінчувала похоронні стели V ст. (илл. 354).

Слід згадати також рельєфний декор мармурових похоронних урн, як, наприклад, великої урни з о. Саламина, датуємой приблизно 375 р.; зображена на ній сцена прощання з покійною становить увесь її декор (Мюнхен, Гос. античні збори).

Грецький декоративний живопис майже повністю втрачений. Нам залишається тільки шкодувати про це, тому що він був, очевидно, дуже цікавим. Подібно єгипетському живопису, він не давав об’ємів і світлотіні, обмежуючись заповненням контурів плоским тоном. Ми можемо собі уяву про неї лише на основі вазопису й розпису гробниць, знайдених біля Пестума (IV ст. до н.е.), сюжети яких узяті з міфології, похоронних обрядів і повсякденного життя. До нас майже нічого не дійшло й із книжкової мініатюри. Із числа найрідших зразків згадаємо фрагмент папірусу, знайдений у Єгипті в Оксиринхі (Флоренція, Археологічний музей); правда, і він відноситься до досить пізнього часу -ІІ ст. н.е. — але його малюнки ілюструють відому античну легенду про Амура і Псіхею. Малюнок відрізняється чіткістю, але не розфарбований.

Дата добавления: 2014-01-07