Структура методики викладання МУМ у ВНЗ

План

НАУКОВИЙ ЕТИКЕТ

Мовний етикет наукових конференцій, симпозіумів, круг­лих столів, дискусій, лекцій тощо регулює мовну поведінку чітко окресленого кола учасників таких наукових заходів. Су­часні формули звертань, запитань, відповідей, подяк, якими послуговуються вчені, відзначаються уніфікованістю і стерео­типністю вживання.

Починаючи виступ, звертаються до присутніх: Шановний голово (ректоре, директоре), шановні члени координаційної ради... Шановні учасники науково-практичної конференції... Шановні пані й панове... Шановне товариство... Після цього називають тему чи мету свого виступу (доповіді) й переходять до викладу його змісту

Посилаючись на інші виступи, вживають фрази: як (слуш­но, справедливо) зазначив, запропонував, сказав, стверджує (називається прізвище промовця)...

Перш ніж відповідати на запитання чи зауваження, потрібно сказати: Дякую за запитання! Дякую за зауваження! Під час обговорення чи дискусії доречними будуть вислови:

Слушною є думка... Без сумніву. Ви маєте рацію, але... Ваші міркування є слушними, проте... Навряд чи можна погоди­тись із твердженням, що... Я не зовсім можу погодитисьізтим... На наш погляд... На мою думку... Ми переконані, що... Я вважаю, що... Я виходжу з того, що...

Закінчуючи виступ, кажуть: Дякую за увагу! Дякую за при­хильне ставлення до мене! Дякую за слушні зауваження і запитання! Автор складає щиру подяку (називаються прізвища осіб) за цінні зауваження й поради!

Увага! Офіційне, службове листування, що ведеться між організаціями, установами, належить до офіційно-ділового стилю [4].

1. Предмет і завдання методики викладання МУМ у ВНЗ.

2. Структура методики викладання МУМ у ВНЗ.

3. Зв’язок методики викладання МУМ у ВНЗ з іншими науками.

4. Методи дослідження в методиці викладання МУМ у ВНЗ.

Література

1. Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті // Педагогічна газета. – 2001. – липень.

2. Закон про вищу освіту // Освіта. – 2002. – 20-27 лютого.

3. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова освіта. – 2011. – № 7.

4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

5. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання. Розділ «Дидактика». Навчально-методичний посібник / В.І.Лозова, Г.В.Троцко. – Харків: «ОВС», 2002.

6. Українська мова / Програми загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1-4 класи / [Електронний ресурс]. – Режим доступу НТТР: www.mon.gov.ua/images/files/doshkilna-cerednya/serednya/one-four/39.doc

1. Предмет і завдання методики викладанни МУМ у ВНЗ.

Сучасні соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її в цивілізоване світове співтовариство висувають усе більш високі вимоги до якості професійної освіти. Конкурентноспроможність фахівця, його творчий потенціал, готовність ухвалювати рішення й нести відповідальність за них, прагнення до самоосвіти визначають психологічне й матеріальне благополуччя людини, її впевненість у майбутньому. В умовах інформації, що швидко оновлюється, випускникам вищих навчальних закладів необхідно володіти міцною основою професійної діяльності, що забезпечить можливості подальшого професійного росту.

У Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті зазначено, що «основною метою і пріоритетами розвитку освіти є особистісна орієнтація, формування вчителя як професіонала, його трудові і моральні мотивації активної професійної позиції, забезпечення педагогічних умов для професійної самореалізації»[1, с.З]. Дидактика вищої школи, окремі педагогічні технології розв’язують проблему підвищення методичної компетентності студентів за допомогою вдосконалення змістового, операційного і контрольно-регулювального компонентів.

Як відомо, початкова освіта є багатопредметною. Учитель початкових класів повинен забезпечити повноцінний навчальний процес із шести обов’язкових освітніх галузей. При цьому об’єктивно особлива роль методики навчання мови в початкових класах у системі загальної методичної підготовки студентів обумовлена соціальною й педагогічною значущістю мови для становлення та розвитку молодших школярів. Уміння і навички у сфері мови й мовлення є необхідною умовою і засобом навчання дітей. Пізнання мови на різних її рівнях є джерелом різнобічних знань, засобом розвитку мислення, мовлення, духовного збагачення людини.

Змінення розуміння предмета «українська мова» у школі, принципів її навчання, орієнтація на формування комунікативної компетентності особистості зумовлюють пріоритет методичної складової загальної професійної підготовки майбутніх учителів початкових класів у сфері навчання мови.

Методика викладання у ВНЗ курсу «Методика навчання української мови в початковій школі» (МУМ) належить до ряду педагогічних наук. Вона є також прикладною наукою, оскільки, спираючись на теорію, повинна розвя’зувати практичні завдання навчання й розвитку студентів.

Як і будь яка наука, методика викладання МУМ у ВНЗ має власний предмет – процес оволодіння студентами методикою викладання української мови в умовах навчання в педагогічних ВНЗ.

За традицією, розглядаючи завдання методики як прикладної педагогічної науки, називають три основні запитання.

1. Чого навчати? Відповіддю на це запитання є розробка змісту курсу «Методика викладання МУМ у ВНЗ».

Під змістом навчання розуміється певний обсяг і характер систематичних наукових знань, практичних умінь і навичок, а також світоглядних і морально-етичних ідей, якими має оволодіти студент у процесі навчання.

Основні напрями оновлення змісту методики викладання МУМ у ВНЗ визначають такі державні документи, як Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті (2001), Закон України «Про вищу освіту» (2002), Державний стандарт початкової загальної освіти (2011), Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою. 1-4 класи (2011).

Розробка змісту методики викладання МУМ у ВНЗ потребує постійного вдосконалення і перевірки ефективності таких документів, як:

1) навчальний план (державний нормативний документ, який визначає навчальне навантаження студентів, його розподіл за семестрами тощо);

2) навчальна програма (державний документ, у якому визначається система знань, практичних умінь і навичок, якими мають оволодіти студенти);

3) навчальні посібники (книжки, зміст яких повністю відповідає навчальній програмі або ж містить емпіричний матеріал, що служить закріпленню основного теоретичного матеріалу).

2. Як навчати? Відповідно до цього запитання розробляються принципи, методи викладання у ВНЗ курсу «Методика навчання української мови в початковій школі», форми роботи зі студентами, методичні прийоми тощо.

Принципи навчання досить ґрунтовно розкриті у сучасній психолого-педагогічній літературі [5, с.220-249]. Серед них основними названі принципи науковості; систематичності і системності; зв’язку з життям, практикою; свідомості й активності навчання; єдності конкретного і абстрактного; доступності; міцності знань; позитивної мотивації і самостійності; гуманізації; народності; культуровідповідності; наочності; індивідуалізації та диференціації; оптимальності навчального процесу.

Якщо дидактичні принципи визначають вимоги щодо організації навчального процесу у ВНЗ, то методи навчання дозволяють отримати відповідь на інше запитання – як це необхідно робити з урахуванням мети, завдань і специфіки предмета «Методика викладання МУМ у ВНЗ».

Визначаючи метод навчання як спосіб взаємопов’язаної діяльності викладача і студентів, розглядаємо тим самим студента як партнера викладача, а навчання – як співробітництво викладача і студента.

Принципи і методи навчання реалізуються в різних формах навчання. Провідною формою навчання у ВНЗ є лекція. У практиці вищої школи розповсюдженими є такі види лекцій: лекція-бесіда, лекція-дискусія, лекція з розбором конкретних ситуацій, лекція зі застосуванням техніки зворотного зв’язку, лекція-консультація, установчо-мотиваційна лекція, проблемна лекція.

Семінарські та практичні заняття забезпечують розвиток творчого професійного мислення, пізнавальної мотивації і професійного використання знань у навчальних умовах. Структура семінарських занять може бути різною: семінар-бесіда, семінар-доповідь, семінар-розв’язування методичних задач, семінар-диспут, «круглий стіл» тощо. Широко використовуються дидактичні, ділові, рольові ігри; драматизація, засідання експертної групи, форуми, симпозіуми, дебати.

3. Чому саме так навчати, а не інакше? Відповіддю на це запитання є дослідження в галузі «Теорія і методика професійної освіти», яка є порівняно молодою серед інших педагогічних наук.

Створення теорії і методики професійної освіти у вищій школі – це об’єктивний процес наукового пізнання, розвиток якого визначається рівнем формалізації педагогічних знань та їх теоретичним обґрунтуванням. Разом із тим пізнання психолого-педагогічних закономірностей процесу навчання і виховання у вищій школі залежить від того, як і на якому методологічному, теоретичному, методичному і практичному рівнях будуються педагогічні дослідження.

Проблема формування методичної компетентності в майбутніх учителів початкових класів у сфері викладання мови є однією з найактуальніших. Дослідження в цій галузі лише тільки розпочинаються. На сьогодні науковцями в дослідженнях ставляться, зокрема, такі завдання:

• виявити сучасні тенденції професійно-педагогічної освіти майбутніх учителів і тенденції мовної освіти молодших школярів та уточнити її мету та зміст;

• дослідити сучасні концепції освіти та підходи для розробки теоретичних засад методичної освіти майбутніх учителів початкової школи у сфері викладання мови;

• узагальнити особливості особистісного й діяльнісного розвитку студентства як особливої соціальної категорії та визначити об’єкти й уточнити зміст особистісного й методичного розвитку майбутнього вчителя початкової школи;

• конкретизувати зміст поняття «методична компетентність учителя початкової школи»;

• конкретизувати знання, уміння і навички, що складають методичну компетентність учителя початкової школи у сфері викладання мови;

• змоделювати колективний результат методичної освіти майбутніх учителів початкової школи;

• оновити складники (мету, завдання, зміст, організаційні форми й прийоми навчання) системи методичної освіти студентів;

• змоделювати процес формування методичної компетентності вчителя початкової школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу;

• визначити показники, критерії оцінювання сформованості у студентів методичної компетентності у сфері навчання мови;

• удосконалити систему поточного й підсумкового контролю процесу та результату формування методичної компетентності вчителя початкової школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Методика викладання МУМ у ВНЗ має власну структуру, яка залежить, у першу чергу, від структури чинної програми курсу «Українська мова» для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою (1-4 класи) [6].

Розділ 1. «Методика навчання грамоти учнів 1 класу».

Розділ 2. «Методика розвитку навичок усної мовленнєвої діяльності в учнів початкових класів».

Розділ 3. «Методика формування в молодших школярів знань про мову і мовних умінь».

Розділ 4. «Методика формування в молодших школярів орфографічної навички».

Розділ 5. «Методика розвитку навичок писемної мовленнєвої діяльності в учнів початкових класів».

3. Зв’язок методики викладання МУМ у ВНЗ з іншими науками

Методика викладання МУМ у ВНЗ як педагогічна наука, що визначає мету і завдання, принципи, зміст, методи і прийоми формування у студентів методичної компетентності, спирається на здобутки суміжних дисциплін: педагогіки вищої школи, психології, психолінгвістики, методики навчання української мови в початкових класах.

Педагогіка вищої школи є теоретичним підґрунтям методики викладання МУМ у ВНЗ, оскільки вона розглядає основні категорії, закономірності та принципи дидактики вищої школи, узагальнює сучасні технології навчання майбутніх учителів, пропонує види контролю та обліку знань, умінь і навичок студентів.

Важливими для методики викладання МУМ у ВНЗ є також загальні основи педагогіки вищої школи, у яких студент розглядається як об’єкт-суб’єкт педагогічної діяльності.

Психологія, як вікова, так і загальна, також є базою для методики викладання МУМ у ВНЗ. Без знань того, як протікають психічні процеси уваги, мислення, запамя’товування в людини, неможливе успішне навчання і розвиток студентів.

Психолінгвістика дає методиці дані про мовлення як вид діяльності: а) мотиви, що її викликають; б) фактори, що визначають варіантність висловлювань; в) послідовність побудови висловлювання; г) механізм «прийому мовленнєвих сигналів»; д) ефективність мовленнєвої дії в індивідуальному спілкуванні та масовій комунікації. Ці дані дуже важливі для становлення й удосконалення методики розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів, для формування комунікативної компетентності молодших школярів.

Оскільки методика викладання МУМ у ВНЗповинна забезпечити опанування студентами методики навчання української мови в початковій школі в теоретичному і практичному планах, тому важливішою основою цієї науки є сама названа дисципліна. Майбутні вчителі початкових класів повинні якісно оволодіти методикою навчання грамоти, розвитку мовленнєвої діяльності молодших школярів, методикою формування в учнів початкових класів мовних знань і умінь, навички правопису.

4. Методи дослідження в методиці викладання МУМ у ВНЗ

Методичне дослідження – це свідомий цілеспрямований пошук шляхів удосконалення процесу формування методичної компетентності майбутніх учителів початкових класів з використанням наукового апарату.

Здійснюється методичне дослідження поетапно. При цьому кількість етапів залежить від змісту і завдання дослідження. Серед основних етапів можна назвати:

I етап

- визначення протиріч у системі методичної освіти;

- визначення наукової проблеми і мети дослідження.

II етап

- визначення стану розв’язання протиріч, їхніх причин;

- визначення об’єкта і предмета дослідження;

- формулювання гіпотези (припущення).

III етап

- формулювання конкретних завдань відповідно до гіпотези;

- визначення методики дослідження;

- визначення показників методичної діяльності.

IV етап

- експериментальні дослідження;

- лабораторний експеримент;

- масовий експеримент.

V етап

- завершувально-узагальнювальний.

Процес науково-методичного дослідження відбувається за допомогою системного використання відповідних методів. У науковій літературі вирізняють загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження.

До загальнонаукових методів належать:

- загальнотеоретичні (абстракція, конкретизація, аналіз, синтез, зіставлення, протиставлення, індукція, дедукція тощо);

- соціологічні (анкетування, інтерв’ювання, експертні опитування, рейтинг тощо);

- соціально-психологічні (соціометрія, тестування, тренінг);

- математичні (ранжування, шкалування, індексування, кореляція, статистичні методи тощо).

До конкретнонаукових методів належать:

- теоретичні (аналіз літератури, архівних джерел, документацій, продуктів діяльності учнів або студентів, аналіз поняттєво-термінологічної системи, побудова гіпотези, побудова уявного експерименту, прогнозування, моделювання тощо);

- емпіричні (спостереження, бесіди, визначення й узагальнення масового та індивідуального методичного досвіду, педагогічний експеримент (природний та лабораторний; констатувальний, діагностичний, формувальний, контрольний).

У наш час ставиться завдання підготувати кожного вчителя початкових класів до ведення простіших наукових досліджень. Це дозволить підвищити творчий рівень роботи вчителів, допоможе втіленню нових досягнень науки в практику роботи початкової школи.

Дата добавления: 2014-01-07