Характеристика вантажного автомобільного транспорту

Лекц. 1 Теор. Авт. Тема 1: Характеристика експлуатаційних властивостей транспортних засобів

Півунціальне письмо є модифікацією унціалу. Точно датувати появу цього шрифту важко. Ранні форми півунціалу буливідомі вже в III ст.

Півунціальне письмо

В VІ-УІІ ст. утворений шляхом спрощення окремих накреслень та втрати монументального характеру шрифт використовувався вже досить широко.

З VIII ст. зустрічаємо все менше книг, написаних тільки унціалом. У цей час унціалом виконувались тільки рубрики та заголовки, а текст писався курсивом або півунціалом. Півунціальне письмо мало форми, запозичені від унціалу і курсиву. Вони сприяли швидкому та зручному написанню тексту. На розвиток виносних елементів півунціалу значною мірою справив вплив ранній римський курсив, з якого було запозичено велику кількість знаків. Розвинувшись як самостійнийшрифт, півунціал існував разом з унціалом до VIII ст. Особливо широко, використо­вувався він для написання книг в VІ-VIІ ст. Писали пташиним пером на пергаменті. Принцип округлості унціального письма зберігся і в півунціалі. Округлість була спільною для цих двох видів письма. Відрізнявся півунціал значним подовженням верхніх і нижніх виносних елементів. Це робило його більш деко­ративним. У той самий час наявність виносних елементів сприяла збільшенню міжрядкової відстані.

З розвитком півунціального письма почався перехід від великих букв до малих. Це було перше рядкове письмо для ширококонечного пера.

До вантажних транспортних засобів автомобільного транспорту відносять: вантажні автомобілі; автомобілі - тягачі; причепи; напівпричепи; причепи-розпуски.

На сьогодні весь вантажний рухомий склад автомобільного транспорту можна класифікувати на такі групи: по типу встановленого двигуна; за величиною осьового навантаження на опорну поверхню; за конструктивною схемою; по розмірності; за видом перевезень; по прохідності.

Автомобілі залежно від типу встановленого двигуна діляться на автомобілі з наступними двигунами: бензиновими, дизельними, газобалонними, газотурбінними, електричними.

За величиною осьового навантаження на опорну поверхню автомобілі діляться на три групи: дорожні групи «А», дорожні групи «Б» та позашляховики.

До групи «А» відносять транспортні засоби, в яких осьова маса, що припадає на найбільш навантажену вісь, становить від 6т до меж доріжних обмежень.

До групи «Б» відносять осьову масу, що припадає на найбільш навантажену вісь, не перевищує 6 т.

За конструктивною схемою рухомий склад ділять на: одиночні автомобілі і автопоїзди (рис.1.1).

Автопотяг - це автомобіль із одним або декількома причепами, а також сідельний автомобіль – тягач із напівпричепом.

Автомобілі – тягачі підрозділяються на: сідельні, призначені для роботи з напівпричепами; бортові - для роботи із причепами; баластові.

Рис. 1.1. – Розподіл рухомого складу вантажного автомобільного транспорту по конструктивних схемах: а - одиночний автомобіль, б - автопоїзд (б – автомобіль з одноосьовим причепом; в – з двохосьовим причепом; г – сідельний тягач з напівпричепом; д – автомобіль із декількома осьовими причепами; е – з декількома двохосьовими причепами; ж – сідельний тягач із напівпричепом і причепом; з – тягач із напівпричепом – ваговозом).

Для збільшення зчіпної ваги може бути застосований баласт. Такі тягачі називають баластовими.

Сідельні тягачі являють собою модифікацію вантажних автомобілів. Від базових моделей вони відрізняються незначними конструктивними змінами: укороченою рамою, відсутністю тягового крюка, наявністю додаткового паливного бака та вузлів з’єднання для роботи в зчіпці з напівпричепом.

Сідельний тягач може працювати тільки з напівпричепом у складі автопоїзда. На рамі сідельного тягача встановлюють сідельно – зчіпний пристрій, що з’єднує причіп з тягачем. Він складається з опорної плити, що приймає на себе частина маси напівпричепа, і зчіпного механізму, який передає тягове зусилля до напівпричіпа.

Причіпний рухомий склад створюється із причепів, напівпричепів і розпусків.

Причіп - несамохідний транспортний засіб, що з’єднується з тягачем тягово – зчіпним устроєм, що передає тягові (штовхаючі) і керуючі зусилля, що виникають в результаті взаємодії ланок автопоїзда.

Залежно від числа осей причепи діляться на: одноосьові, двохосьові або багато осьові (рис.1.2).

Рис. 1.2. – Принципові схеми причепів і напівпричепів:

а) – напівпричепи, б) – причепи.

Розпуск (причіп-розпуск) – несамохідний транспортний засіб, що з’єднується з тягачем тягово-зчепним пристроєм, що передає тягові та керуючі зусилля, а так само з вантажем, що навантажує тягач частиною своєї маси.

Причепи-розпуски застосовуються для перевезення негабаритних вантажів і бувають одноосьовими та двоосьовими. Під час перевезення вантажу довжиною більше 20-25 м інколи застосовують керовані причепи – розпуски. Управляє причепом інший водій, що перебуває в кабіні, встановленій на причепі-розпуску.

Напівпричіп - несамохідний транспортний засіб, який з’єднують з тягачем сідельно-зчепним пристроєм, що передає тягові та керуючі зусилля і сприймаючі вертикальні зусилля від частини маси напівпричепа.

Напівпричепи призначені для роботи в комплексі із сідельними автомобілями-тягачами. Вони бувають одноосьові, двохосьові та триосьові.

Розмірність автомобіля характеризує його вантажопідйомність.

Вантажопідйомність – це максимально можлива маса перевезеного вантажу. Номінальну вантажопідйомність призначає завод – виготовлювач.

Автомобілі, причепи та напівпричепи залежно від вантажопідйомності підрозділяються на класи, які наведено у табл.1.2.

Таблиця 1.2 – Типи вантажопід’йомності автомобілів

Тип вантажопідйомності	Вага вантажу, тонни
Особливо мала	до 0,5 т
Мала	від 0,5 т до 2,0 т
Середня	від 2,0 т до 5,0 т
Велика	від 5,0 т до 15,0 т
Особливо велика	від 15,0 т і більше

Автомобілі особливо малої вантажопідйомності випускають на шасі легкових автомобілів або спеціальному шасі і призначені для збору та доставки пошти, товарів у торгівельній мережі.

Автомобілі малої вантажопідйомності призначені для освоєння незначного за величиною вантажообігу з дрібнокомплектними відправленнями (господарські, торговельні та інш.). Їх використовують як вантажні таксі та автомобілі технічної допомоги.

Автомобілі середньої і великої вантажопідйомності призначені для перевезення масових вантажів великими партіями (перевезення промислових вантажів, сировини, будівельних матеріалів та інш.).

Автомобілі особливо великої вантажопідйомності використовують для потужних, постійних вантажопотоків (розробка кар’єрів відкритим способом, великі будівництва).

За видом перевезень всі вантажні автомобілі підрозділяються на:

- автомобілі загального призначення або бортові. Ці автомобілі призначені для перевезення різних типів вантажів;

- спеціалізовані автомобілі, пристосовані для перевезення певної номенклатури вантажів або обладнані механізмами навантаження – розвантаження. Наприклад, самоскиди, фургони (хлібобулочні, птаховози, промтоварні, ізотермічні, рефрижератори); для перевезення будівельних виробів (плитовози, панелевози), ваговози – напівпричепи, причепи для перевезення довгомірних вантажів – лісовози, залізовози, трубовози, цистерни;

- спеціальні автомобілі - для виконання певного виду робіт

(пожежні автомобілі, автомобілі з різними установками (аварійні міського електричного транспорту, енергомереж), збиральні автомобілі, автокрамниці, крани, пожежні, медичної допомоги).

За ознакою прохідності автомобілі підрозділяються на дорожні, підвищеної і високої прохідності. Більш детальніше щодо прохідності автомобілів буде розглянуто далі.

Дата добавления: 2014-01-07