C. Залишкова

Первісна вартість необоротних активів — це вартість, що історич­но склалась, тобто, собівартість за фактичними витратами на їх при­дбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість необоротних активів — це пер­вісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу. Визнача­ється розрахунково.

Відновлювальна вартість необоротних активів — це первісна вар­тість, змінена після переоцінки.

Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чин­ного законодавства України, а також при добудівлі, дообладнанні, ре­конструкції, частковій ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка призвела до додаткового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необо­ротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначається за формулою, передбаченою пунктом 8.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У формулі за­стосовується індекс інфляції року, який щорічно визначається Дер­жавним комітетом статистики України. Індексація первісної (віднов­лювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи.

Проіндексована вартість необоротних активів буде вважатися їх обліковою первісною вартістю.

Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індек­сації значно відрізняється від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вар­тості аналогічних нових зразків, що діють на дату проведення індек­сації на ці види активів.

Переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводить­ся постійно діючою комісією, яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року у складі:

- керівника або заступника (голова комісії);

- головного бухгалтера або його заступника (в установах і органі­заціях, у яких штатним розписом посада головного бухгалтера не передбачена, особи, на яку покладено ведення бухгалтерсь­кого обліку);

- керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються цен­тралізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгал­терії, які здійснюють облік необоротних активів;

- особи, на яку покладено відповідальність за збереження необо­ротних активів;

- інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці нео­боротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети вони (ціни) у межах одного головного розпо­рядника бюджетних коштів повинні бути однаковими.

Якщо залишкова вартість об’єкта необоротних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість додається до його пер­вісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об’єкта.

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником уста­нови.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу необорот­них активів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об’єктивність визначення реальної вартості активів — керівника і голову комісії.

Індексація проводиться після закінчення року з використанням річного індексу інфляції та відповідно до формули коефіцієнта індек­сації основних засобів в ЗУ «Про оподаткування прибутку підпри­ємств» (п. 8.3.3).

Коефіцієнт індексації визначається за формулою:

К _t = [І_(а-t) -10]: 100,

де І_(а-t) — індекс інфляції року за результатами якого проводиться ін­дексація.

Нова (переоцінена) первісна вартість визначається шляхом мно­ження її на визначений коефіцієнт індексації. Одночасно в такому ж порядку індексується сума зносу, нарахованого на необоротні акти­ви, яка склалася на момент проведення індексації.

3 Облік витрат, пов’язаних з ремонтом основних засобів.

При експлуатації основних засобів установи проводять певні ви­трати

на підтримання їх у належному стані:

- проведення технічного обслуговування;

- поточний та капітальний ремонти.

При технічному обслуговуванні проводиться комплекс робіт, направлених на підтримку технічного стану та заданих параметрів і режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування включає роботи по контролю за технічним станом, усунення непола­док, що вимагають негайного виконання, підготовку будівель до се­зонної експлуатації, забезпечення температурного режиму, вологості та інших показників роботи обладнання.

До складу витрат на проведення технічного обслуговування включаються вартість витрачених матеріалів, сума нарахованої зарп­лати та відрахувань від неї, вартість сплачених стороннім організаці­ям послуг по проведенню такого обслуговування.

При проведенні ремонтів необоротних активів не створюються принципово нові якості об’єктів, що експлуатуються. Тому витрати по проведенню ремонтів необоротних активів не збільшують вартості основних засобів, а списуються у складі фактичних витрат по кодах ЕКВ:

1134 — якщо поточний ремонт основних засобів, їх планово-тех- нічне обслуговування, здійснюється сторонніми організаціями.

1131, 1111, 1120 — якщо — поточний ремонт обладнання, інвен­тарю і будівель, технічне обслуговування обладнання здійснюється власними силами.

2130 –капітальний ремонт (розмежування між капітальним та поточним покладається на розпорядника та одержувача бюджетних коштів).

Перед виконанням робіт складається Відомість дефектів, в якій зазначаються перелік необхідних робіт, встановлюється сума необ­хідних витрат і за цими даними складається кошторис витрат на про­ведення ремонту.

Ремонти можуть виконуватись власними силами та підрядною організацією. При другому способі проведення ремонтних робіт з підрядною організацією укладається договір на виконання цих ро­біт. По мірі їх виконання підрядна організація надає установі акти

виконаних робіт (форма № КБ-2в), що є підставою для відображення їх в обліку.

При виконанні робіт господарським способом матеріали від­пускаються зі складу на основі оформленої вимоги-накладної (ф. № 3 – 3), забірна картка (ф.№ 3-5), які списуються на видатки по мірі відпуску. Для нарахування зарплати використовують «Наряд на від­рядну роботу».

По закінченню виконаних ремонтів у всіх випадках комісією установи складається Акт приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів ф. № 03-2 (бюджет).

В акті вказується назва об’єкта, що ремонтується (модернізується тощо), в окремому розділі приводяться зміни його технічних харак­теристик. Під цією інформацією проставляються підписи працівника установи, що уповноважений на приймання необоротних активів, та представника ремонтної бригади.

В бухгалтерії головний бухгалтер проставляє кошторисну вар­тість ремонту та фактичні витрати. Після цього акт підписується го­ловним бухгалтером та затверджується керівником установи.

На підставі оформленого Акта роблять записи в картках обліку необоротних активів про виконані ремонти чи інші поліпшення нео­боротних активів. Витрати на ремонт можуть проводитись тільки в межах затвердженого кошторису на ремонт з дотриманням держав­них будівельних норм.

При проведенні ремонту сторонньою організацією Акт склада­ється в двох примірниках: один — для установи, та один — для під­рядної організації. Причому він також підписується і представником організації, що виконувала ремонтні роботи.

Дата добавления: 2014-01-07