Підписи на топографічних картах і планах: загальні відомості про картографічні шрифти та їх класифікацію

(слайд 7).

Шрифт (нім. schrift від schrieben – писати) – графічне накреслення літер та цифр. Картографічні шрифти розрізняються за:

· рисунком,

· товщиною,

· шириною та

· висотою окремих елементів літер та цифр.

Сукупність літерних знаків, які об'єднані спільністю побудови графічних елементів, складає певну шрифтову гарнітуру.

(слайд 8)

На топографічних картах усіх масштабів застосовуються підписи об’єктів зображених на карті, зокрема це:

· власні назви географічних об'єктів - населених пунктів, залізничних станцій, пристаней, морів, річок, озер, островів та інших об'єктів гідрографії, гірських систем, хребтів, вершин, перевалів, боліт, пісків, лісів, солончаків тощо;

· пояснювальні - для додаткової характеристики або пояснення суті зображених на карті об'єктів та елементів місцевості (матеріал побудови гребель, покриття доріг, породи дерев, характеристика якості води в озерах, колодязях та джерелах і т. ін.);

· числові - характеристики висот геодезичних пунктів та характерних точок місцевості, урізів води, глибин водойм, горизонталей, горбів, обривів, водоспадів, виїмок, колодязів, ширини річок, доріг, ярів та просік, висот дерев, вантажопідйомність мостів, поромів і т. ін., а також найвищих об'єктів що виділяються на місцевості, висоти яких підписуються на картах.

Для створення топографічних планів передбачений повний базовий комплект наступних шрифтів які використовуються для підписів об’єктів(слайд 9):

· Чіткий звужений напівжирний (Ч-122))

· Топографічний напівжирний (Т-132)

· Рубаний (Р-131)

· Древній курсив напівжирний (Д-432

· Древній курсив прямий (Д-231)

· БСАМ курсив малоконтрастний (Бм-431)

· Древній курсив (Д-431)

· Рубаний широкий напівжирний (Р-152)

Назви географічних об'єктів підписують на картах за даними офіційних довідкових, картографічних, статистичних та інших джерел в сучасній українській орфографії у відповідності до вимог спеціальних нормативно-технічних документів з написання географічних назв.

Всі власні назви географічних об'єктів підписуються на картах у повній формі. (слайд 10)

Підписи, що означають тип об'єкта (номенклатурні терміни) та пояснювальні підписи даються у повній або скороченій формах згідно з діючими умовними знаками. (слайд 11)

Підписи назв населених пунктів, позначок висот, вершин, перевалів, мисів, невеликих озер та інших водойм, островів та півостровів розташовуються, як правило, паралельно північній (південній) стороні рамки карти справа від зображення об'єктів, до яких вони відносяться. (слайд 12, 13, 14, 15)

Підписи назв видовжених об'єктів (морів, озер, гір, річок, урочищ та ін.) розміщуються на зображенні цих об'єктів або вздовж них по прямих або плавних кривих лініях у напрямку їх найбільшого простягання.

Всі підписи на картах повинні бути розташовані так, щоб не виникало сумнівів, до якого об'єкта вони відносяться; вони не повинні закривати умовних знаків важливих об'єктів та орієнтирів, перетинати зображення державних кордонів та мати мінімальну кількість перетинів з іншими елементами змісту карти.

Ще однією важливою особливістю всіх підписів на картографічних творах є строго визначені види шрифтів які використовуються. Крім цього на топографічних картах і планах є встановлені види, розміри, колір, та ін. характеристики шрифтів якими підписують визначені об’єкти. Ці шрифти внесені у відповідні зведені таблиці.

Властивості шрифтів:

Шрифтам притаманні наступні ознаки:

· Контраст шрифта – відношення товщини основного елемента до додаткового. Чим більша різниця в товщині елементів, тим контрастніше шрифт. Розрізняють - контрастні, середньоконтрастні й малоконтрастні шрифти.

· Світлота (жирність) – відношення основного елемента до ширини всередині літерного просвіту. Виділяють остовні, світлі, нормальні, напівжирні й жирні шрифти.

· Ширина - відношення ширини літери до її висоти. За шириною розрізняють вузькі, нормальні, і широкі. Виділяють також різновиди шрифтів – звужені та розширені.

Види шрифтів також відрізняються один від одного за такими ознаками

· За орієнтуванням - прямі та з нахилом вправо і вліво.

· За накресленням – курсивні та друковані. В шрифтах курсивного накреслення заглавні і строчні літери в основному різного рисунка, в друкованих шрифтах він залишається однаковим для більшості літер.

· Розмір - висота літер шрифта.

· Колір шрифта – важливий зображувальний засіб, який впливає на читаність, наглядність і художні якості шрифтового оформлення карт.

Конкретний прояв цих ознак залежить від масштабу, тематики і призначення карти, а також цільового застосування шрифтів – підписів у змісті карти, легенди або у зовнішньому оформленні.

Вимоги до шрифтів

Читання карти процес більш складний ніж читання книги. На карті присутній кольоровий фон, вона завантажена різноманітними штриховими елементами і умовними знаками. Це зобов’язує більш строго підходити до вибору шрифтів для написів на карті. Тому основними вимогами до шрифтів є:

· легкість прочитання тексту.

· чітка розрізнення різних шрифтів

· прозорість та економічність шрифта (підпис повинен займати якомога меншу площу на карті).

· естетичність шрифта, його художня приваблавість.

Виходячи з потреб і призначення карти до картографічних шрифтів можуть бути висунуті й інші вимоги.

Колір шрифта є найбільш ефективним на тематичних картах. Він розподіляє об’єкти різного значення.

Розміром відображається величина і відносне значення об’єктів. Суттєвим є вибір інтервалів суміжних розмірів шрифтів.

Для конкретної карти, серії карт, атласу розробляється певна система шрифтів, тобто відбираються ті чи інші шрифти які застосовуються для підписання аналогічних об’єктів. Кількість видів шрифтів, що застосовують на одній карті, залежить від типу і складності її змісту.

В картографічному кресленні, і в топографічному зокрема існує таке поняття як шрифтове навантаження. Розрізняють площинне та числове навантаження.

Площинне шрифтове навантаження – це величина площі, зайнятої підписами (вимірюється відношенням мм² на см² площі карти); числове шрифтове навантаження – число (кількість) підписів на 1 см² карти.

Загальне шрифтове навантаження залежить від кількості підписів які необхідні для повноти розкриття інформації що подається на карті, від їх різнорідності та характеру, густоти розміщення. Суттєві корективи в шрифтове навантаження вносять вибір тих чи інших видів шрифтів, специфіка їх рисунку, розміри, жирність тощо.

Швидкість сприйняття елементів змісту карти залежить від правильного розташування написів різних географічних об’єктів. Загальна вимога до розміщення написів – кожний напис повинен має бути розташований так щоб не викликало сумніву до якого зображеного об’єкта він належить.

Деякі особливості мають підписи річкової сітки, їх розташування йде вздовж вигину річки. Ці підписи назв, як правило, підписують шрифтом з нахилом, де кожну літеру орієнтують по нормалі до кривої. Якщо шрифт прямий літери розташовують перпендикулярно до кривої. Написи розташовують на будь-якому боці знаку без врахування напрямку течії. Назви річок дають у витоку та в гирлі, змінюючи при цьому величину шрифта.

У розміщенні назв площинних об’єктів використовують різні прийоми, пов’язані з характером протяжності, форми і величини площі об’єкта. Об’єкти, що займають на карті великі площі (гірські хребти, низини та ін.) підписують вздовж всього об’єкта, вказуючи межі його поширення.

Багато аркушевим картам притаманні свої особливості підписів об’єктів. Якщо об’єкт розташований на двох аркушах, то частина підпису яка відповідає частині об’єкта дається на одному аркуші, решта розміщується між рамками аркуша.

Послідовність і порядок розташування написів встановлюють конкретно для кожної карти в залежності від загального географічного навантаження і технології складання оригіналу.

На топографічних планах і картах всі написи розміщуються праворуч від умовного знаку і в центрі, на вільних місцях таким чином, щоб підписи не закривали зображення інших об’єктів.

Власні назви населених пунктів, цифрові дані й окремі літери, що є умовними знаками, підписуються горизонтально, тобто паралельно північній або південній рамці карти.

Підписи назв вулиць і провулків розташовують по вісі вулиці в середній частині її довжини, основою на південь або схід.

Написи повинні розміщуватись від умовного знаку на ширину однієї літери або цифри, дуже близьке розташування напису ускладнює читаність самого знаку.

Дата добавления: 2014-01-07