Гра в жмурки як метафора смерті. 1. Що визначає методологія.

СЕМАНТИКА ТРАДИЦІЙНИХ ІГОР.

Лекція 7

Контрольні питання

1. Що визначає методологія?

2. Яким чином використовуються методи, нотація та засоби?

3. У чому полягає системність методології?

4. Які основні проблеми виникають при дослідженні та конструюванні складних систем та яким чином вони розв’язуються?

5. У чому полягає основна послідовність системного розв’язання проблем?

6. Чим відрізняються між собою методології системного дослідження?

7. Які основні кроки методології системного дослідження, запропонованої Ю.І. Черняком?

8. В якій послідовності формуються загальні уявлення про систему?

9. У чому смисл моделювання системи як етапу її дослідження?

10. Які дії виконуються під час супроводу системи?

1. Співвідношення сліпоти і смерті.

2. Міфологія сліпоти.

3. Поховальні ігри.

4. Смерть / доля

5. Гра / ворожіння

6. Гра / весільна обрядовість

7. Ситуація обернення / доторкання.

Література:

1. Богданов К.А. Повседневность и мифология: Исследования по семиотике фольклорной действительности. - СПб.: «Искусство-СПБ», 2001.

2 Покровский Е.А. Детские игры, преимущественно русские. СПб., 1994.

3 Эльконин Д.Б. Из научных дневников // Эльконин Д. Б. Избранные психологические труды. М., 1989.

4 Хюбнер К. Истина мифа. М., 1996.

5. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. СПб., 1993.

6 Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу: В 3-х т. Т. 3. М., 1994.

7 Толстой Н.И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике. М., 1995. С. 189—194.

8. Иванов В.В. Высшие формы поведения человека в свете проблемы доминантности полушарий // О человеческом в человеке. М., 1991.

9.Богатырев П.Г. Игры в похоронных обрядах Закарпатья // Секс и эротика в русской традиционной культуре. М., 1996.

10. Белецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М., 1978.

11. Элькопин Д.Б. Психология игры. М., 1987.

12. Несанелис Д. А., Шарапов В. Э. Тема смерти в детских играх: опыт этносемиотического анализа (по материалам традиционной культуры коми) // Смерть как феномен культуры. Сыктывкар, 1994.

1. Сліпота / смерть.

Співвідношення сліпоти і смерті зрозуміле у контексті опозиції видимого / невидимого, проявленого / прихованого, соціального / антисоціального.

Видиме / невидиме (пор. рос. видимо-невидимо – буквально «більше бути не може»). Померти – буквально закрити очі. Пор. з рос прислів’ями: «Закрыть глазки да лечь на салазки», «Свет из очей выкатился», «Померк свет в очах».

У слов’янській міфології смерть невидима і незряча: «Смерть ни на что не глядит», «Смерть сослепу лютует». У народних повір’ях говориться, коли не закрити очі покійнику, смерть скористається його відкритими очима і вибере тами чином нову жертву.

Мрець ще видимий, але – сліпий, після поховання – переходить у стадію невидимості. Судячи зі слов’янських етнографічних матеріалів, покійний начебто уникає сліпоти, коли про це піклуються живі (запалюють свічку в смертний час, обмітають гроби батьків, щоб «прочистити їм очі», одягають покійника у світлий одяг). В такому разі зір є прерогативою своїх, сліпота – чужих / шкідливих покійників. Наприклад, сліпими є упирі. У М. Гоголя сліпа панночка намагається схопити Хому, що нагадує гру у жмурки. «Хома не имел духа взглянуть на нее. Она была страшна. Она ударила зубами в зубы и открыла мертвые глаза свои. Но, не видя ничего, с бешенством — что выразило ее задрожавшее лицо — обратилась в другую сторону, и распростерши руки, обхватывала ими каждый столп и угол, стараясь поймать Хому. <...> Бурсак содрогнулся, и холод чувствительно пробежал по всем его жилам. Потупив очи в книгу, стал он читать громче свои молитвы и заклятья и слышал, как труп опять ударил зубами и замахал руками, желая схватить его. Но, покосивши слегка одним глазом, увидел он, что труп не там ловил его, где стоял он, и, как видно, не мог видеть его».

Аналогічні сюжети пританні індоєвропейській міфології. Сліпота символізує світ смерті. Сліпими / напівсліпими є Поліфем, Баба Яга, Плутос, який ототожнюється з Аїдом, Лихо Однооке. Остаточне осілплення смерті здійснюється сонячним героєм – Одісеєм, Іваном Церевичем, ковалем, яким репрезентує вогонь / світло. У Гоголя Вакула підкорює чорта.

Прикладом є російська казка «Про коваля і лихо».

Жил кузнец припеваючи, никакого лиха не знал.

Что это, — говорит кузнец, — никакого я лиха на веку своем в глаза не видал! Хоть посмотрел бы, какое там такое лихо на свете.

Вот и пошел кузнец лиха искать. Шел, шел, зашел в дремучий лес; ночь близко, а ночевать негде и есть хочется. Смотрит по сторонам и видит: неподалеку стоит большущая изба. Постучал — никто не отзывается; отворил дверь, вошел — пусто, нехорошо. Забрался кузнец на печь и лег спать не ужинавши.

Стал было уже засыпать кузнец, как дверь отворилась, и вошло в избу целое стадо баранов, а за ними Лихо — баба огромная, страшная, об одном глазе. Понюхало Лихо по сторонам и говорит:

Э, да у меня, никак, гости; будет мне, Лиху, что позавтракать: давненько я человеческого мяса не едала. —

Вздуло Лихо лучину и стащило кузнеца с печи, словно ребенка малого.

Добро пожаловать, нежданный гость! Спасибо, что — забрел; чай, ты проголодался и отощал, — и щупает Лихо кузнеца, жирен ли, а у того от страха все животики подвело.

Ну, нечего делать, давай сперва поужинаем, — говорит Лихо.

Принесло большое беремя дров, затопило печь, зарезало барана, убрало и изжарило.

Сели ужинать. Лихо по четверти барана за раз в рот кладет, а кузнецу кусок в горло не идет, даром что целый день ничего не ел. Спрашивает Лихо у кузнеца:

Кто ты таков, добрый человек? —

Кузнец. —

А что умеешь ковать? —

Да все умею. —

Скуй мне глаз! —

Изволь, — говорит кузнец, — да есть ли у тебя веревка? Надо тебя связать, а то ты не дашься; я бы тебе вковал глаз. 

Лихо принесло две веревки: одну толстую, а другую потоньше. Кузнец взял веревку потоньше, связал Лихо да и говорит:

А ну-ка, бабушка, повернись! —

Повернулось Лихо и разорвало веревку.

Вот кузнец взял уже толстую веревку, скрутил бабушку хорошенько.

А ну-ка, теперь повернись! —

Повернулось Лихо и не разорвало веревок.

Тогда кузнец нашел в избе железный шкворень, разжег его в печи добела, поставил Лиху на самый глаз, на здоровый, да как ударит по шкворню молотом — так глаз только зашипел. Повернулось Лихо, разорвало все веревки, вскочило как бешенное, село на порог и крикнуло:

Хорошо же, злодей! Теперь ты не уйдешь от меня! —

Пуще прежнего испугался кузнец, сидит в углу ни жив ни мертв; так всю ночку и просидел, даром что спать хотелось. Поутру стало Лихо выпускать баранов на пашню, да все по одному: пощупает, точно ли баран, хватит за спину да и выкинет за двери. Кузнец вывернул свой тулуп шерстью вверх, надел в рукава и пошел на четвереньках. Лихо пощупало: чует — баран; схватило кузнеца за спину да и выкинуло из избы.

Вскочил кузнец, перекрестился и давай бог ноги. Прибежал домой, знакомые его спрашивают:

Отчего это ты поседел? —

У Лиха переночевал, — говорит кузнец. — Знаю я — теперь, что такое лихо: и есть хочется, да не ешь, и спать хочется, да не спишь.

Формування образу сліпої смерті, а також невидимої смертельної загрози, що виходить від сліпих, не випадкове. Сліпота була однією з прикмет заразних у середньовічній Європі хвороб – віспи і прокази. Кількість сліпих в результаті захворювання прокази і сифілісу було досить великим.

Соціальне / антисоціальне. Зір виконує функцію соціалізації членів традиційного колективу, натомість сліпота є ознакою асоціальних перснажів. Пор. з жаргонізмами: жмурка – «босяк», сліпий – «безпаспортний волоцюга»); нім. аргонізм: Blindgänger – буквально «сліпий ходок», тобто «холостяк / бездітний чоловік».

Позбавлення зору асоціюється з виключенням з ієрархії колективу. Незрячий перестає бути повнокровним членом колективу, тому сліпота є покаранням за найтяжчі злочини – прелюбодіяння й інцест. За насилля на своєю наложницею беотійський цар Амінтор осліплює свого сина Фенікса, Ойнопіон Хіоський осліплює велитня Оріона за насилля над його донькою; цар Епіра Ехет випалює очі своїй доньці Метопі за зв’язок з чужоземцем Ехмодіком; Едіп осліплює сам себе за зв’язок з матір’ю («Едіп-цар» Софокла); Тіресій був осліплений за те, що побачив оголену Афіну.

Тут вступає у дію аксіологія – «краще один раз побачити, ніж сто раз почути», яка підтримується не стільки психофізіологією, скільки традиційною ідеологією, яке знало таку форму покарання «око зо око», «зуб за зуб», «влаштувати темну», «заточити у темницю». Або, наприклад, вислів Ежена Сю про користь осліплення злочинців: «Ми вважаємо, що при важких злочинах, таких, як батьковбивство, чи інших зухвалих злодіяннях, осліплення і вічна самотність, ув’язнення поставили б злочинця у такі умови, за яких він ніколи не зміг би шкодити суспільству; і покарання було б для нього в тисячу разів страшніше і дало б йому час для повного розкаяння й виправлення» (Сю Э. Парижские тайны. / Пер. Я. Лесюка и М. Трескунова. Т. 2. М., 1989. С. 582).

Актуальними в цьому контексті є вислів Леонардо да Вінчі: «Хто не віддав би перевагу втратити, скоріше, слух, нюх ніж зір? Той, хто втратив зір подібний до того, хто вигнаний зі світу, тому що він його більше не бачить, не бачить речей. І таке життя подібне смерті».

Аналогічні сюжети зустрічаються в міфології. Зевс осліплює повсталого проти бога Діоніса фракійського царя Лікурга, оскілки його поведінка антисоціальна. Натомість насильницьке несправедливе осліплення Василька Теребовльского в «Повісті минулих літ» засуджується літописцем.

2. Міфологія сліпоти.

Соціальна і психофізична неповноцінність сліпих компенсується можливостями іншого характеру. Вони володіють потаємними, прихованими знаннями, іншим досвідом, іншою силою (як паночка М. Гоголя), оскільки вона наближуються до світу пращурів. Відомо, що у сліпих трапляється індивідуальна тенденція до соціальної надкомпенсації, яка компенсує нестачу зору механізмом екстраординарної – тактильної, мнемонічної, вербальної орієнтації Сліпими були пророки і провидці – Тиресій, Фіней, Едіп, Самсон, Гомер. Сліпець знає те, що не знають зрячі. Більш того, він знає правду про зрячих (Ванга віщує майбутнє). Натомістиь існують обрядові заборони торкатися покійного, голосно говорими при ньому, швидко рухатися, щоб ніби не спроаовкувати його зворотної реакції.

Репрезентуючи інше, сліпота одночасно спокушає і страшить. Інше небезпечніше, ніж звичне. Небезпека, яка виходить від сліпоти, небезпечна самим нагадуванням про інше. Небезпечний сліпий знахар, сліпий чарівник, зустріч зі сліпцем – погана прикмета.

Дата добавления: 2014-01-07