Значковий спосіб

Це найбільш поширений спосіб картографічного зображення місця розташування об'єктів, які не виражаються в масштабі карти або займають площу меншу, ніж сам картографічний знак.

На тематичних картах значком може бути зображено і локалізоване явище. Характерним прикладом широкого застосування значків є топографічна карта (200-300 ед. на 1 лист карти). Спосіб знаків дозволяє показувати не лише місце розташування об'єктів, але і динамічність явищ, наприклад, зростання об'єктів за якийсь певний період часу у вигляді "наростаючих" значків.

На дрібномасштабних тематичних картах значки не лише вказують місце розташування об'єктів і їх види, але і дають додаткову інформацію про об'єкт: його величину, політико-адміністративне значення, його змінність в часі (просторі). Значки можуть бути різного виду: геометричними, буквеними, кольоровими. Важливо, щоб вони по можливості зберігали схожість об'єкту, без зусиль запам'ятовувалися і читалися.

Шкали значків можна будувати по-різному. Зображення шкали пропорційне (масштабно) величині об'єкту (абсолютна сумірність) наочно, але незручно, наприклад, для показу населення в містах. Зазвичай чаші застосовується умовна сумірність у вигляді поступово убуваючої прогресії, що показує м'яке зниження величини об'єкту. Шкала значків може бути безперервною і переривчастою (ступінчастою). Безперервна шкала змінюється безперервно відповідно до зміни величини об'єкту. Ступінчаста шкала визначає розмір значка (постійний в межах кожного інтервалу) по середньому значенню інтервалу. Розмір значків при переході до наступного ступеня зростає стрибком.

Ступінчасті шкали зазвичай застосовують на картах для показу об'єктів, коли їх треба згрупувати по класах.

Дата добавления: 2014-01-07